Не беруть на роботу або Що таке ейджизм по-українськи

Якщо ви думаєте, що  професійні, повні сил, за плечима вже є бодай один десяток років досвіду і що тепер знайти роботу для вас не буде жодних проблем – то ви дуже сильно помиляєтеся. У 2018 киянці Наталі Король виповнилося 36 років, і до цього вона не знала, що таке ейджизм.

Ейджизм (англ. ageism, від слова age – вік) — дискримінація людини на підставі її віку, поширена як у формальних, так і в неформальних сферах життя суспільства. Проявляється в готовності адекватно сприймати і співпрацювати лише з людьми, які відповідають заздалегідь установленим віковим критеріям. Саме поняття «ейджизм» було запропоновано в 1969 році директором Національного інституту старіння, США (англ. National Institute on Aging) геронтологом Робертом Батлером, який дослідив дискримінацію одних вікових груп іншими.

Ейджизм – тема для України дуже нова і не менш актуальна. Думаю, багато хто стикався з цим явищем безпосередньо, а інші чули розповіді про те, як не взяли на роботу через поважний вік або через відсутність досвіду. Наталя Король, зізнається, що ще два роки тому думала, що «застарий» для цієї роботи, це коли тобі як мінімум за 50. А ні, її знайомство з віковою дискримінацією відбулося у 36 років. Жінка розповідає, що тоді шукала роботу, у більшості вакансій було обмеження до 35 років.

Сьогодні сторінку Наталі Король Best Age відвідує тисячі користувачів, жінка консультує українців з різних куточків нашої держави і щоразу переконується, що це не проблема одного регіону чи вимогливої столиці, це глобальна загальнодержавна біда.

Наталя зі свого професійного боку стверджує, що у нас навіть резюме чомусь складають так, що вказувати свій вік є обов'язковим параметром. Тож багато кого з претендентів відразу відсіюють, тільки побачивши вік. Жінка як віртуально, так і наживо почала працювати із цією категорією кандидатів, вчити, як правильно проходити співбесіди, як правильно відповідати на каверзні питання, консультувати їх за їхніми професійними навичками. Більшість відвідувачів цієї групи у соцмережі є жінки.

Загалом 8 кандидатів з 10, яким за 35, розповідають, що вони стикалися з ейджизмом. В Україні це комплексне явище і дуже складне. На думку Наталії, це пов'язано з тим, що у нас дуже молодий бізнес, а якщо це молодий бізнес – то і молоді керівники. Інша причина – досі існують радянські стереотипи щодо віку, і інколи ці стереотипи не настільки вигадані. Адже в Україні досі є вироблена культура самонавчання. Багато кандидатів на якусь із вакансій покладаються на свій досвід - і все. Втім, бізнесові ланки і окремі професійні – це постійний потік інформації та навиків, які з року в рік оновлюються. Тобто, кандидат, який подається, має розуміти, що він має йти в ногу з існуючими трендами, а отже відвідувати тренінги, курси. На жаль, так поки що українці мислити не навчилися. А третя причина – це нерозвинений ринок праці через нестачу кадрів.

Якщо дивитися на правову частину цієї проблеми, то українці начебто захищені. Адже одним із принципів трудового права, який чітко прописаний у законодавстві, є саме заборона дискримінації у сфері праці. Так, відповідно до статті 21 Кодексу законів про Працю «забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку....». Відповідно до цієї статті, роботодавець у випадку її порушення може нести штрафні санкції. Втім, звичайно, що ніхто не звільняє людину чи не бере її на роботу, прямо вказуючи її вік, тому довести що-небудь практично неможливо.

Про те, що покращувати ситуацію потрібно через освіту, зрозуміли в громадській організації «Золоті роки». Її створили у 2014 році у Львові. Місія організації - відкриття та збереження потенціалу людей із поважним віком, сприяння їхньому розвитку у всіх сферах життя. Зокрема, організація допомагає активістам організації набувати нових знань за допомогою різноманітних навчальних дисциплін (вивчення комп'ютера, психології, права, медійної та фінансової грамотності). Зараз організація налічує більше трьох десятків людей, хоча кількість їх змінюється в залежності від ситуації на ринку. Співорганізатором цієї організації є Людмила Гришко, яка власне ще 10 років тому зіткнулася з проявом ейджизму.

