Наближений до Сальда. Як Євген Бриков став рупором окупантів на Херсонщині

«Я намагаюсь зрозуміти, якщо я купив російське дизпаливо або російські сосиски, я є колаборантом чи ні?» – так на початку повномасштабного вторгнення, у квітні 2022 року, публічно розмірковував херсонський медійник Євген Бриков. А десь за півтора-два місяці вже мав високу окупаційну посаду, і зараз його колабораційна діяльність ні в кого не викликає сумнівів. Досьє Євгена Брикова опубліковане у реєстрі зрадників Руху Чесно, він є у базі Миротворець, у розшуковій базі СБУ. Шлях Євгена Брикова до зради був передбачуваним, і медіаплатформа «Вгору» дослідила його.

Родина: «прорадянщина в них у крові»

Такі родини, як сім’я Брикових, за радянських часів називали династіями. Особливо пишалися, якщо династія була робітничою. Євген Бриков народився 21 травня 1988 року у «журналістській династії». Дід, Євген Опанасович, 1947-му обіймав посаду головного редактора Херсонського обласного радіокомітету, батько, Олександр Євгенович – радіожурналіст, на початку 2000-х керував Херсонським обласним радіо, згодом став директором проводового радіо «Дніпро». Мати – Тетяна Брикова, колишня перша секретарка Дніпровського райкому комсомолу. А ще є сестра Тетяна, у заміжжі Чугаєнко, також журналістка.

Непогано знав цю сім’ю представник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у Херсонській області Сергій Мовчан, який у 1990-х працював редактором на херсонському радіо, а у 2001-му став керівником FM-радіо «Таврія». Євгена Брикова він пам’ятає ще малим хлопчиком, бо батько брав свого улюбленого сина на роботу і, йдучи на ефір, прохав Сергія приглянути за Женею, який затято грався зі своїми солдатиками. А потім, за часів студентства, Олександр Бриков прилаштував сина працювати до себе на радіо.

Сергій Мовчан багато розповів про те, що не писали в офіційних біографіях і статтях – бо 15 років працював разом із Бриковим-старшим. З його слів, розповідей людей, які побажали не оприлюднювати свої імена, аналізу соцмереж та інформації з відкритих джерел, вдалося створити «портрет» родини Брикових.

Сім’я була просочена сліпою ностальгією за радянським минулим. Вони всі зневажали українську незалежність та однозначно засуджували і помаранчеву революцію, і революцію гідності. Хтось із них приховував свої погляди, як батько, хтось поводився знавісніло та шалено – як сестра Тетяна.

Олександр Бриков, батько Євгена, часом прохоплювався, що «при Совєтах» був порядок, можна було по партійній лінії просунутися. Зрештою, його батько, дідусь Євгена і зробив партійну кар’єру, керував суто ідеологічним органом.

Три покоління Брикових, 2020 рік. Показово, що Олександр Бриков (ліворуч) вдягнений у червону футболку з гербом СРСР. Фото: фейсбук Євгена Брикова

Сестра Євгена – Тетяна Чугаєнко через шлюб породичалася з сім’єю Анатолія Касьяненка, який у 1998-99 роках очолював Херсонську ОДА. Починала свою кар’єру вона в Херсоні, на ХОДТРК «Скіфія», але працювала недовго. Потім переїхала до Києва, працювала на телеканалі «Перший діловий». Далі – Москва. Зараз очолює відеоредакцію прокремлівського медіа «Украина.ру», яке входить до складу державного медіахолдингу «Росія сьогодні». Тетяна багатьом запам’яталася агресивною. На відміну від родичів, які приховували свою справжню позицію, вона називала українців «каструльголовими придурками» та бачила майбутнє України тільки з Москвою.

На заставці до відео пропагандистського російського видання – одного з «рупорів» Кремля – сестра Євгена Брикова Тетяна Чугаєнко тримає «бюлетень» псевдореферендуму про приєднання Херсонської області до складу РФ з «галочкою»

«У них у квартирі все просякнути совком було, – згадує Сергій свої візити до колеги, Олександра Брикова. – Вони всі восхваляли радянщину. Для них Жуков – герой, Сталін – кумир. Женя взагалі схибнутий на героїчному минулому СРСР У нього вся героїка совєтська. І портрет Сталіна – це не вигадки, це я сам бачив. Він був прорадянський. Що він, що батько, що мати. Прорадянщина у них у крові».

