Селидіввугілля та інші держпідприємства, які обходять Prozorro

З більш ніж 330 тис. завершених закупівель в системі Prozorro 28 тис. припали саме на державні підприємства. Ми перевірили їх, щоб дізнатись, хто найбільше зловживає закупівлями "під порогом".  

 Слід зазначити, що визначення, який поріг закупівель застосовний для державного підприємства — нетривіальна задача. Закон про публічні закупівлі лишає багато простору для самовіднесення себе до певного типу, через що може відрізнятися розмір "допорогоів" для товарів та робіт^[1].

Нормальні та закупівлі в обхід закону

За нормальних умов, коли немає маніпуляцій із сумами закупівель, графік закупівель має бути більш-менш схожий на спадаючу криву, як намальовано нижче. Тобто, чим більша сума закупівлі, тим рідше вона зустрічається. На прикладі графіків більшості державних підприємств можна ця залежність відслідковується.

Чи призводить викривлення в бік "допорогоів" обов'язково до корупції, ми уже аналізували у попередньому аналізі. Отже, серед причин можуть бути: уникання надпорогів для недоброчесних дій, оптимізація процесу закупівель, завищена сума договору або навіть тиск місцевого бізнесу.

Деякі перлини закупівель ДП "Селидіввугіля"

Проте приклад ДП Селидівуугілля" доводить, що недбале ставлення до закупівель, ймовірно, свідчить саме про корупційні ризики.

• Блогери знаходили кричущі випадки недбалого ставлення до закуіпвель. Так, за даними бізнесмена і блогера Олексія Тамразова, який запустив у Facebook хештег #непрозорро, нещодавно ДП скасувало торги на 40 млн грн. Через 10 днів воно збільшило обсяг тих же самих закупівель приблизно вдвічі, але підвищило очікувану вартість у п'ять разів. А провели закупівлі вже за 200 млн грн (договір від 13 січня).
• Проаналізовані активістами ціни "допорогових" закупівель були інколи вище, а інколи й нижче ринку. Наприклад, ДП закуповувало м’ясо за ціною 4 тис грн за 1 кг або мінеральну воду — декілька сотень гривень за пляшку та інші надмірно дорогі продукти. Раніше ДП закупило бензин А-92 Євро по 21,86 грн/л, або приблизно на 10% нижче ринку.
• Нижче наведено перелік ТОП-фірм, які отримали найбільшу кількість замовлень вугільного ДП за ціною 199 999 грн (про це також писали "Наші Гроші").  Більшість цих постачальників є досить сумнівними партнерами, але навіть незважаючи на репутацію, їхні засновники в більшості випадків прописані в Горловці, Донецьку та Луганську та інших окупованих містах. Дивує так само і частота контрактів з ДП.

Постачальники, з якими  ДП "Селидіввугіля" уклало найбільше контрактів

 На "лідера" рейтингу ТОВ "Доненергоекспорт" припадає чверть всіх закупівель ДП. Раніше ЗМІ писали, що одним з його засновників був ТОВ "Торговий дім "Промислові інвестиції". Це ТОВ в часи Віктора Януковича вигравало торги "Торезантрациту", який контролював старший син колишнього президента Олександр Янукович. За даними "Наші гроші", деякі закупівлі у зазначеного ТОВ здійснювалися за цінами в декілька разів вищими, ніж ринкові.

Звісно, підприємствам Донбасу працювати нелегко, адже більшість економічних зв’язків розірвала війна, а знаходити нових партнерів складно, зважаючи на сконцентрованість вугільної промисловості на Сході. Крім того, постачальникам, які працюють на Донбасі, набагато важче отримати банківську гарантію, оскільки банки регіону працюють в умовах особливих режимів і можуть взагалі не надавати подібних послуг. Тобто є великий ризик, що замовлення не будуть виконані, або виконані не в контрактній кількості. Враховуючі складність роботи в регіоні та індустрії взагалі та сумнівну репутацію списку партнерів ДП, можна сказати, що підприємство працює з постійними ризиками переривання виробничого циклу, як через внутрішні, такі і через зовнішні причини.

Інші ДП, які закуповують "під порогом"

Ми задались питанням, які ще державні підприємства, крім "Селидіввугілля", зневажливо ставляться до процедури держзакупівель? На графіці вгорі видно, що абсолютно викривлений розподіл закупівель у другого найбільшого вугільного об'єднання — "Красноармійськвугілля". Це ДП теж визначало себе як закупівельник на загальних умовах в рамках чинного законодавства.

ДП "Артемсіль" визначало себе в системі як закупівельник "інший". Цей тип підприємств, зазвичай, повинен звітувати про тендери більші за 200 тис.

Також є невелика аномалія у лісових господарств, які у підпорядкуванні Державному агентству лісових ресурсів України. Частина цих ДП визначають себе закупівельниками на загальних засадах (наприклад, ДП "Путильське лісове господарство"), частина — як "інші" (наприклад, ДП "Новоушицьке лісове господарство"). Обидва пороги можна побачити на графіці вгорі.

Більшість інших держпідприємств не мають таких аномалій. Але, звичайно, це не є "щепленням" від корупції. Наприклад, серед тих, в кого майже "ідеальний" розподіл кількості закупівель — Адміністрація морпортів та самі порти (АМПУ)^[2], які знаходяться в її підпорядкуванні. Цього тижня, до речі, міністр інфраструктури Володимир Омелян назвав головним провалом року відсутність реформи АМПУ, заявив про корупцію на підприємстві, анонсував заміну глави і переведення офісу в Київ. В АМПУ звинувачення відкидають.