Маленькою я багато часу проводила у селі на Херсонщині в бабусі та дідуся. Вони пережили Другу світову війну, і я виросла на історіях про фашистів у хаті, голод і маленькі скатані кульки хліба, заховані так дбайливо, ніби то було золото.
Бабуся завжди казала мені: «Тут моя земля, тут мій дім, тут народилися я, мої батьки, мої діти, тут я й помру».
Тоді я її не розуміла. Світ здавався таким великим і цікавим. Здавалося, що можна жити де завгодно.