Від сіток над дорогами до бізнесу під землею. Як Суми, Нікополь і Запоріжжя живуть під російськими атаками

Суми, Нікополь, Запоріжжя та Херсон розташовані на різній відстані від лінії фронту, але досвід місцевих жителів стає дедалі більш схожим. Російські військові атакують житлові квартали, громадський транспорт, магазини, підприємства та автозаправні станції. У містах затягують дороги антидроновими сітками, змінюють маршрути автобусів, будують підземні простори, а люди щодня вирішують, чи залишатися вдома.

Про те, як змінилося життя цих міст, «Вгору» розповіли головна редакторка сумського видання «Кордон.Медіа» Олеся Боровик, головна редакторка нікопольської медіагрупи «Прихист» Анна Целуйко та журналістка запорізького «Локатор-Медіа» Ілона Тислицька.

Від 4 до 20 кілометрів від фронту: чим російські військові атакують міста

Нікополь розташований на березі колишнього Каховського водосховища – навпроти тимчасово окупованого Енергодара та Запорізької атомної електростанції. За словами Анни Целуйко, залежно від ділянки річища Дніпра відстань до окупованого берега становить приблизно від 4 до 7 кілометрів.

Російські військові обстрілюють Нікополь із 2022 року. Спочатку це були переважно нічні удари з реактивних систем залпового вогню, а з 2023 року до них додалися дрони. Останнім часом, розповідає журналістка, місто атакують також ударними безпілотниками типу Shahed.

«Коли почалися дрони, ми говорили: тільки б не “шахеди”. Але зараз маємо й атаки “шахедами”», – каже Целуйко.

За день до розмови з журналістками, російська армія обстріляла з артилерії центр Нікополя. П'ятеро людей дістали поранення, одна людина загинула. Були пошкоджені магазини, кафе, банківські установи, навчальні заклади та автомобілі.

Автівка після обстрілу російськими військовими

Суми розташовані приблизно за 18 кілометрів від лінії бойового зіткнення. Найбільше, за словами Олесі Боровик, страждають околиці міста.

Вона розповідає, що російські військові випробовують на Сумщині нові типи та модифікації зброї. Під ударами опиняються не лише об’єкти критичної інфраструктури й промислові підприємства, а й поштові відділення, магазини та житлові квартали.

Від Запоріжжя до лінії бойових дій – близько 20 кілометрів, розповідає Ілона Тислицька. Російська армія атакує місто керованими авіабомбами, ракетами, балістичним озброєнням, реактивними та FPV-дронами.

«Зараз немає такого місця чи району, де можна почуватися спокійніше. Удари можуть бути по житлових кварталах, цивільній інфраструктурі, підприємствах, магазинах і транспорту», – говорить журналістка.

За даними міської влади, станом на кінець липня 2026 року в Запоріжжі внаслідок російських атак були пошкоджені понад 1,5 тисячі багатоквартирних будинків і майже 4 тисячі приватних осель.

Зруйнована набережна та міста без заправок: як працює бізнес

До повномасштабного вторгнення набережна Нікополя була одним із найпривабливіших районів міста. Там працювали готелі, ресторани, яхт-клуб та інші заклади. Тепер прибережна територія перетворилася на небезпечну зону, більшість будівель і бізнесів зруйновані.

У центрі Нікополя продовжують працювати магазини, аптеки та кав’ярні. Частина підприємців виїхала, однак є й ті, хто залишається та навіть намагається розвивати власну справу. За словами Анни Целуйко, через близькість окупованого берега удари часто мають хаотичний характер, тому під них може потрапити будь-який об’єкт.

Комунальники прибирають наслідки обстрілів

«У Нікополі зараз немає жодної заправки. Ми змушені заправляти приватні автомобілі, комунальний транспорт і транспорт екстрених служб в інших містах району», – розповідає Целуйко.

У Сумах малий бізнес продовжує працювати. Водночас великі підприємства, розташовані у промислових районах на околицях міста, змушені релокуватися або припиняти роботу після повторних ударів керованими авіабомбами.

Окремою мішенню стають автозаправні станції. Частина з них відновлює роботу після атак: власники встановлюють нові колонки та захисні конструкції. Однак у деяких невеликих містах Сумщини стаціонарних заправок уже не залишилося, тому пальне привозять мобільними автозаправниками.

У Запоріжжі частина підприємств релокувалася або закрилася, проте паралельно з’являються нові невеликі виробництва, кав’ярні та сервіси. Люди, які втратили роботу або переїхали до міста, користуються грантовими програмами та вперше відкривають власну справу. Деякі заклади переходять у підземні приміщення.

Журналістка запорізького «Локатор-Медіа» Ілона Тислицька

Наприкінці серпня російський безпілотник атакував останній із трьох гіпермаркетів мережі «Епіцентр», що продовжував працювати у Запоріжжі. 

Автобуси курсують під дронами, бо людям потрібно доїжджати на роботу

Атаки на цивільні автомобілі та громадський транспорт – одна з найбільш виразних паралелей між Нікополем і Херсоном.

Через погіршення безпекової ситуації частину маршрутів скоротили, а ввечері транспорт доводиться чекати довше. Прибережні райони та стара частина міста частково відрізані від регулярного сполучення.

Головна редакторка медіагрупи “Прихист” Анна Целуйко. Фото: Ігор Кобельнюк

У місті також вимкнули світлофори, щоб на перехрестях не утворювалися скупчення автомобілів. Водії громадського транспорту, за словами Целуйко, не мають бронежилетів, шоломів чи детекторів дронів. 

У Сумах журналісти не фіксували настільки систематичних цілеспрямованих атак на міські автобуси, як у Херсоні чи Нікополі. Проте транспорт потрапляє під удари, а водії та пасажири дістають поранення. У прикордонних містах і селах частина приватних перевізників відмовилася від рейсів, тому потребу в перевезеннях частково закриває комунальний транспорт.

Олеся Боровик говорить, що на околицях Сум водіям часто немає де перечекати небезпеку. На зупинках бракує габіонів і захисних споруд, а поряд можуть бути лише поле, приватний сектор або віддалені багатоповерхівки. Тому водій вирішує безпосередньо під час загрози – зупинятися чи намагатися якнайшвидше виїхати з небезпечної ділянки.

У Запоріжжі FPV-дрони почали відчутно впливати на життя міста влітку 2026 року. За словами Ілони Тислицької, вони атакують цивільні автомобілі, громадський транспорт і навіть балкони житлових будинків.

У Нікополі настрої людей можуть змінюватися після кожного обстрілу. Після важкої ночі частіше говорять про евакуацію, а в спокійніші дні – про бажання залишатися вдома та підтримувати місто.

Господарський магазин у Нікополі після обстрілу

У Сумах рішення про виїзд часто з’являється тоді, коли війна безпосередньо торкається родини: руйнує житло, забирає близьку людину або створює загрозу для малої дитини.

«Люди сидять до останнього. Якщо оселю можна відновити – відновлюють і продовжують жити. А коли вже немає де жити або не залишається рідних, які тримали в місті, тоді зважуються виїжджати», – говорить Олеся Боровик.

У Запоріжжі також немає єдиної тенденції. Після сильних атак частина людей виїжджає на кілька місяців або переїжджає до районів міста, які вважає безпечнішими. Наступного дня рішення може змінитися: людей утримують дім, робота, родина та бажання відбудовувати своє місто.