Женя мав багато книжок – хлопець ріс розумним і ерудованим. А ще дуже любив модельки – радянські машинки й танчики. Ці моделі, які він постійно збирав, і солдатики були дуже акуратно розставлені на поличках, дитяче захоплення залишилося з ним і в дорослому віці.

Сергій Мовчан згадує Женю Брикова часів роботи на радіо абсолютно неконфліктним. Каже, що милого, усміхненого, начитаного й ерудованого молодого колегу любили. І схвалювали, що син прийшов до тата працювати.

Проросійські погляди Брикова-молодшого секретом не були. Він їх не афішував, але і не приховував. Багато хто і досі пам’ятає вислови, що Росія Україні не ворог, що «ми посварилися через дурних людей», що ми «адін народ, ми всє русскіє-савецкіє». Найглобальнішою світовою катастрофою, яку не можна було взагалі допускати, він вважав розвал СРСР.

Причину, чому молода людина, яка навіть не пам’ятає Радянського Союзу, застрягла у радянщині, можна вбачати у вихованні та атмосфері, яка панувала в сім’ї. Водночас любив він красиве життя – ресторани, поїздки за кордон, світлинами з яких радо ділився у фейсбуці.

Підтримайте роботу редакції, долучайтесь до Спільноти, щоб ми й надалі могли проводити розслідування.

Серед регіоналів

У Херсоні Бриков відомий як людина, наближена до Володимира Сальда. Євген висвітлював у позитивному ключі його діяльність з тих часів, коли Сальдо ще був мером. Медійника в різні часи часто зустрічали в компанії Сальда, а на заходах із великою кількістю журналістів, як от на День міста, коли тодішнього мера з різних боків оточували камери та диктофони, Бриков поводився так, немов він головний і єдиний.

Євген Бриков і Володимир Сальдо. Фото: фейсбук Євгена Брикова, 15 лютого 2022 року

Таку прихильність можна назвати спадковою: мати Євгена була заступником керівника Херсонської обласної організації політичної партії Сальда «Наш край», та й після окупації Херсона не тільки підтримувала добрі стосунки з гауляйтером, а й допомагала на виборах.

У 2010 році Херсонську ОДА очолив Микола Костяк, якого зараз також підозрюють у держзраді. Стосунки керівників області та міста не складалися – попри те, що обидва були однопартійцями-регіоналами. У 2012-му Костяк все ж «видавив» Сальда – той пішов у нардепи.

У цей час, у 2012-2014 роках, Євген Бриков працював прессекретарем голови Херсонської ОДА Костяка. Тоді ж в ОДА працювали й друзі-куми Брикова, з якими пізніше він відкрив власний бізнес: Віталій Шкреба був помічником Костяка, а Віталій Гапонов працював із заступником Костяка Валентином Підвисоцьким.

Херсонські журналісти по-різному згадують Брикова того періоду, називаючи його то непоказним (нема чого сказати ані поганого, ані хорошого), то «класичним прессекретарем епохи Януковича», то взагалі «антизразком» прессекретаря.

Передбачувано, що прессекретар Бриков був і серед співорганізаторів Херсонського антимайдану у 2014-му. А у серпні того ж року відвідував окупований Крим для участі в «антифашистській» (точніше, антиукраїнській) конференції в Ялті. Встиг і до Москви з’їздити.

«Я щиро впевнений, що наші братні народи завжди будуть разом, попри кордони, звичаї та часи», – пише Євген Бриков російською у своєму фейсбуці у 2014 році під час відвідування Москви.

Бізнес: «білі» та «чорні» гроші

Євген Бриков мав стосунок до кількох компаній, про що свідчить аналітичний сервіс Youcontrol.

У лютому 2007 року разом із мамою Тетяною Бриковою та Наталею Матковською, яка стала проросійською активісткою, став співзасновником ХМГО «Молодіжний парламент».

У лютому 2009-го став співзасновником Херсонської обласної громадської організації «Кластер "Країна дитячих мрій», партнери Брикова – Олександр Максименко та Ірина Яковлева, а за два дні до їх числа доєдналася і мати Євгена.

У листопаді 2013 він разом Віталієм Гапоновим і Віталієм Шкребою заснував ТОВ "Соц-про" (у 2019-му бенефіціарний власник компанії змінився, ним став Вадим Січкаренко з Первомайська Миколаївської області).

У грудні 2015-го став співзасновником ТОВ «Інформаційне агентство “Улюблене місто”» – знов у компанії з Гапоновим і Шкребою.

