Золото партій, або Пропаганда за рахунок платників податків

166 мільйонів гривень за останніх три місяці 2016 року витратили на пропаганду парламентські партії. Левова частка із цієї суми – гроші платників податків.

З 1 липня 2016 року політичні партії, які пройшли у парламент, почали отримувати державне фінансування. Винятком тут став тільки "Опозиційний блок", який від державних грошей відмовився.

Рішення про фінансування парламентських партій з бюджету було схвалене Радою ще восени 2015 року, але запрацювало лише влітку минулого року.

еоднозначну реакцію. Але логіка авторів закону полягала у тому, що разом із державним фінансуванням партії отримають і шанс на звільнення від олігархічної залежності. 

Держава не лише дала партіям гроші, а й змусила їх відкрито звітувати про свої фінанси. Таким чином український виборець вперше в історії отримав шанс побачити, скільки насправді коштує утримання партії, та на що політики витрачають надані їм гроші.

І запровадження державного фінансування має тут ключову роль. Щоб переконатись у цьому, досить просто порівняти звіти партії "до" і "після" виділення їм бюджетних грошей.

Різниця між ними просто колосальна.

Спокуса вийти із тіні

Перші звіти політичних гравців, які були подані влітку минулого року до Нацагентства із запобігання корупції, були далекими від реальності.

По-перше, у них жодним чином не була відображена роль реальних бенефіціарів головних партій, якими в Україні досі лишаються олігархи та великі промислово-фінансові групи.

По-друге, декларовані партіями витрати навіть на перший погляд виглядали нереальними, адже за такі скромні бюджети, які були записані у ті звіти, велику політичну силу втримати неможливо. А у порівнянні хоча б зі скандальною "чорною бухгалтерією" Партії регіонів, декларовані витрати політсил виглядали просто смішними.

Тепер же, коли провідні партії отримали легальні гроші з державного бюджету, у них виникла цілком зрозуміла спокуса – витратити їх. Що вони і зробили.

Саме завдяки цьому вперше з'явились задокументовані докази, які дають змогу реально оцінити вартість партійного будівництва та розцінки на ринку соціології, реклами та інших "супутніх" політичних послуг.

Пропаганда державним коштом

Якщо порівняти звіти парламентських партій, які вони подавали за підсумками першого і останнього кварталів 2016 року, то різниця між ними просто вражаюча.

І найбільше вона проявилась у царині пропаганди. За винятком "Батьківщини", витрати на інформаційну, рекламну, поліграфічну та іншу пропагандистську діяльність партій склали у четвертому кварталі минулого року більше половини бюджету.

У "Блоку Петра Порошенка "Солідарність", який у першому кварталі 2016-го року на такі цілі начебто не витратив жодної копійки, у четвертому кварталі на пропаганду пішло 18,8 мільйона гривень.

Зокрема, один тільки друк партійної газети коштував президентській силі 7 мільйонів 140 тисяч гривень. Ще трохи більше 240 тисяч пішло на міжнародну діяльність.

Окремим рядком витрат у БПП стоїть фінансування громадської організації "Єдність Донбасу", яка займається соціальним захистом переселенців та постраждалих в ході АТО. За останній квартал БПП виділило цій ГО близько 1,1 мільйона гривень.

Щоб зрозуміти масштаб витрат на пропаганду, слід згадати, що на утримання всіх своїх регіональних осередків "Солідарність" витратила у четвертому кварталі 2016-го 14,4 мільйона гривень (на 4,5 млн менше), а на зарплати працівникам – 2,4 мільйона (у майже вісім разів менше).

При цьому витрати на пряму рекламу у звіті БПП досить скромні – на зовнішню рекламу пішло 96 тисяч гривень, а на телерекламу на UA:Перший – 215 тисяч.

Але найбільший ріст витрат впродовж року показав "Народний фронт".

У першому кварталі всі витрати партії Яценюка начебто складали 11 тисяч гривень, витрачених на оплату зв'язку.

У четвертому кварталі 2016-го загальні витрати НФ слали уже майже 47 мільйонів гривень, 46,3 з яких – державне фінансування.