В організації переконані, що якщо міста мають стратегії розвитку молоді, чи юнацтва, або бізнесу, значить така стратегія має бути і для людей золотого віку. Цієї осені організація планує провести кілька робочих сесій для напрацювання такої стратегії, аби вже з нового року була можливість її втілювати. Людмила Гришко погоджується, що змінювати потрібно не лише підхід роботодавців, але і самих пошуковців роботи. Саме тому на їхніх зустрічах часто говорять, що ви маєте бути цікавим не тільки своїм дітям, але й онукам. Думки жінки збігаються із думками професійних рекрутерів, які розповідають, що проблема вікової цензури виникла через молодий бізнес і їхні вимоги. Зокрема, існують компанії, які надто ретельно підбирають своїх співробітників. Вони проводять опитування, де дізнаються від свого кандидата, яку музику слухають, які книжки читають, які фільми дивилися, таким чином створюючи відповідну атмосферу в колективі. І люди для таких компаній мають бути однодумцями. На вік вони не зважають, якщо весь колектив обожнює Толкіна, а їхній кандидат, якому за 50, напам'ять може цитувати «Гобіта», тому така людина, звичайно, матиме пріоритети, попри свій вік. Втім, так трапляється нечасто. А з досвіду пані Людмили – взагалі вкрай рідко. Тому людей «золотого віку» намагаються в цій організації розвивати всебічно, навчають стежити за трендами та стилем життя.

Якщо вірити статистиці Всесвітньої організації охорони здоров'я, то 2 мільярди людей на планеті до 2050 року матимуть більше 60 років. 80% житимуть у країнах з низьким та середнім рівнем. Є ще одна статистика: люди, які позитивно мислять про старіння, а також мають повну зайнятість та активне життя, продовжують у середньому свій вік на 7,5 років. То чи це не стосується всіх?

Певне, таки не всіх, тому що навіть у державній службі зайнятості, подаючи щомісячні звіти, вказують про найпопулярніші професії, які зараз затребувані на ринку, і серед них багато виробничих позицій, які вони з успіхом щорічно закривають. Є не менше позицій і для лікарів, менеджерів, юрисконсультів. Якщо перші позиції набирають, закриваючи очі на вік, то «професійні» позиції так легко не даються. І хоча офіційно Державна біржа праці позиціонує себе як прогресивний орган і наголошує, що пропонує свої вакансії без дискримінацій, ми від самих пошуковців знаємо, що вони стикалися з тим, що їм часом пропонували роботу не за фахом або низькооплачувану роботу. Коли ж запитували, чому, їм відповідали неофіційно, що у їхньому віці на інші позиції роботодавці брати не хочуть.

Та ейджизм це не тільки, коли тебе не беруть на роботу, бо ти «застарий». Ейджизм - це коли тебе не беруть на роботу, бо у тебе немає досвіду і ти «замолодий» для цієї вакансії.

Вінничанину Дмитрові лише 18. Він два роки тому закінчив кооперативний коледж та вступив до університету. У майбутньому мріє стати юристом. Втім, хлопець не тільки гризе граніт науки, але і змушений працювати. «Завдяки технічному коледжу я маю ще одну спеціальність, але відверто, це мені не дуже допомагає зараз! Адже у мене були такі випадки, коли роботодавець не хотів мене брати офіційно на роботу. А коли взяв, то платив менше, а я виконував роботи набагато більше, аніж ті, які були офіційно працевлаштовані і мали більшу заробітну плату, ніж я. Це образливо і відверто несправедливо, але я на це йшов, адже така ситуація не тільки у мене. Мої друзі і однолітки теж роками шукають роботу. Тому хапаємося за те, що є».

