Петрівка: зруйновано майже пів села
Село Петрівка – один із найменших населених пунктів Нововоронцовської територіальної громади Херсонської області. До повномасштабної російської військової агресії тут жило трохи більше ніж 100 людей (найменше лише в селищі Ленінське – 10). Сліди снарядів та вибухів є на всіх парканах та будиночках. Майже половину з домівок сильно пошкоджено – зруйновано дахи, стіни, вибито шибки.
Наразі в селі постійно проживає лише одна родина – двоє дорослих. Інші односельці приїздять час від часу, намагаються відновити свої господарства, а поки повертатися їм нікуди. Серед таких вимушених переселенців – Михайло.
У мене троє дітей, одна дитина ще маленька, двоє вже в школу ходять, – каже чоловік. – Що їм тут зараз робити? Будинок розбитий, накритий брезентом, ні вікон, ні дверей. Найближча школа в Хрещенівці. І нас колись, і наших дітей автобус туди возив. А зараз ні автобуса, ні школи немає, зруйнована. На її відновлення виділені кошти, але поки не ремонтують, бо поки тут йдуть бойові дії. Але додому, скажемо так, дуже тягне. Хочеться додому…
Фото Олександра Данилова
У травні цього року в селі вже відновили електропостачання. Обіцяють ще відремонтувати водонапірну башту, вона дуже побита снарядами. Михайло каже, якби їм дали кран, вони б з односельцями самі ту башту відновили, адже є і можливість, і знання. А буде світло й вода – то люди повернуться.
Дехто з представників влади дозволяє собі говорити, що Петрівки як села вже немає, – говорить з обуренням пан Михайло. – А як вона може бути знищена, якщо люди тут життя відбудовують?! Он, бачите, поряд будівля? Там пенсіонери з онуком жили. Їм по 90 років було. Виїхали як переселенці й десь там померли. Це їхній дім був. Онук хоче його відновити. Отам – був будинок моєї матері. Як отримаємо матеріали, одразу почнемо роботи, бо вона теж чекає на повернення. Ще один сусід, отам жив, скоро вже зовсім сюди переїде з Дніпра, як тільки там оформить пенсію. І будемо тут жити. Місто є місто, а дім є дім. До війни в нас кожен через подвір'я працював на землі. І будемо поратися на ній далі. Тому що це наш хліб, наше життя.
Фото Олександра Данилова
Жителі села поступово розбирають руїни, наводять лад на подвір’ях, виполюють бур’яни, пораються на городах та знову розводять птицю. Хоча, за словами місцевих, влада їх хотіла "списати" з карти району. Адже голова Бериславської районної військової адміністрації Володимир Літвінов уже заявив в одному з інтерв'ю, що населеного пункту як такого більше не існує. Але люди повертаються, відбудовуються й змушують владу теж відновлювати Петрівку.
Фото Олександра Данилова
Детальніше про те, як окупанти викрали й катували пана Михайла та його односельця Григорія – у статті “Замкнені в коморі: 69 діб без світла та їжі”.
* Імена змінено.
Р. S. Ця інформація зібрана та зафіксована журналістами “Вгору” разом із документатором злочинів російської федерації адвокатом Української Гельсінської спілки з прав людини та Фонду милосердя та здоров'я Олександром Даниловим.
Якщо ви теж є свідком чи жертвою воєнного злочину ерефії, повідомте про це. Напишіть на пошту: [email protected] або просто залиште контакти й правозахисники з вами зв’яжуться. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі та покарати винних. З початку повномасштабного вторгнення, у рамках ініціативи Т4Р, задокументовано понад 40 тисяч воєнних злочинів Росії проти України. Усі дані документатори вносять у загальну базу, яка оновлюється щодня.
Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим унаслідок війни Росії проти України, за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Ми працюємо у 18 областях країни. Щоб дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
-preview.webp)