Левову частку витрат НФ у цей період склала саме пропагандистська діяльність, на яку пішло – 33,2 мільйона.

Оскільки видавничої чи міжнародної діяльності партія Яценюка, згідно зі звітом, не фінансувала взагалі, то всі згадані понад 33 мільйони пішли на пряму політичну рекламу.

25,6 мільйона гривень НФ заплатив за рекламу на телебаченні:

1+1 та 2+2 – 9,07 мільйона; ТРК "Україна" – 6,4 млн; ІСTV, Новий канал, СТБ – 6,3 млн; 5 канал – 2,5 млн; Телеканал Ера – 1,7 млн; НСТУ – 0,5 млн; канал "Еспресо" – 0,3 млн.

Ще 6,4 мільйона гривень партія Яценюка витратила на рекламу у друкованих ЗМІ:

"Сільські Вісті" – 600 тисяч; "Факты и комментарии" – 290 тисяч; "День" – 220 тисяч; "Сегодня" – 187 тисяч; "Дзеркало тижня" – 174 тисячі; "Газета по-українськи" – 85 тисяч; "Україна Молода" – 80 тисяч.

Реклама на радіо обійшлась "Народному фронту" ще у 1,3 мільйона гривень:

"Русское Радио" – 368 тисяч; "Радіо-Ера" – 293 тисячі; радіо "Мелодія" – 153 тисячі; "Релакс ФМ" – 129 тисяч; "Українська радіо група" (ПерецьФМ та інші) – 91 тисяча; "Лубимое радио" (колишнє "Радіо Шарманка") – 75 тисяч.

За витратами на рекламу "Народний фронт" – впевнений "рекордсмен" серед решти парламентських партій.

Але навіть з таким розмахом партія не змогла витратити всіх бюджетних грошей і ще майже 4 мільйони повернула у казну.

Якщо ж рахувати усі витрати на пропагандистську роботу, то на "другому місці" після НФ опиниться "Самопоміч".

У четвертому кварталі 2016-го на ці цілі партія Садового витратила не менш вражаючі 22,6 мільйона гривень. Але структура цих витрат зовсім інша.

17,5 мільйонів гривень "Самопоміч" заплатила за друк своєї партійної газети та іншої агітаційної продукції.

На пряму політичну рекламу партія Садового витратила всього трохи більше 5 мільйонів: 1,8 мільйона на зовнішню рекламу, 2,8 мільйона на рекламу по телебаченню, майже 365 тисяч на радіорекламу і ще 82 тисячі на друковані ЗМІ.

Цікаво, що з центральних каналів "Самопоміч" рекламувалась лише на "5 каналі" (витратила 10 тисяч гривень) та "112 Україна" (1,5 мільйона). Решту грошей партія вкладала в рекламу у регіональній пресі.

Водночас у "Самопомочі", у порівнянні з іншими партіями, є і своєрідні статті витрат. Зокрема, ця партія витратила трохи більше мільйона гривень на рекламу в інтернеті та понад 215 тисяч за просування своїх сторінок у соцмережах.

Такий розмах діяльності "Самопомочі" пояснюється і тим, що вона єдина отримує з бюджету додаткове фінансування за дотримання гендерної рівності. Доплата за те, що на момент обрання фракція партії Садового мала у своєму складі більше третини жінок, дозволила їй отримати фінансування з бюджету фактично на рівні "великих" фракцій.

Радикальна партія чи "Батьківщина" таких додаткових грошей не отримують, тому і витрати у їхніх звітах відчутно скромніші.

Але навіть за таких умов партія Ляшка в останньому кварталі 2016-го витратила понад 17 мільйонів гривень, майже 8 з яких – на пропагандистську роботу. При тому, що у першому звіті у НАЗК квартальний бюджет цієї політсили складав всього 100 тисяч гривень, витрачених на зв'язок.

У графі "видавнича діяльність" у звіті Радикальної партії стоїть прочерк, однак у списку витрат є два платежі по 548 тисяч гривень кожен "за друк газети".

Крім цього "радикали" витратили ще 7,9 мільйона виключно на рекламу.

