Що відбувається з Асканією Новою в окупації та чи можна відновити заповідник

Біосферний заповідник «Асканія-Нова» перебуває під російською окупацією від початку повномасштабного вторгнення. Українська команда ще 13 місяців підтримувала його роботу, однак у березні 2023 року окупаційна влада встановила власне керівництво. Повної картини того, що відбувається всередині, немає. За оцінкою науковців, стан заповідника складний. Найбільша довгострокова загроза – не окремі пожежі чи втрата частини тварин, а можливе знищення цілинного степу.

Про стан «Асканії-Нова», втрати колекції та можливі  очікування після деокупації в ефірі «Вгору на часі» розповіла Наталя Корінець, заступниця директора з наукової роботи біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Фрідріха Фальц-Фейна.

Як науковці стежать за заповідником без доступу до нього

Українські фахівці не можуть безпосередньо оглянути територію, провести повну інвентаризацію тварин чи перевірити їхній ветеринарний стан. Тому інформацію збирають із кількох джерел: аналізують супутникові знімки, відкриті повідомлення окупаційної адміністрації та російських установ, а також свідчення місцевих жителів і людей, які підтримують із ними зв’язок. Дані від людей включають до загальної картини лише після перевірки.

«З об’єктивних причин ми не можемо володіти всією інформацією. Проте супутникові знімки дають змогу бачити осередки пожеж і обчислювати їхню площу. Інші відомості ми намагаємося верифікувати», – пояснює Наталя Корінець.

Тобто частина оцінок залишається попередньою. Наприклад, науковці можуть визначити площу згарищ, але не завжди можуть встановити точну кількість загиблих дрібних тварин, стан кожної особини в зоопарку або причину конкретного спалаху хвороби.

Розташування заповідника "Асканія-Нова" на мапі Херсонщини / Google Maps

Чому Асканія Нова це не лише зоопарк

Заповідник складається з трьох різних частин. Перша – заповідний типчаково-ковиловий степ, найбільша така ділянка в Європі. Друга – зоологічний парк із колекцією тварин, що має статус національного надбання України. Третя – дендрологічний парк, створений людиною в посушливій степовій зоні.

Ці частини по-різному реагують на війну. Степова екосистема здатна відновлюватися після пожежі, якщо ґрунт не переорали й поряд залишилися неушкоджені ділянки. Натомість зоопарк і дендропарк не можуть існувати без щоденної роботи людей, електроенергії, пального, кормів, ветеринарної допомоги та води.

Наскільки небезпечні пожежі в заповідному степу

Площа заповідного степу «Асканії-Нова» 11 054 гектари. За підрахунками української команди, від 2022 року вогонь пройшов трохи більш як третиною цієї площі. Водночас деякі ділянки горіли повторно, тому площа унікально пошкодженої території може бути меншою за суму всіх зафіксованих осередків.

Пожежа завдає шкоди рослинам, комахам та дрібним тваринам, які не встигають залишити осередок вогню. Проте для степу вогонь не обов’язково означає незворотну втрату: насіння може поширюватися із сусідніх ділянок, а тварини – поступово повертатися. Значно небезпечніше розорювання ґрунту, будівництво фортифікацій або мінування.

«Найцінніше, що є в заповіднику, – саме заповідний степ. Це цілина, яка формувалася тисячі років і яку ніколи не орали. Якщо степ переорати, для нього це фактично катастрофа», – говорить науковиця.

Окремим ризиком стала дорога між ділянками заповідного степу «Південна» та «Північна». За словами Корінець, улітку рух нею посилився. Дорога проходить поряд із територією, де утримують копитних, дендропарком і селищем, тому воєнна логістика збільшує ризик займань та інших пошкоджень.

Фото зі сторінки заповідника "Асканія-Нова" імені Ф. Е. Фальц-Фейна НААН

Чому нестача електроенергії перетворюється на нестачу води

У заповіднику немає природних водойм, які могли б постійно забезпечувати тварин і рослини водою. Ставки та інші водні об’єкти створені людиною. За словами Корінець, їх наповнюють артезіанською водою, яку піднімають  приблизно з глибини 60-70 метрів.

Для цього потрібні справні насоси та стабільне електропостачання. Коли електроенергії немає, насоси намагаються живити від генераторів, але тоді потрібне пальне. Перебої з обома ресурсами означають менше води для ставків, напування копитних і птахів та поливу дендрологічного парку. У посушливому кліматі тривала зупинка такого водопостачання може мати важчі наслідки, ніж коротка пожежа.