Євген Бриков, Віталій Шкреба, Віталій Гапонов, 2016 рік. Фото: фейсбук Євгена Брикова

ТОВ «Соц-про» займалося SMM просуванням. Людина, яка деякий час працювала в компанії, поділилася спогадами про колишнього шефа, але через безпекову ситуацію – на умовах анонімності. Тоді фірма, заснована молодими хлопцями, вважалася сучасною, бо соцмережі тільки починали розвиток, у компанії працювало багато молоді, вважали роботу цікавою. Але і прорадянську налаштованість Брикова час від часу помічали:

«Ми списували це на його виховання: пізня дитина, батьки старшого віку, він у такому середовищі зростав та переносив таку ж інформацію і до нас. Але це не сприймалося пропагандою – просто під час десь якихось розмов могло промайнути», – каже анонімний співрозмовник.

На початках Бриков активно продавав послуги компанії, але після заснування у 2015-му ТОВ «Інформаційне агентство «Улюблене місто», яке пізніше запустило сайт «Любимый Херсон», цілком переключився на цей проєкт.

Новий ресурс Брикова в Херсоні сприймали по-різному: від «просто ще одне інтернет-видання» до розуміння його небезпеки.

«У мене було таке враження, що це видання, яке готується до майбутньої повзучої інформаційної окупації», – поділився своїми враженнями один зі співрозмовників на правах анонімності.

Однозначний сумнів щодо можливості «на порожньому місці» створити такий сайт і добре на ньому заробляти в розмовах про Євгена присутній був. А доходи були чималі, якщо дозволили йому купити джип Mitsubishi Pajero.

У 2021 році журналісти видання IPC-Херсон провели аналіз регіональних ЗМІ, яким місцева влада постійно надавала бюджетне фінансування. Серед «примітних» фаворитів міської влади визначили Інформаційне агентство «Улюблене місто», яким також щедро платили кошти і Херсонська облрада, і Херсонська ОДА.

Фрагмент договору між ХОДА та ТОВ «ІА «Улюблене місто», з якого видно не тільки те, що левова частка оплати за інформаційні послуги призначалася для сайту «Любимый Херсон», а й те, що ціна за одиницю одного інформаційного матеріалу на сайті «Любимый Херсон» дорожча, ніж на двох інших.

Згідно з інформацією Youcontrol, загалом з 2018 року «Улюблене місто» отримало замовлень на тендерах на більш ніж пів мільярда гривень.

Прибутки ТОВ «ІА «Улюблене місто» від участі в державних тендерах. Джерело: Youcontrol

Показово, що у 2021 році ТОВка взагалі не мала прибутків, не пов’язаних із тендерами, про що свідчить наступний графік Youcontrol.

Графік структури доходів ТОВ «ІА «Улюблене місто». Джерело: Youcontrol

Але поруч з рекламою діяльності місцевих органів влади та бюджетних структур на сайті та Ютуб-каналі «Улюбленого Херсона» постійно публікували матеріали про можновладців часів «Партії регіонів» Юрія Бойка та Вадима Новинського.

Скриншот сайту «Любимый Херсон», опублікований ІРС-Південь

Цікаво, що ця стаття датована 2021 роком, цього ж року вийшла принаймні ще одна стаття, присвячена регіоналу Бойку (її можна побачити на скриншоті зверху у правому стовпчику). Але якщо повернутися до структури прибутків ТОВки, то у 2021 році вона отримувала кошти виключно з бюджету через тендери. Тож статтю розмістили або безплатно, на що навряд чи пішла б комерційна структура, або, що найвірогідніше, отримали гроші «в конверті» і їх ніде і ніяк не проводили. Тож поки бездоказова версія, що сайт використовувався як канал для відмивання російських грошей, може, зрештою і знайде підтвердження.

Євген Бриков до останнього допомагав триматися в інформпросторі Херсона та області проросійським політикам – як всеукраїнським, так і місцевим. В останній день перед повномасштабним вторгненням, 23 лютого 2022 року, вийшло інтервʼю Брикова з Володимиром Сальдо, якого після окупації росіяни призначили «губернатором» Херсонщини.

Окупація та нова кар’єра

До середини червня 2022 року на сайті «Херсон Любимый» та в соцмережах публікували корисну для херсонців інформацію, був проукраїнський контент і навіть нечисленні фото з мітингів. Останній запис видання у фейсбуці датований 16 червня 2022 року, в інстаграмі – 20 червня. Сайт зараз не працює.

