І вовки цілі, і вівці ситі. Чому ротація енергорегулятора муляє Порошенку і Ко

Йдеться про Національну комісію з регулювання ринку, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, або НКРЕКП.

Саме від цієї комісії залежить, якою буде завтра ціна на електроенергію для споживачів. Саме від неї залежить, скільки за вироблену електроенергію отримають власники ТЕС, серед яких фігурують такі відомі прізвища як Рінат Ахметов і Олександр Янукович. Саме від неї залежить, чи будуть прозорими правила гри на ринку.  

Саме на реформуванні цієї комісії наполягав нещодавно в своєму претензійному листі на адресу українського президента і прем'єра віце-президент Європейської Комісії Марош Шефчович.

Проте, процес перезавантаження НКРЕКП постійно відкладається, незважаючи навіть на позицію Єврокомісії.  

На даний момент уже прострочено терміни формування конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів НКРЕКП. Відповідно, це затримує ротацію чинного складу НКРЕКП та проведення прозорого і конкурентного конкурсу.

Терміни прописані в законі "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", який набрав чинності 26 листопада 2016 року.

Чому необхідно розпочати реформу зараз

Процес пошуку "ідеальної" моделі формування та роботи енергетичного регулятора тривав півтора року. В результаті тривалих дискусій між політичними гравцями вдалося проголосувати за далеко не ідеальну, але принаймні компромісну версію законопроекту №2966-д.

З'явилася надія, що реформа цієї регуляторної агенції, надзвичайно важливої з точки зору зміни правил гри на енергетичному ринку, нарешті буде запущена. Проте, на жаль, імплементація норм нового закону не починається через традиційну для України безвідповідальність високопосадовців та політиків.

Отже, чому так необхідно розпочати цю реформу прямо зараз?

По-перше — через надзвичайну важливість НКРЕКП як однієї з ключових інституцій, яка повинна впроваджувати ключові реформи в рамках зобов'язань України перед ЄС, — норми так званого Третього енергетичного пакета ЄС.

Зокрема, найважливіші реформи повинні бути здійснені на ринках газу, електроенергії, у сферах енергоефективності та відновлюваної енергетики.

Регулятор повинен стати незалежним арбітром у цьому процесі і балансувати часто протилежні інтереси чиновників і політиків, великого енергетичного бізнесу та споживачів шляхом створення якісного нормативного поля та добросовісного контролю за дотриманням вимог регулювання всіма учасниками ринку.

По-друге, необхідно якнайшвидше відновити довіру до НКРЕКП як інституції, щоб зняти соціальну напругу в суспільстві.

Останні рішення регулятора, що стосувалися встановлення сумнозвісної формули "Роттердам+" для визначення ціни на вугілля для ТЕС, встановлення плати за нестандартні приєднання споживачів до електромереж, встановлення регульованих тарифів на ринках газу та електроенергії, показали: чинний склад НКРЕКП має низький рівень довіри з боку гравців ринку і громадян.

Свідченням цього є значна кількість судових позовів проти рішень регулятора. Вже лише той факт, що чинний склад регулятора був призначений президентом в "ручному" режимі, робить завдання створення іміджу НКРЕКП як справді незалежного гравця дуже складним, якщо не майже неможливим.

Закон містить чітку відповідь на це питання: чинний склад НКРЕКП повинен пройти ротацію шляхом проведення прозорого і конкурентного конкурсу.

По-третє, "останнє китайське попередження" щодо відсутності реальних кроків на шляху реформи регулятора зробила навіть традиційно терпляча Єврокомісія.

Європейці пильно стежать за перебігом реформ на енергетичному ринку країни. Вони готові підтримати реформу регулятора експертизою та фінансуванням. Однак якщо наші можновладці будуть відтягувати її старт, допомога ЄС може бути відкладена "до кращих часів", що зараз абсолютно недоречно.

Перша ротація: гра на відставання

Погляньмо на проблему ротації чинного складу НКРЕКП через процедурну призму, яка визначена у прикінцевих та перехідних положеннях і статті 8 закону.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень, голова та члени НКРЕКП, що перебуватимуть на посадах на момент набрання чинності законом, повинні бути звільнені протягом трьох етапів, а на їх місце мусять бути обрані нові члени.