У свою чергу рекрутери наголошують: існує багато компаній та корпорацій, які готові брати молодих спеціалістів без досвіду, але вони мають бачити потенціал. Тому все частіше за браком професійних навиків у резюме просять вказувати відбуті тренінги, курси, перекваліфікації чи донавчання. Львівська рекрутерка Софія Папірник, наприклад, розповідає що тепер ціниться стажування студентів: «Сотні разів уже розповідали, що знайти роботу без досвіду нереально. Я рекомендую своїм роботодавцям звертати не тільки на це увагу. Наприклад, якщо є молода людина, яка відбула серйозне стажування, тобто це не відходити від дзвінка до дзвінка, а справді півроку напрацьовувати свій досвід поруч із кваліфікованими колегами, які потім можуть дати хорошу характеристику і мати матеріали, які можна потім показати. Це може і має бути стартом. Але це час, який вкладає молодий спеціаліст, і зазвичай цей час не оплачується». Втім, безкоштовним стажуванням займаються не всі компанії. Існує безліч бізнесових напрямків, які мають свої курси, де за оплату, а інколи і безкоштовно проводять навчання, а найкращих студентів відбирають на роботу. За кордоном багато відомих компаній навіть укладають договори з університетами, аби їм могли рекомендувати на роботу студента з потенціалом. В Україні теж таке почали практикувати.

Найбільш проблематичний вік для працевлаштування, вважають рекрутери, 18-21. Ці кандидати складають 25-30 відсотків тих, хто шукає роботу і не знаходить через вік чи брак досвіду. Є ще інша сторона медалі, коли вже працівник вважається достатньої професійним і затребуваним на ринку, коли його досвід, потенціал і можливості є вищими за його теперішню посаду, і така людина подається на керівну посаду, а його не беруть, бо замолодий. «У нас був кандидат, якому було 27 років. Молодий чоловік з просто розкішними характеристиками від попередніх працедавців, з іноземним стажуванням. Він подавався на керівника відділу виробництва, і його роботодавець не взяв тільки тому, що він замолодий. Замолодий, бо решта колективу - це 50+, і власник бізнесу боявся конфліктів.

До речі, дискримінація за віком - це не лише старий/молодий, вік дуже часто відіграє велику роль у працевлаштуванні жінки. І такий сумний досвід має Марина. У її випадку до проявів дискримінації щодо віку додався ще й сексизм.

Дівчина зараз вчиться на останньому курсі медуніверситету у Вінниці і переконує, що ні виходити заміж, ні тим паче у декрет найближчі роки не збиралася, але її аргументи на працедавця не подіяли. І такі історії не поодинокі. Ба більше, відсоток відмов у працевлаштуванні жінок є більший навіть не в той період, коли працедавець боїться втратити співробітника через декрет, а в той, коли жінки виходить після декретної відпустки. У середньому кризовий вік пошуку роботи для жінки це 27-35, а якщо врахувати досвід наших попередніх героїв, тому після 35 вони вважаються для працедавців немолодими, то починається нова хвиля дискримінацій.

Усі рекрутери чи фахівці з ринку праці одноголосно заявляють: насправді проблему ейджизму треба виправляти комплексно і працювати як з роботодавцями, так і з кандидатами на вакансії. Втім, держава має теж врегулювати, аби не відбувалися відверті дискримінації, зокрема роботодавець має знати, що за такі порушення нестиме більше жорсткіше покарання, аніж штраф в кілька сотень гривень, і матиме з цього приводу розголос. У своїй розповіді Наталя Король згадувала, що коли вони підбирали кандидатів для американської компанії, вони попри коротку інформацію про них вказали вік претендентів на посади. Американська сторона за кілька хвилин після отримання пакету документів передзвонила і з жахом просила забрати вік кандидатів, бо на них подадуть в суд, і зроблять розголос у всій країні, а штрафи за дискримінацію, там, очевидно, немаленькі.

Дослідники також виявили, що ейджизм є напрочуд звичним явищем у світі. В одному дослідженні, опублікованому у випуску The Gerontologist за 2013 рік, дослідники розглянули, як літні люди були представлені в групах Facebook. Вони знайшли 84 групи, присвячені темі літніх людей, але більшість із них були створені людьми у віці 20 років. Близько 75 відсотків груп існували для критики літніх людей і майже 40 відсотків виступали за заборону їм таких видів діяльності, як водіння автомобілів, онлайн покупки, відвідування певних місць і навіть кандидувати на певні посади. Також у статті зазначили, що 1 з 5 працівників в США має вік 55+, і 65% цих людей зізнаються, що зазнавали дискримінації через вік. За ці декілька років американцям вдалося врегулювати цю дискримінацію правовим шляхом, а також там створені освітні програми, які вчать толерувати вік, і дають можливість літнім людям навчатися.