Звільнені з російської неволі цивільні звернулися до МОЗ та Мінсоцполітики
Звільнені з російської неволі цивільні звернулися до МОЗ та Мінсоцполітики, щоб після повернення вони не залишалися без допомоги.
Про це повідомив Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець.
«Людина, яка повернулася з російської неволі, не повинна після завершення стаціонарного лікування самостійно шукати лікаря, необхідні обстеження чи психологічну допомогу. Медичний і реабілітаційний супровід має бути безперервним, як на центральному рівні, так і після повернення людини до свого регіону, — йдеться в повідомленні.
Додати Вгору як бажане джерело в GoogleЗазначається, що відбулося засідання Робочої групи з питань цивільних осіб при КШППВ. Основна увага — медичній, реабілітаційній і психологічній допомозі та подальшому супроводу цивільних після звільнення.
Говорили про проблеми: незавершені обстеження, необхідність продовження лікування після виписки, координацію між медичними закладами та державними органами, а також зрозумілий маршрут подальшої допомоги для людини.
Як інформують в Офісі Омбудсмана, за результатами засідання направили відповідні листи до Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України. Мета — налагодити міжвідомчий механізм, за якого людина після звільнення не випадає із системи супроводу, а необхідна медична, психологічна та соціальна допомога продовжується відповідно до її потреб.
Окремо, кажуть, що працюватимуть з обласними військовими адміністраціями, щоб цей механізм працював не лише на центральному рівні.
- Женевські конвенції регулюють питання військовополонених, але не передбачають обміну цивільними, адже їх не можна брати в полон. Проте з 2014 року в тюрмах опинилися сотні цивільних, яких незаконно утримує Росія. “Цивільних людей повинні просто звільняти. Без торгу і без обміну”, – говорить колишній мер Херсона та цивільний полонений Володимир Миколаєнко. Проте на практиці так не відбувається.
- Повернення цивільних ускладнюють одразу кілька факторів: відсутність міжнародного механізму їх обміну, небажання Росії визнавати факт незаконного утримання цивільних та обмежений доступ міжнародних організацій до місць ув'язнення.