Чи мав Бриков однозначний намір перейти на бік окупантів? Чи, перш ніж зробити вибір, вичікував, хто переможе? Зараз дати відповідь складно, хоча багато хто вважає, що Євген рухався виключно у тому напрямку, в якому його виховали батьки, а квітневе відео, про яке йшла мова не початку статті, – то не більше, ніж показуха.

У травні 2022 року (не пізніше 3 червня 2022 року) Євген Бриков добровільно пішов на співпрацю з агресором, очолив окупаційний «департамент інформаційної політики» Херсонщини. Про це йдеться в підозрі, оприлюдненій Офісом Генпрокурора.

Цей факт не завадив агентству Брикова «Улюблене місто» наприкінці червня 2022 року отримати українські бюджетні гроші, а саме від виконкому Херсонської міської влади «за висвітлення діяльності». Про це йдеться у дослідженні «Антикорупційного вибору».

Департамент 29 серпня переформатували у «міністерство», і колаборант став «міністром». Дані про це опубліковані 22 грудня в російському Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

За рік і цей орган реорганізували. 14 серпня 2023 року «міністерство» стало управлінням. Юридичною адресою вказано завод «Електромаш»,  розташований у Херсоні на проспекті Ушакова, 57.

Але по суті Бриков займався однією роботою: формуванням «державної» медійної політики, призначенням керівників телерадіоканалів, умовами та матеріальним забезпеченням представників медійної сфери при окупаційній адміністрації.

Скриншот офіційного сайту окупаційної адміністрації Херсонської області

Разом із поплічниками він захоплював будівлі українських медіа, реорганізовував і створював нові організації, які будуть працювати за законами РФ у сфері інформаційної діяльності (зараз управління – засновник/співзасновник 8 окупаційних газет), переводив інформаційну діяльність за російськими стандартами, займався розподілом російських коштів, виділених окупантами на медіасферу.

На додачу брав участь в організації та проведенні псевдореферендуму за приєднання Херсонщини до Росії, агітував за вибори Путіна.

Євген Бриков голосує за Путіна. Скриншот відео окупаційного телеканалу

До Спілки журналістів Росії Бриков вступав у серпні 2023-го, з лав членів Національної спілки журналістів України його виключили в жовтні того ж року.

У жовтні 2024-го Євген Бриков «прийняв естафету» від росіянина-пропагандиста Олександра Малькевича, змінивши його на посту керівника «регіонального відділення Спілки журналістів Росії» в Херсонській області, яке відкрилось у 2023 році.

«Кістяк цієї “гвардії” складають херсонські міські божевільні похилого віку, що втекли з правобережжя області, а також колишні школярі без будь-якої профільної освіти, яких набирають на роботу до місцевих проросійських ЗМІ через тотальний брак кадрів» – характеризує «підлеглих» Брикова IPC-Південь.

Сам Бриков у своїх заявах і коментарях все більше і більше стає схожим на відомих російських пропагандистів, поширює брехливі історії, активно просуває відверто антиукраїнські наративи.

Російська пропаганда у висловах Євгена Брикова

Слідство

Прізвище Брикова вперше опублікували в списку працівників окупаційної «військово-цивільної адміністрації» на початку липня 2022 року.

У лютому 2023-го Брикову повідомили про підозру у колабораційній діяльності. Слідство встановило, що він пішов на співпрацю з окупаційною владою Херсона, та був призначений на посаду керівника органу інформаційно-медійної сфери окупаційної адміністрації Херсонської області. Другу підозру повідомили у червні 2023 року – в тому, що він сприяв переходу інформаційного поля Херсонщини під контроль російської пропаганди – до цієї діяльності Євгена Брикова залучив Малькевич. У лютому 2024-го проти Брикова введені санкції ЄС

В Україні Євгену Брикову за колабораціонізм загрожує до 10 років ув’язнення. І не факт, що за панування росіян він надовго залишиться при своїй посаді.

«Рано чи пізно всі колаборанти першої хвилі, за винятком, можливо, окремих унікумів, або втечуть, або їх посадять. Тенденція скрізь однакова. І всіх потихеньку запустять у СІЗО. Якщо вони не встигнуть втекти, якщо вони не поділяться, якщо вони не зможуть "вискочити"», – про це в ефірі «Вгору» заявив заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.

Експерт вважає, що цих «начальників» росіяни набрали виключно через брак кадрів, і згодом, через друге і третє коло зміни, росіяни знайдуть таких управлінців, які їх влаштовуватимуть, а випадкові люди – то витратний матеріал.