Поль Манандіз: "Для мене українська мова така ж гарна, як італійська чи французька"
Українські пісні з прекрасним французьким шармом... Здогадалися, про його йдеться?
Співак Поль Манандіз закохався в українку, в Україну та в українську пісню, а ми – у його голос та ліричне "Зацілуй". Привабливий, талановитий, мужній, дотепний і легкий у спілкуванні - саме таким є наш сьогоднішній герой! Про своє життя в Україні, знайомство з дружиною та музичні плани Поль розповів нашим друзям з ресурсу ukrainky.com.
Як розповідає сам Поль, їхнє знайомство було сплановане долею. Якось його друг, художник з Монмартру, жартома пообіцяв познайомити Поля з майбутньою дружиною. Минув час, аж раптом випадково у соцмережі цей же друг розмістив фото з Оленою, портрет якої малював. "Мене так зачарувала ця дівчина, що я вирішив написати їй, – згадує Поль. – Почали спілкуватися, і не минуло й трьох місяців з першого повідомлення, як Олена завітала в Париж. З того часу ми були разом". Вони прожили майже рік у Франції, але Олена сумувала за родиною. Тож подружжя вирішило навідатися до Києва на один місяць, а залишилось назавжди – Поль закохався в Україну.
Поль, в чому ви вже стали українцем?
Знаєте, я вже майже забув що таке французькі звички, гадаю моя французька частина поступово зникає. Інколи навіть дружина нагадує слова французькою. Саме в ці моменти розумію, що стаю цілком українцем.
Чи завжди розумієтеся з дружиною? Міжнаціональний шлюб – це нові звички-традиції…
Коли кохаєш, намагаєшся подолати непорозуміння. Якщо якісь звички викликали подив чи обурення, то ми говорили відверто і намагалися знайти спільне рішення. У Франції головне правило стосунків – 50/50: сьогодні ти миєш посуд, завтра я, такий підхід влаштував нас обох.
Чи є якась відмінність в ролі чоловіка у французькій та українській сім'ї?
Є, але незначні. Мені подобається, що в Україні справжній чоловік – це той, хто цінує родину. Але для мене незвично, що тільки чоловік запрошує жінку до ресторану, у Франції жінка теж може це зробити. Та загалом українські цінності збігаються з моїми особистими, тому я легко адаптувався. Ми з Оленою цілком природно поэднали французьку та українську культури. Наприклад, дружина зранку снідає круасанами, а я полюбляю сало :)
А як ваші рідні сприйняли одне одного? У нас культ тещ-свекрух, чи відчули це на собі?
На жаль, я давно втратив батька, але моя мама і син приїздять до мене в Україну. Ми всі збираємося за великим інтернаціональним столом і завжди знаходимо спільну мову. Мій син навіть встиг стати фанатом "Динамо Київ" і попросив собі форму з логотипом команди. Пам'ятаю, як мама вперше приїхала на наше з Оленою весілля – ніколи не бачив її такою щасливою і зацікавленою тим, що відбувається навколо.
Українські традиції вражають моїх друзів та родину. Мою маму, скажімо, дуже зворушили українські весільні ритуали, вона в усіх брала участь.
Щодо моїх стосунків з тещею, можу впевнено сказати: мені з нею пощастило. Знаю, що деякі чоловіки до тещі ставляться досить стримано, але у нас все інакше. Лілія справжній патріот України, багато цікавого розповіла мені про культуру країни. Вона також повірила в мене і допомагає реалізуватися.
Як сприймають красеня–француза в Україні? Ви ж навіть одного разу знімались в рекламі, як модель – дружина не ревнує?
Українці мене сприймають привітно та щиро. Можливо, тому що Франція особливо цікава, але люди з посмішкою починають розмову. Для мене це передусім можливість культурного обміну двох великих культур. Декілька разів мені пропонували спробувати себе в якості моделі, але я відмовився, бо в першу чергу я співак. Якщо це буде якийсь фотопроект, пов'язаний з музикою, я, можливо, погоджуся, але такого не пропонували.
Моя дружина майже не ревнива, однак, гадаю, українська кров дуже схожа на сицилійську :) Я поважаю своїх фанів та вдячний їм за любов до моєї творчості. Та дружина для мене перша серед усіх, я кохаю її і намагаюся зробити щасливою.
