Не руйнуйте наші мрії: історії дітей, що подолали стереотипи

Чи багато ви мріяли в дитинстві? А чи мріяли про щось таке, що в суспільстві вважається неприйнятним, бо ви дівчинка, яка дуже хоче стати пожежницею, або хлопчик, який мріє займатися синхронним плаванням, але якого не поспішають брати до команди цього суто "дівчачого" виду спорту.

Схожа історія сталася з десятирічним Джованні, котрий мріяв взяти участь у Чемпіонаті Нідерландів із синхронного плавання. Щоб потрапити в команду, він наполегливо займався на кожному тренуванні та не звертав уваги, коли йому казали, що цей спорт тільки для дівчат. Він чітко визначив для себе мету та йшов до неї, аж поки не став першим хлопчиком у світі, якого включили до команди із синхронного плавання. Відома режисерка Астрід Буссінк навіть зняла про історію хлопця документальний фільм “Джованні та балет на воді”.

Танцівниці студії Ілони Гвоздьової, котрі приїхали з Київської області в табір до Залізного Порту на відпочинок,  подивилися цей фільм разом з херсонською командою кіноклубу Docudays UA при благодійній організації “Фонд милосердя та здоров’я” й поговорили про стереотипи у суспільстві, що заважають здійсненню мрій, про те, як уникати таких стереотипів та впевнено йти до своєї мети.

Виявилося, у команді є дівчата, що відкладали кишенькові гроші, які давали батьки, і витрачали їх на оплату тренувань, бо боялися, що мама з татом заборонять займатися танцями, адже, на їх думку, “танцівниця - то не професія” й “несерйозне заняття, яким не заробиш на життя” або просто сумнівалися, що їх дитина стане успішною в цій справі. Доводилося тренеркам втручатися й пояснювати батькам, що їх дитина здібна до танців і дуже хоче продовжувати займатися ними.

Доводилося стикатися й з більш архаїчними стереотипами в суспільстві, як от зауваження від незнайомої бабці на вулиці про одяг, який нібито не повинна носити дівчинка: 

Також дівчата поділилися своїми мріями: хтось хоче стати криміналістом, а хтось мріє завести песика. Але найпопулярнішою мрією була про мандри Італією, Німеччиною, Францією. 

Наприкінці бесіди одна з дівчат відверто зізналася, що спочатку не мала бажання відвідувати перегляд, бо вважала, що фільм і обговорення будуть нудними, але дуже зраділа, що все ж таки прийшла, бо разом з командою вони поділилися своїми мріями, переживаннями, які, зазвичай, не розповідають на загал. І що важливо, дізналися про те, як захиститися від впливу стереотипів, що заважають йти до мрії. Дівчата надихнулися обговоренням фільму та власних історій й навіть станцювали на згадку про захід для нашої команди.

Фото Анастасії Друсінової