26 квітня 1986 року сталася радіаційна катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції. Ця трагедія назавжди закарбувалася в історії нашої країни.
Інтерес до теми Чорнобильської аварії не пропадає і сьогодні. Про неї знято безліч фільмів, написано сотні статей і книг. Але історію вибуху ядерного реактора багато людей навіть і не знають через замовчування реальних фактів радянською владою. Znaj.ua розбирається, що ж насправді сталося на ЧАЕС.
Атомна електростанція розташована в одинадцяти кілометрах від українсько-білоруського кордону, біля річки Прип'ять. Перші об'єкти побудували в 1970-х роках. Будівництво третьої черги так і не закінчилося через катастрофу.
Для людей, які займалися створенням енергоблоків, було закладено нове місто, що отримало назву Прип'ять. Його населення становило близько 75 тисяч осіб.
Аварія на Чорнобильській АЕС сталася 26 квітня 1986 року. Ця катастрофа стала найбільшою за всю історію атомної енергетики.
О 1:24 за київським часом відбулося два сильних вибуха. В результаті четвертий енергоблок був повністю знищений. Виникла масштабна пожежа. Всі співробітники АЕС почали масово покидати територію.
Першою жертвою катастрофи став оператор насосів ГЦН (Головний циркуляційний насос) Валерій Ходемчук. Рятувальники так і не змогли знайти його тіло під завалами.
В результаті вибуху стався викид великої кількості радіоактивних речовин.
Уже через кілька хвилин після аварії на пульт пожежної частини надійшов сигнал. На місце виїхали рятувальники. Але через те, що в пожежників із захисних засобів були тільки брезентова роба, каска і рукавички, багато хто з них отримав величезну дозу радіації. Внаслідок цього вже через 20 хвилин у них почали проявлятися серйозні симптоми опромінення - слабкість, втрата свідомості, блювота, «ядерний загар».
О 4 годині ранку вдалося обмежити пожежу на даху машинного залу, щоб вона не перекинулася на сусідні будівлі.
О 6 годині пожежу на четвертому енергоблоку повністю загасили. У той же момент в госпіталі померла друга жертва аварії - співробітник пуско-налагоджувальні підприємства Володимир Шашенок. Причиною став перелом хребта.
З 9 до 12 години рятувальники вели активні роботи, допомагали переправляти постраждалих в лікарні. Близько третьої години дня стало зрозуміло, що 4 блок повністю знищений, отже, в атмосферу потрапляють радіоактивні речовини.
Ввечері уряд приймає рішення евакуювати жителів міста Прип'ять та інших об'єктів, які перебували поблизу до місця катастрофи. І тільки опівдні наступного дня ця операція почалася. По радіо оголосили, що «у зв'язку з аварією на Чорнобильській атомній електростанції в місті Прип'яті складається несприятлива радіаційна обстановка».
Всього до кінця 1986 рокці було евакуйовано близько 116 тисяч жителів з 188 населених пунктів, що потрапили в «зону відчуження».
Збої в роботі атомного ректора відбулися по ряду причин. Перш за все, станція не була оснащена повноцінною системою захисту, а рівень автоматичного управління і контролю був занадто низький. У ніч катастрофи дослідники проводили експеримент, по вимірюванню інерційного обертання турбогенератора.
У більшості висновків експертиз, проведених після аварії, причиною послужили розрив труб в системі охолодження, викликаний швидким випаровуванням води. Після цього вода або пар почали реагувати з цирконієм в тепловиділяючих елементах, що призвело до утворення великої кількості водню і його вибуху.
Офіційна версія радянського уряду свідчила, що в аварії винні працівники. При цьому персонал багато років наполягав на тому, що взагалі про небезпечний режимі реактора повідомлений не був: жодна посадова інструкція і сам регламент реактора РБМК не містив прямої заборони на роботу в такому режимі.
Але суд взяв за основу так званий «людський фактор», тому ьюремні терміни отримали виключно працівники Чорнобильської атомної електростанції. Жоден з проектувальників до відповідальності не був притягнутий.
У 1991 році провели ще одна експертизу. У висновку було сказано, що система захисту реактора була спроектована невдало, і про це розробники мовчали.
Пізніше Міжнародне агентство з атомної енергії, яке раніше зробило ідентичний радянському висновок, звинуватили владу СРСР в дезінформації.
МАГАТЕ також визнала, що радянська сторона дала міжнародним експертам іншу, помилкову інформацію, про інструкції для персоналу - наприклад, експлуатація реактора на низькій потужності (це одна з умов, при якому спрацьовує «кінцевий ефект»), насправді не була заборонена.
Дані про загиблих під час Чорнобильської катастрофи дуже відрізняються. Найбільше постраждали працівники станції, а також рятувальники. Більшість з них отримали великі дози радіації не сумісні з життям.
Після аварії уряд прийняв рішення евакуювати в Москву постраждалих з сильним зараженням. У 134 працівників станції і пожежних з'явилася променева хвороба. При цьому, за офіційними даними, з них в наступні кілька місяців загинуло 28 осіб.
Відомо, що людей ховали на Митинському кладовищі в Москві. Кожне тіло герметизували в бетоні, так як воно випромінювало сильний радіаційний фон.
Найбільшої шкоди радіація завдала жителям Прип'яті. 26 квітня, в день катастрофи, чиновники не повідомили громадянам про радіаційну загрозу. Крім того, населення не отримало достатню кількість йоду для захисту свого здоров'я від шкідливого впливу.
В результаті трагічних подій рівень радіації перевищив нормальні показники в тисячу разів. Евакуація людей почалася тільки через добу, опівдні 27 квітня. Але багато хто до того часу вже отримали великі дози опромінення.
Приблизно 600 тисяч людей, які ліквідовували наслідки катастрофи, отримали серйозні дози опромінення.
350 тисяч жителів прилеглих районів було евакуйовано із зараженою території.
30 співробітників: Співробітники АЕС, які загинули в результаті вибуху або від гострої променевої хвороби протягом кількох місяців.
Кількість загиблих постійно служить причиною різних спекуляцій. Реальна кількість жертв досі не відома. За даними Всесвітньої Організації Охорони здоров'я, через трагедію в Чорнобилі постраждає більше 9 тисяч осіб. Це пов'язано з тим, що радіоактивні випромінювання провокують розвиток ракових пухлин і лейкемії. А ось у організації Greenpeace на цей рахунок більш песимістичні прогнози. На їхню думку, постраждалих буде в десять разів більше - 90 тисяч осіб.