Перші три комісіонери — не пізніше шести місяців з дати набрання чинності законом, наступні два — не пізніше 12 місяців, ще два — не пізніше 18 місяців.

Обов'язковою умовою проведення ротації є складання президентом її списку. Тобто він мусить визначити, кого буде звільнено у першу хвилю, кого — у другу.

Перша хвиля ротації повинна бути проведена не пізніше 26 травня 2017 року. Чому така терміновість? До цього часу мусить бути сформований орган, який буде здійснювати відбір нових комісіонерів шляхом проведення відкритого конкурсу.

Відповідно до статті 8 закону, процес відбору кандидатур на посади членів НКРЕКП повинен вкластися у чітко фіксовані часові рамки. Після того, як конкурсна комісія почне працювати, вона мусить зробити таке.

1. Оголосити про початок конкурсу.

2. Упродовж 45 календарних днів після дати оголошення конкурсу здійснити прийом заявок на конкурс від кандидатів.

3. Протягом 30 днів з дати закриття прийому заявок конкурсна комісія мусить здійснити оцінювання кандидатур та шляхом голосування скласти рейтинг кандидатів. З нього повинен бути сформований та поданий президенту список найкращих кандидатів з розрахунку два кандидати на одну посаду члена НКРЕКП.

4. Президент не пізніше 30 днів з дати подання списку конкурсною комісією повинен визначити найкращу кандидатуру з двох запропонованих за кожною посадою комісіонера і призначити його.

Знаючи день завершення першої хвилі ротації, а це 26 травня 2017 року, можна визначити дату, коли конкурсна комісія повинна була почати роботу. Навіть якщо абстрагуватися від процедурних моментів, то вийде, що останній строк для формування конкурсної комісії вже прострочено у будь-якому випадку.

Якщо уявити, що всі учасники процесу використають максимум відведеного для цього часу, то вийде, що конкурсна комісія повинна була з'явитися 10 лютого 2017 року. Якщо президент проявить дива швидкості і призначить кандидатів за день, то вийде, що конкурсну комісію слід було сформувати до 11 березня 2017 року.

Отже, якщо уявити, що конкурсна комісія збереться вже завтра, то вона просто не встигне вчасно провести конкурс. Це і спричинило цілком обґрунтоване занепокоєння громадянського суспільства та європейців.

Хто винен і що робити

Відповідно до букви закону, відповідальними за формування конкурсної комісії є президент, парламент та уряд. Аби конкурсна комісія змогла почати роботу, її членів необхідно обрати і затвердити за такою схемою.

Двох осіб визначає президент, ще двох — Верховна Рада (по одній особі подають комітети з питань ПЕК та з питань ЖКГ). Останнього члена комісії повинен визначити Кабмін, точніше — Міністерство енергетики та вугільної промисловості.

Ситуація з визначенням складу конкурсної комісії виглядає сумно: жодного оголошення про висунення кандидатур досі не прозвучало. Процес формування комісії потрібно починати, щоб виконати вимогу закону.

Для того, щоб процес ротації пройшов успішно, головним дійовим особам у реформуванні регулятора необхідно зробити низку паралельних кроків.

1. Президенту, уряду та комітетам з питань ПЕК та ЖКГ слід терміново розпочати формування конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів НКРЕКП.

2. Президенту необхідно розробити та затвердити план ротації чинних членів НКРЕКП з поіменним списком, як цього вимагає закон.

3. Апарат Верховної Ради повинен створити умови для роботи конкурсної комісії. Зокрема — передбачити засоби для відео- та аудіофіксації роботи комісії і трансляції її засідань у режимі реального часу на сайтах президента і парламенту.

4. Усі зацікавлені сторони повинні уважно стежити за процесом формування конкурсної комісії та процедурою ротації членів НКРЕКП загалом включно з моніторингом дотримання строків, визначених законом.

Зокрема, представники міжнародних організацій та Євросоюзу, що працюють у сфері енергетичних реформ, повинні скористатися своїм законним правом і взяти участь у роботі конкурсної комісії на громадських засадах з правом дорадчого голосу, щоб сприяти максимальній прозорості відбору кандидатів.