Унікальний степ продали по 8 коп. за гектар

Російський імператор Микола I продав землі під назвою "степ N71" на півдні Херсонщини німецькому герцогу Фердинанду Ангальт-Кетенському 8 липня 1828 року. Взяв по 8 коп. за гектар - тоді десяток яєць коштував 25 коп. Новий власник побудував хутір і назвав його Асканією-Новою, на честь свого маєтку в Німеччині.

На землях, що нараховували майже 42 тис. десятин, герцог почав розводити породистих овець, але не зумів впоратися з господарством. Невдача змусила його виставити маєток на продаж, однак він не надто приваблював багатіїв. Перелогові степи жодного разу не обробляла людська рука, ними ще бігали вимерлі в Європі сайгаки і степові тарпани - предки коней.

Ризикнути вирішив німецький переселенець і поміщик Фрідріх Фейн. 1856 року він придбав землі за 520 тис. талерів і важкою працею подужав справу попередника. Згодом уже звався "королем вівчарства" та поріднив єдину доньку Елізабет з тваринником Йоганом Фальцем. Вони створили династію Фальц-Фейнів. З того часу почався справжній розквіт незайманих теренів.

Заснування на землях заповідника Асканія-Нова пов'язують з Фрідріхом Фальцем-Фейном - правнуком Фейна. За гарне навчання Херсонській гімназії, ще 11-річному Фрідріху батько подарував перші вольєри для диких птахів, а у 17 років він самотужки звів вольєри для утримання диких тварин. За час навчання у Дерптському університеті юнак відвідав найбільші ботанічні сади і зоопарки світу, а з ними і засвоїв досвід організації подібних.

1897 року його зусиллями на землях було створено ботанічний сад, зоопарк. Усі кошти, отримані від вівчарства, витрачав на проведення водопроводу, телеграфу, електрики, заклав пошту, бібліотеку, лікарню, будинки для робітників. Згодом Фальц-Фейн оголосив про відкриття приватного заповідника - Великі Чаплі, де зібрав до тисячі різних видів тварин, серед яких були  буйволи, страуси, антилопи, зубри, кулани, верблюди.

У часи революції, більшовики влаштували тваринам справжню криваву бійню. Фальца-Фейна кинули до Бутирської в'язниці, оголосивши німецьким шпигуном. Після звільнення родина втікла до Константинополя, а звідти в Німеччину, у Росії залишилася лише старенька матір, яку розстріляли більшовики.

Уже 1 квітня 1919 року Раднарком УРСР оголосив Асканію-Нову народним заповідним парком. Пізніше, 8 лютого 1921-го, вона стала Державним степовим заповідником УРСР.