Вуличні портрети херсонок. Фоторепортаж
За що я люблю вуличну фотографію, або як її ще називають – стріт-фото? Бо вона не бреше. Ніколи. Звісно ж, можна створити неймовірні постановочні світлини де завгодно, але попри всю свою неймовірність, це буде лише постановка. Я не кажу, що то погано, бо сам присвятив все своє життя фотографії, у більшості випадків – постановочній. Знаю зовсім мало людей, хто б не любив трохи прикрасити своє повсякденне життя такою собі фотоказкою. Давно вже підібрав назву цьому явищу – “фототерапія”. Без перебільшення, під час самого процесу сотні разів споглядав на “зцілення” “моделі”, яка прийшла на зйомку з поганим настроєм.
Вулична фотографія – дещо інше: це “полювання” за емоціями випадкових героїв твоїх кадрів. І коли приходиш з такого “полювання” не з порожніми руками, – вважаєш, то був вдалий день. Коли ти бачиш на вулицях збідованого війною рідного міста яскраві усміхнені обличчя херсонок і коли усвідомлюєш щирість цих посмішок, – розумієш, що саме зараз це твоя персональна “фототерапія”, після якої хочеться жити, творити, робити навколишній світ кращим. Безглуздим буде питання до мешканок міста, як цілодобово жити під ворожими обстрілами, чи є у них якісь проблеми. А те, що всі вони сильні, – видно з першого погляду. Тому – переможемо. Обов’язково…
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://vgoru.org/support-us
