“Як снаряди навкруг лягали, то й ми лягали” – як працюють енергетики прифронтової Херсонщини

Енергосистема Херсона піддається ударам російської артилерії, КАБів, ракет і дронів буквально щодня. Ремонтувати об’єкти під обстрілами складно і небезпечно. Попри це, херсонські енергетики роблять все, щоб місто було зі світлом. Один із тих, хто безпосередньо керує цими процесами – Сергій Решетняк нині начальник служби підстанцій Херсонобленерго.

Обладнання часто просто горить, а зі 150 співробітників залишилося тільки 26

Сергій прийшов у професію 25 років тому. Він розпочинав з роботи слюсарем. Потім був майстром, заступником начальника і, зрештою, очолив службу. Сьогодні, коли штат скоротився, роботи побільшало, а виїздити на об’єкти стало небезпечним для життя, він і далі працює. І вважає свою роботу не геройством, а звичайною справою.

«Робота, як робота, – просто каже Сергій, – Робимо світло». Зараз більше ремонтуємо, тому що “неспокійний сусід” нам додає роботи щодня.

Бригада Сергія ремонтує високовольтне електрообладнання від 50 до 150 кВ, через яке електрика йде до цілих районів.

З його слів, після влучень в енергооб’єкти, обладнання часто просто горить. Якщо трансформатор ще можна врятувати, його ремонтують. А якщо ні – його треба десь шукати, привозити й встановлювати заново. Тому люди можуть довго сидіти без світла.
Іноді техніка роботи з певним обладнанням потребує швидкості, а безпека змушує зупинятися. І ремонт затягується. Так, за словами Сергія, відбувається з ремонтом трансформаторів, бо їх не можна довго тримати відкритими. І коли є загроза дронів, доводиться все кидати, швиденько закривати й ховатися.

Окремою проблемою є нестача кадрів. Якщо в мирний час у всій службі працювало 150 людей, то сьогодні на весь напрямок залишилося всього 26. Безпосередньо на аварійні виклики виїжджає робоча бригада із семи чоловіків. Сергій розподіляє їх на групи по троє-четверо людей.

До війни служба підстанцій працювала за чітким планом: огляди, регулювання, змащування обладнання, щоб воно не відмовляло. Аварійних ситуацій було в рази менше. Зараз планувати щось наперед майже неможливо. Як каже Сергій, вранці можеш готуватися до одного, а приходиш на роботу – і їдеш зовсім в інше місце, бо туди прилетіло. Але й планової роботи вистачає, адже “треба подивитися, помазати, відрегулювати, щоб все працювало”.

Сергій за роботою

Люди ризикують життям за звичайну зарплату

Сергій неохоче розповідає про те, що нині ціна кожного відновленого кіловата в Херсоні – здоров’я та життя людей.

Особливо важким був 2023 рік. Тоді загинуло шестеро енергетиків. Хтось потрапив під артилерійський обстріл прямо на робочому місці, а троє хлопців підірвалися на міні.

“Прийшли сапери, все нормально перевірили. Мабуть, була якась хитра мінка. Одна машина пройшла нормально, а та, що з хлопцями, – підірвалася”, – згадує Сергій.

Були й важкі поранення під час ремонтних робіт, були й ампутації. А буквально кілька днів тому одного зі співробітників, поцілив ворожий дрон. Сергій розповідає, що такого подарунка від армії РФ хлопець отримав на свій день народження. Йому посікло ноги, але життєво важливі органи не зачепило.

“Він у лікарні, стан середньої тяжкості, я сподіваюся, місяця через два буде в строю”, – уточнює Сергій.

Сам він торік теж потрапив під обстріл біля кіноконцертного залу «Ювілейний», коли просто повертався з роботи. Але про себе розповідає неохоче:

“Що тут розповідати? Як снаряди навкруг мене лягали, то й ми лягали”.

Сергій провів у лікарні чотири місяці. В той період у палатах лежало ще троє його колег.

Попри щоденний ризик, з яким стикаються на роботі, енергетики отримують в середньому близько 20 тисяч гривень. При чому в цю суму вже включені так звані «бойові» виплати за роботу в зоні підвищеної небезпеки. Тобто, люди щодня виходять під дрони та артилерійські обстріли за звичайну зарплату.
Але Сергій із властивою йому скромністю запевняє, що 2025 рік, за його словами, в плані безпеки працівників пройшов більш-менш нормально.
Допомагає набутий досвід пильності й допомога військових прикриттям. Але за словами Сергія, енергетикам дуже шкодить, зайвий раз наражаючи людей на ризик, інформація про початок відновлюваних робіт, які спливають у різних телеграм каналах і на сторінках людей.

“Як на духу кажу, оці повідомлення: “О, там електрики почали працювати, о, водоканал пішов, там копає, відновлює, газовики поїхали туди” – вони нам дуже-дуже шкодять”, – каже Сергій.

Попередження на одній з підстанцій

Тримаємося якщо не на зло, то всупереч

Бронежилети та каски у служби з’явилися у 2023 році, але справжнім викликом для енергетики стали дрони. З 2024 року працювати без прикриття стало майже неможливо. Сергій розповідає:

“Ми їм (військовим – ред.ред.) даємо точку, де будемо працювати. Вони туди під'їжджають разом із нами, дивляться на небо, моніторять, а ми працюємо”.

Проте є місця, куди навіть із військовими не заїдеш. Прибережні вулиці та населені пункти розташовані ближче до Дніпра. В Антонівку, Кіндійку понад рік бригади не їздять.
Та іноді наявність світла залежить не від херсонців. Херсонська область зараз не виробляє власну енергію, тому повністю залежить від сусідніх регіонів.

Сергій каже:

“У нас в області ж нема своєї генерації. Ми зараз залежимо від того, що нам йде з Миколаївської, з Дніпропетровської областей. Якщо там щось пошкодило, то ми сидимо без світла”.

За його словами, найважче чекати. Коли пошкодження стається в Миколаївській області, невелику кількість електроенергії, яка все ж поступає в Херсон, доводиться розподіляти між усіма районами, щоб хоча б на 2-3 години людям дати світло. В таких ситуаціях графіків немає. От в останній раз вийшло давати струм лише по 3 години через 9.

На питання про масштаби руйнувань Сергій відповідає, що критичніша ситуація на самому березі Дніпра через масштаби руйнувань енергооб’єктів. Він каже:

“Весь берег Дніпра, де наша область починається після Миколаєва і де закінчується Дніпропетровська область, всі підстанції там не підлягають ремонту. Їх треба тільки міняти, міняти й міняти. Заново будувати. Багато побитих”.

Загальну цифру Сергій називати відмовляється, щоб не тішилися окупанти, які, з його слів, радіють кожному підбитому стовпу.

Перед виїздом на об’єкт

Він запевняє:

“Ми тримаємося якщо не на зло, то всупереч. Сміємося над собою над ними, над нами, над усіма. Без гумору не проходить ні дня. Так що все нормально. Не на тих, як кажуть, напали”.