385 тисяч пішло на рекламу на "Радіо Ера", ще 1,1 мільйона промоцію у друкованих ЗМІ, щоправда не зрозуміло, у яких саме.

6,5 мільйона гривень "радикали" пустили на телерекламу на трьох каналах: "112 Україна" отримав 3,7 мільйона, NewsOne – 1,8 мільйона, а телеканал "Ера" – майже 900 тисяч.

"Батьківщина" Юлії Тимошенко серед усіх партій, які отримали гроші з бюджету, має найскромніший кошторис. За останній квартал минулого року вона витратила 9,6 мільйона гривень.

При цьому на пропагандистську діяльність "Батьківщина" начебто не витрачалась взагалі.

Згідно зі звітом, не займались рекламною і інформаційною роботою і в "Опозиційному блоці". Хоча у цієї партії є кредиторська зобов'язаність у майже 6 мільйонів гривень перед ТОВ "Інтер реклама центр".

Зарплати й офіси

Але не однією пропагандою жили парламентські партії. У своїх останніх звітах вони показали і ще багато цікавих змін.

По-перше, це стосується заробітних плат працівникам апарату і місцевих осередків партій.

Якщо у звіті за перший квартал 2016-го року зарплати своїм партійцям платили лише БПП (20,5 тисяч) та "Батьківщина" (311 тисяч), то у четвертому кварталі того ж року на зарплатах у партій було уже куди більше людей.

"Народний фронт", який взагалі до того начебто своїм партійцям нічого не платив, в останньому звіті показав витрати на зарплати у розмірі 4 мільйони 346 тисяч.

І якщо врахувати, що середні показники цих виплат у звіті рідко виходять за 10 тисяч гривень, то виникає логічне запитання, звідки у НФ з'явилося стільки працівників, і чому вони раніше нічого не отримували? А якщо отримували, то з яких джерел?

Це ж запитання спокійно можна ставити і "Самопомочі", яка тепер витрачає на зарплати 1,7 мільйона на квартал, і Радикальній партії (500 тисяч). Хоча і в тих, хто своїм працівникам платив, бюджет графи "заробітна плата" космічно збільшився: у БПП він зріс у 117 разів до 2,4 мільйона гривень на квартал, у "Батьківщини" – у майже три рази до 834 тисяч.

 

 

Такий же карколомний ріст витрат показали деякі партії і в графі "оренда приміщень, офісів".

Якщо витрати БПП та Опоблоку залишились відносно на тому ж рівні, то у "Народного фронту", який раніше начебто на це не витрачався, у цій графі з'явилась сума у майже 2,5 мільйона на квартал.

Один лише київський офіс на Кловському узвозі, де знаходиться і кабінет Арсенія Яценюка, обходиться тепер НФ у 820 тисяч гривень за квартал.

"Самопоміч", яка у першому звіті показувала витрати на офіс на рівні 80 тисяч, тепер витрачає на оренду нерухомості майже півмільйона гривень. Приблизно стільки ж витрачає тепер і Радикальна партія, яка за останній час обжилась новим великим офісом поруч з НФ і платить за оренду своєї нерухомості майже 430 тисяч на квартал.

"Батьківщина" тепер платить за оренду своїх офісів майже 2,2 мільйона гривень, у порівнянні з 1,3 мільйона, які декларувала на початку минулого року.

Блокнотики, палатки й прапори

Є у звітах парламентських партій після отримання бюджетного фінансування і багато зовсім нових видів витрат, які у перших звітах не фігурували взагалі.

Скажімо, покупка партійної символіки палаток і різного роду агітаційної продукції. І якщо хтось хотів би несерйозно поставитись до цієї статті витрат, то даремно. На різного роду блокнотики і щоденники партії часом витрачають не менше, ніж на оренду офісів чи проведення з'їздів.

Так, наприклад, БПП у листопаді минулого року купив брендованих палаток на понад 200 тисяч гривень, а на ручки, флешки та інші такого роду дрібниціпрезидентська партія витратила майже 4 мільйони 200 тисяч гривень.

