“Пора создавать свой партизанский отряд! Надоело молчать!” – Георгій Тука

“Опытные люди” вже багато разів мені казали: “Ти занадто відвертий. Сьогодні тебе не чіпають, але все фіксують. Прийде час, і до тебе прийдуть і запитають і щодо автівок з-за кордону, і щодо амуніції та озброєння, і щодо твоєї “боротьби з контрабасом”. Я не дитина і прекрасно розумію те, що в кожному відомстві на мене тихенько збирається досьє. Але… на моє переконання, у будь-якої людини (якщо вона – Людина, а не істота) настає той момент, коли вона робить свій вибір: чи вона починає ДІЯТИ, чи вона продовжує спостерігати за бездіяльністю корумпованої правоохоронної системи. Такий собі – час “Ч”.

Безкарність сепаратистів по всій країні, зухвалість хабарників, безпорадність правоохоронців, продажність суддів, запланована бездіяльність прокуратури та суцільна політична проституція – що ще треба для того, аби чоловік зрозумів що він – Людина! Людина, яка має право і обов”язок взяти безпосередньо на себе відповідальність за майбутнє своїх дітей, своєї Батьківщини?

Я, як людина, яка наразі має чималі важелі впливу на життя однієї з областей нашої України, дивуюсь з незграбності (небажання) державної системи боронити нашу Україну. Я багато разів відмовлівся від організації свого власного “партизанського загону” (досить нам олігархічних банд”). Але, скажіть на милість, ЩО я має робити з суддями, які постійно відвідують окуповану територію? Як я маю реагивати на численні візити своїх підлеглих до “ЛНР”?

Хтось вірить в те, що ФСБ залишає цих державних службовців поза своєї уваги??? А ми дивуємось з суддівських рішунь щодо сепаратистів, з тяганини впроваджень з боку прокуратури, з мовчазного спостереження з боку місцевого СБУ… Мабуть, настає той час, коли треба забувати про посаду, та повертатись до “десантно-волонтерського лозунгу” – “ніхто, крім нас”!