Американський погляд на Чорнобильську аварію

Презентую вашій увазі уривок із книги «A century of spies: intelligence in the twentieth century» американського дослідника історії спецслужб Джеффрі Толбота Річелсона. Книга була вперше видана в 1995 році. Даний уривок цілком присвячений подіям навколо аварії на Чорнобильській АЕС.

«В суботу 26 квітня за 80 миль від Києва сталася велика аварія на Чорнобильській атомній електростанції, в 4-му реакторному блоці. Внаслідок кількох порушень заходів безпеки - наприклад, експлуатація реактора без аварійної системи охолодження та усунення занадто великої кількості керуючих стержнів - невелика частина реактора опинилася в «критичному стані». Ефект був еквівалентний вибуху півтони тринітритоулолу в активній зоні. Ще через 4 секунди наступний вибух скинув з реактора тисячотонний ковпак, знищив частину будівлі та повалив двохсоттонний механізм перезарядки в активну зону. Все це відбувалося під «феєрверк» іскор та розпечених уламків, що розліталися від обладнання й спричинили тридцять загорянь у будівлі. Надодачу величезні гранітні блоки в активній зоні реактора спалахнули, вивергаючи стовпи надзвичайно радіоактивних продуктів ядерного розпаду.

Першим документальним підтвердженням інциденту, отриманим Сполученими Штатами, була офіційна радянська заява у понеділок 28 квітня. В неділю було зафіксовано ознаки незвичайної активності навколо Києва - очевидно, радіорозвідкою, - однак суть того, що відбувається, зоставалася незрозумілою. Ситуація прояснилася лише наступного дня.

Отримавши повідомлення про катастрофу, розвідки різних країн відреагували тим, що скерували всі ресурси у район Києва. Літак радіаційного контролю WC-135 з бази Королівських ВПС в Майлденхоллі був відряджений для облету Німеччини, Швейцарії, Італії та Середземноморського басейну. Супутник радіорозвідки Vortex ретельно перехоплював усі військові та цивільні, що мали відношення до справи, переговори в радіусі кількох сотень миль навколо Чорнобиля. Єдиний КН-11 (американський супутник-шпигун - прим. перекладача) був запрограмований на негайне отримання фотознімків. Востаннє він здійснював візит сюди майже за два тижні до подій. Найближча можливість передати зображення з'явилася в КН-11 у понеділок після опівдня. Однак через його положення на орбіті знімок був зроблений з величезної відстані та, навіть після комп'ютерної обробки, майже нічого не показав. Більше того, навіть якби супутник перебував ближче до об'єкта, дим, що висів над районом реактора, скоріше всього перекрив би видимість. Наступного ранку відстань була все ще занадто великою для отримання чіткої фотографії, але до вечора КН-11 підійшов достатньо близько, щоб передати перший якісний знімок району лиха. Згідно повідомлень, знімок виявився «чітким» і об'єктив було орієнтовано «прямо вниз».

Маючи у своєму розпорядженні чіткі фотографії, аналітики National Photographic Interpretation Center виявили, що дах реактора відсутній, а стіни розкидані, «мов у хліва, зруйнованого бурею», за словами одного з джерел. Всередині руїн будівлі знаходилася графітова маса, що світилася. Пасма диму та обвуглені дахи сусідніх будівель вказували, що деякий час тому пожежа була набагато сильнішою. Графіт осів у вигляді розпеченої маси, а радіоактивні речовини з руди, котра містила 100 тонн урану, все ще виривалися назовні крізь відкритий дах до атмосфери.

Фотографії демонстрували й людську діяльність у навколишніх районах, діяльність цілковито унікальну, зважаючи на небезпечність ситуації в Чорнобилі. На знімках КН-11 виднілася баржа, що мирно пливла річкою Прип'ять і люди, котрі грали в футбол на території АЕС ближче ніж за милю від зруйнованого реактора. Фотографії міста Прип'ять не містили жодних ознак евакуації.

...

Знімки КН-11, зроблені у вівторок 2 травня, не виявили жодних слідів диму й міжвідомча комісія прийшла до висновку, що зроблена напередодні Радянським Союзом оптимістична заява про те, що пожежу подолано, цілком може бути істинною. Усього за день до цього комісія передбачала, що пожежа може тривати кілька тижнів. Деякі аналітики стверджували, що виявили мерехтіння над реактором, котре наштовхувало на думку, що графіт усе ще горить. Виявилося, що Ради (дослівно -«Soviets») скидають у вогонь з гелікоптерів чи то пісок, чи то грунт. На одній з фотографій КН-11 було видно гелікоптер, що завис просто в радіоактивній хмарі.

...

Безумовно, КН-11 продовжував спостереження за процесом ліквідації аварії, передаючи знімки гелікоптерів Мі-8 (зі свинцовими захисними екранами). Гелікоптери здійснювали сотні вильотів день за днем, скидаючи крізь проломлений дах до реактора мішки з піском з висоти понад 650 футів. Потім вони ущільнили насипний купол тоннами свинцевого дробу, котрий скочувався в щілини між мішками».