Про “сімку”

Тим, хто не в окупації, пояснюю: ніхто з херсонців наразі не може зателефонувати друзям, знайомим чи родичам із номера українського мобільного оператора.

Бо й Київстар, й Водафон, й Lifecell (Лайф) – все заблоковано. Проте в офісі Водафону на площі Свободи обласного центру розташувався “Телеком”. Й на вулицях міста, біля базарів продають “сімки”, номери яких починаються на +7. За 70 гривень – без Інтернету, за 210 грн – з Інтернетом. Але продають лише тоді, коли внесуть у свою базу паспортні дані покупця.

Тож як зв’язатися з рідними чи домовитися з кимось про зустріч – питаннячко ще й те.

Ось і ці дві жінки зустрілися випадково на вулиці й після радісного привітання одразу перейшли до болючої теми.

- Ти вже купила рашівську “сімку”?

- Ні.

- Бо треба паспорт показати? Ти знаєш, можна й без паспорта. Дорожче, звісно, але можна.

- Не тільки через те. Не хочу, щоб мої розмови підслуховували. Та щоб вони на нас ще й збагачувалися. Гидотно фінансувати їх. У мене безліміт був до кінця року й інтернет гарний, клопоту не мала. Прийшли, заблокували все. Тепер нав’язують свої гівняні послуги...

- А у мене вибору не було, довелося. Я ж працюю, без телефону та Інтернету “як без рук”. А щодо прослуховування, знаєш, ти права. Зателефонувала мені днями двоюрідна сестра. Щось заговорили про спільних знайомих у Чорнобаївці. До цього зв’язок більш-менш нормальний був, а як згадали Чорнобаївку, в трубках якась така дивна луна з’явилася. І ми з нею швиденько-швиденько так розпрощалися та від'єдналися…