Конституційний Суд за півтора роки не прийняв 77% скарг від громадян. Які основні помилки?

Після запровадження в Україні інституту конституційної скарги для громадян 30 вересня 2016 року до Конституційного Суду України зі скаргами звернулись 550 фізичних осіб та 34 юридичні особи. При цьому 453 скарги були повернуті заявникам, оскільки вони не відповідали вимогам закону за формою та містили різноманітні юридичні помилки.

Про це йдеться в аналітичному звіті Центру політико-правових реформ, який проводить моніторинг впровадження інституту конституційної скарги в Україні.

Як передає кореспондент Центру інформації про права людини, звіт був презентований 16 квітня.

Автори звіту нагадують, що до запровадження інституту конституційної скарги звертатись до КСУ могли лише щонайменше 45 народних депутатів, Омбудсман, Верховний Суд та президент. Вони за допомогою подання можуть вимагати тлумачення Конституції. Решта громадян після 30 вересня 2016 року отримала право домагатися через конституційну скаргу скасування закону чи його норми, що суперечить Конституції України.

Водночас, як зазначають автори звіту, вимоги до конституційної скарги офіційно були визначені лише 13 липня 2017 року, в ухваленому в цей день законі "Про Конституційний Суд". Таким чином, 118 скарг були подані ще до визначення вимог. І тому не дивно, що більшість із них (104) були відхилені.

Експерти ЦППР під час моніторингу визначили типові помилки, яких під час подання конституційної скарги припускаються не лише громадяни, а й досвідчені юристи.

Насамперед вони наголошують, що скаржитися до КСУ можуть лише ті фізичні та юридичні особи, які судилися і програли не лише першу інстанцію, але й апеляцію, та, якщо була можливість звертатися, то й Верховний Суд.

Якщо Верховний Суд застосував положення закону, яке, на думку скаржника, є неконституційним, скаржник пише конституційну скаргу. В ній він вказує, що під час судового розгляду його справи ВС застосував закон, який суперечить Конституції. У разі, коли КСУ приймає скаргу до розгляду й вирішує, що закон дійсно суперечить Конституції, він визнає неконституційною ту статтю закону, на яку послався скаржник. Від моменту, коли суд проголошує своє рішення, ця стаття вважається нечинною.

Також дуже важливо розуміти, що КСУ не розглядає проблемні питання – рішення органів самоврядування, дії прокурорів, незаконні рішення суддів.

ЦППР в інфографіці надає перелік пунктів, у яких скаржники роблять помилки.