Що відомо про вивезених тварин

Окупаційна адміністрація називала переміщення тварин «обміном» із російськими зоопарками та установами. Однак українські фахівці вважають цей обмін нерівнозначним. До «Асканії-Нова» завозили переважно свійських верблюдів, яків, кіз та овець, тоді як звідти вивозили рідкісні види.

Українська команда зафіксувала незаконне вивезення щонайменше 20 тварин. Серед них – зебри Чапмана, коні Пржевальського, американські бізони, олені Давида та представники сірої української породи великої рогатої худоби. Частину тварин перевезли до Росії, частину – до парку левів «Тайган» і зоопарку «Казка» в окупованому Криму.

У лютому 2025 року українські прокурори передали до суду обвинувальний акт щодо призначеного окупаційною владою керівника заповідника Дмитра Мещерякова. За даними прокуратури, справа стосується незаконного вивезення тварин, а збитки оцінили у понад 85 мільйонів гривень. Остаточне рішення про винуватість ухвалює суд.

Чому тварини гинуть 

Війна зруйнувала систему, яка роками захищала колекцію від хвороб і стресу. Російські військові безконтрольно пересувалися територією зоопарку та ховали там техніку. Через це порушувалися карантинні правила. Після встановлення окупаційного керівництва більшість українських науковців відмовилася працювати, частина доглядачів також залишила заповідник. Нові керівники, за словами Корінець, не мають профільної біологічної чи екологічної освіти.

Точні причини багатьох смертей встановити неможливо: українські фахівці не мають доступу до тварин і лабораторій в окупації За оцінкою Корінець, під час спалаху невстановленої інфекції у 2023 році могли загинути від 100 до 150 сайгаків. До повномасштабного вторгнення в заповіднику було майже 600 цих тварин. Також науковці отримували відомості про загибель понад 20 ему та африканських страусів, групи африканських буйволів, а також окремих тварин, яким вчасно не надали допомогу.

Ще один чинник – постійний стрес від низьких прольотів авіації та воєнної активності. Полохливі тварини можуть у паніці травмуватися об огорожі. Саме так, за словами науковиці, у 2022 році загинула антилопа нільгау.

Скриншот з ютуб-каналу Олега Зубкова

Чи вистачає тваринам їжі

На початку окупації українська команда мала запаси кормів і продовжувала закуповувати сіно та інші продукти завдяки пожертвам. Після захоплення установи ці запаси почали вичерпуватися. Водночас окупаційна адміністрація не змогла відновити туристичні надходження, з яких раніше фінансували утримання зоопарку та дендропарку.

За словами Корінець, за сезон до окупаційного заповідника приїздили приблизно 5-10 тисяч відвідувачів, тоді як раніше їх було десятки тисяч. Цих коштів недостатньо для великої колекції тварин. Тому проблема кормів пов’язана не лише з логістикою, а й із браком стабільного фінансування.

Що можна буде відновити після деокупації

Стан заповідника після звільнення залежатиме від того, чи збережуться неорані ділянки степу, водна та енергетична інфраструктура, колекції тварин і рослин. Зоопарк і дендропарк можна відновлювати, хоча це потребуватиме років, значних коштів, повернення фахівців та міжнародної співпраці. У заповідника вже є досвід відновлення після попередніх воєн.

Українська команда не припинила роботу як наукова установа. В Одеській області вона розвиває науково-дослідний полігон у схожій степовій зоні, продовжує дослідження та планує відновлення популяцій рідкісних тварин. Частина куланів і ланей, пов’язаних з асканійською колекцією, вже живе на Одещині.

Повернення вивезених тварин буде окремим юридичним і логістичним завданням. Але найскладніше – відновити те, що неможливо створити заново за кілька років: цілинний степ, який формувався тисячоліттями.

«Колекцію зоопарку в принципі можна відновити. Дендрологічний парк – також, хоча це буде дуже складно через посухи, зміну клімату та нестачу води. Найголовніше – зберегти заповідний степ», – підсумовує Наталя Корінець.

Описувати заповідник як повністю знищений поки неправильно. Водночас показові екскурсії та заяви окупаційної адміністрації про «розвиток» заповідника не свідчать, що його екосистеми та колекції в безпеці. Без доступу українських фахівців неможливо провести повний аудит, а кожен новий сезон окупації збільшує ризики для водопостачання, тварин і степу.