Ще 6,3 мільйона БПП заплатила за оргтехніку та програмне забезпечення, а на встановлення цього софту президентська сила не пошкодувала понад мільйонгривень бюджетних грошей.

Щоб бути в курсі політичних подій та реакції на свої дії "Солідарність" витратила понад 550 тисяч гривень на аналітику, яку для неї проводить компанія "Постмен Україна".

Загалом на придбання різних матеріальних і нематеріальних благ та оплату послуг БПП витратив понад 13 мільйонів гривень.

У цьому плані "Народний фронт" обійшовся набагато скромнішою сумою у близько 4 мільйони гривень.

Майже 1,5 мільйона НФ заплатив за прапори, вудилища, шатри з партійною символікою, 125 тисяч за щотижневики з логотипами, і 95 тисяч за партійні значки. А на брендовані блокноти, ручки та олівці пішло більше 106 тисяч гривень.

Оновив технічну базу за бюджений кошт і "Народний фронт", який витратив на оргтехніку 1 мільйон 340 тисяч за останній квартал минулого року.

Але, мабуть, рекордсменом у закупівлі товарі і послуг стала "Самопоміч", яка за останні три місяці 2016-го витратила на свої потреби майже 15,5 мільйона гривень.

Серед найцікавіших "покупок" – 3,2 мільйона на політичних консультантів та соціологів. Прикметно, що 1,9 мільйона з цих грошей заплатили близькій до Садового соціологічній компанії "Фама".

У свій офіс партія також встигла купити хорошого комп'ютерного обладнання, на яке в кінці минулого року витратила 3,8 мільйона гривень.

На різного роду партійну символіку  –  від палаток і прапорів до блокнотів і вишитих манішок – партія Садового пустила понад два мільйони гривень.

 

 

Ще майже 1,4 мільйона "Самопоміч" витратила на проведення з'їздів і конференцій.

Але найбільше витрат на різне партійне начиння дозволила собі Радикальна партія. Соратники Ляшка за останній квартал 2016 року накупили палаток, прапорів, значків, футболок, курток і календариків на понад 6 мільйонів гривень.

Загалом же, без реклами і податків, РПЛ витратила на свої потреби майже 9 мільйонів гривень.

Цю суму можна спокійно зіставити з повним бюджетом "Батьківщини" за останній квартал 2016-го. Партія Тимошенко продемонструвала найбільшу стриманість у витрачанні грошей і весь її бюджет на матеріальні витрати і оплату послуг склав всього 2,9 мільйона.

430 тисяч із них "Батьківщина" заплатила за соціологу КМІСУ, а ще 417 тисяч на ремонт свого автопарку.

В цьому контексті Опоблок, який начебто витратив всього 1,2 мільйона гривень, з яких 1,18 мільйона на офіс, може здатись еталоном скромності. А може – і зразком двуликості. Повірити в те, що ціла партія може проіснувати за 25 тисяч гривень три місяці вкрай складно. І звіти інших парламентських партій яскравий тому доказ.

З одного боку, марнотратство партій, до якого вони вдаються після отримання грошей з державного бюджету, викликає обурення. У звичайних платників податків цілком справедливо виникає питання, чому вони мають плати мільйони гривень за "безкоштовні" партійні газетки, чи віддавати мільйон гривень на блокнотики з емблемами партій Ляшка чи Порошенка.

От тільки у цієї ситуації є й інший бік. Як і в ситуації з електронними деклараціями чиновників, українське суспільство має шанс нарешті позбутися ілюзій про "бідні партії". Партійне будівництво справа дорога, і тепер платники податків знають наскільки.

Від того, що ми уріжемо фінансування партій, їхня потреба в грошах нікуди не подінеться. Але шукати вони будуть їх там, де і всі 25 попередніх років – в олігархів і корупціонерів. Бюджетне фінансування –шанс розірвати це одвічне замкнуте коло української політики.

Або партіям заплатить їхній виборець, або це зробить хтось інший. Час уже це зрозуміти. Тим паче, що точну ціну цього розуміння ми нарешті знаємо – 398 мільйонів на рік.