Пам’яті товариша

Пішов з життя Олександр Крупіца. Останні десять років його життя були пов’язані з газетою «Вгору».

Олександр у нашому часописі вів спортивну сторінку, а перед тим працював у газеті «Ленінський прапор» та місцевому телеканалі. Це неймовірно, але він встигав писати про всі більш-менш примітні змагання на Херсонщині і за рубежем, його статті публікували всеукраїнські ЗМІ, він не раз завойовував відзнаки Національного олімпійського комітету України, а ще видавав популярні книжки про футбол.

Попри цю просто шалену зайнятість Олександр дуже захоплювався садівництвом. На клаптику землі околиці Херсона, біля зрошувального каналу, він з дружиною вирощували персики, сливи, абрикоси, виноград, смородину і, здавалося, на його городику буяло все-все, що може рости і плодоносити в нашому південному краю. Олександр свого часу охоче ділився своїми агрономічними знаннями з дачниками у дуже популярній телевізійній передачі про секрети садівництва.

Ми, вгоряни, ніколи не бачили його у зажурі.  Навіть маючи невтішний діагноз, він приходив до редакції з усмішкою і просто таки випромінював спокій та оптимізм. Можна згадувати чимало пам’ятних моментів, які ми спізнали разом. Ось він переступає поріг, заходить у комп’ютерну і каже: «Є розкішний виноград – болгарська «Лідія», просто неймовірний сорт…».

Ось він з порога голосно сповіщає: «До Старої Маячки приїхали футболістки з Африки…»

Він ніколи не втрачав смак до життя. Цьому вмінню в Олександра можна було вчитися…

Колективи редакції «Вгору» і Благодійної організації «Фонд милосердя та здоров’я» висловлюють співчуття родині Олександра Крупіци.