Чи легко вам далася українська мова? Що перше вивчили?
Мої перші слова українською – "я кохаю тебе". Ми з Оленою сиділи на терасі, милувалися краєвидом, я спитав, як сказати "je t’aime".
Вчити українську важко, хоч я знаю кілька мов. Складно запам'ятати деякі правила, а також вимовити літери "и" та "е". Але близькі мені допомагають, кожен день намагаюся спілкуватися українською: в таксі, кафе, з друзями, колегами. Для мене українська така ж гарна, як італійська чи французька. Мені подобається слухати, як хтось говорить українською – це наче солодкий мед.
Яку першу українську пісню заспівали і чому саме її?
Вперше я почув пісню Квітки Цісик, вона мене вразила душевним голосом. Потім почув Ніну Матвієнко та Олександра Пономарьова. Пісня "Квітка-душа" Ніни Митрофанівни настільки припала мені до серця, що саме її я виконав першою. Це був сюрприз для моєї дружини під час весілля: коли вона виходила до вівтаря, я заспівав перші рядки "Ой не зоря в небі запалала, то на землі квітка розквітала". Гості були приголомшені, що я заспівав українською та ще й так чисто. Зараз мені подобаються більш сучасні виконавці, часто слухаю "Скай", Іларію, "Фіолет".
Ви ж навіть певний час працювали з Ніною Матвієнко. Як познайомилися і як вам працювалося?
Ніна Митрофанівна чарівна жінка, дуже її люблю. Вона навчила мене багатьом речам, також підтримала на початку творчого шляху в Україні і запросила у свій тур. Саме для її концерту я записав нову версію колискової "Люляй". Ніна Митрофанівна, наче моя хрещена в українському шоу-бізнесі: завдяки їй я краще зрозумів, що таке українська народна пісня.
Знаєте, під час туру мій виступ тривав лише двадцять хвилин, а Ніна Матвієнко співала майже півтори години. Кожного дня я стояв за кулісами й дивився на неї очима дитини: її виступ, як магія, важко відірвати погляд. Спільна праця поєднала наші родини, ми почали більше товаришувати, ніж працювати.
Після туру з Ніною Матвієнко я працював з Арсеном Мірзояном (музикант, зять Ніни Матвієнко) над французькою версією "Жеральдіни", а з Тонею Матвієнко мали спільний тур.
Чому вирішили почати співати в Україні і який жанр вам ближчий?
Я люблю Україну настільки, що не хочу їхати звідси, а участь в турі Ніни Матвієнко остаточно вплинула на моє рішення продовжувати свою кар'єру саме тут. За два роки вже багато чого досяг та створив, але обрати один жанр досить важко. Я в захваті від народної пісні і водночас мені близький жанр поп-рок із сучасними акцентами. Творчість не має обмежень, головне – висловлювати те, що в серці.
На якому етапі зараз ваша співоча кар'єра у Франції? Ви покинули консерваторію чи якось поєднуєте?
Знаєте, навіть якщо ти маєш перший приз консерваторії, це не має значення, якщо не працюєш у класичному напрямку. Позаяк мене привабив рок та поп-напрямок, класику і свою кар'єру у Франції довелося залишити в минулому. Зараз я цілком зосереджений на творчості в Україні, я хочу тут жити і працювати. Сподіваюся, українські слухачі приймуть мою творчість.
Український музичний ринок насичений виконавцями, як і у Франції, напевно. Яку відмінність ви бачите між нашими "музиками"?
Шоубізнес всюди однаковий: у Франції, Сполучених Штатах, в Україні. Зараз мені більше подобається створювати музику, бо я працюю з людьми, які цілковито себе цьому присвячують. В цьому головна відмінність для мене – задоволення, яке я зараз отримую від роботи.
Яку пісню записали першою?
"Ніч яка місячна". Ви знаєте, що її поява пов'язана з твором Гоголя? Я намагався передати містику цієї пісні, хоча додав більш сучасного стилю. Місяць важкої праці – і результат виправдав очікування. Публіка завжди бурхливо сприймає її на концертах.
Скільки зараз вже пісень у репертуарі і яка найбільш знакова для вас особисто?
Вже маю понад 25 пісень українською, деякі з мого альбому "Мій рай", є також сучасні версії народних українських пісень. Кожна пісня важлива для мене, це наче дитина. Я віддаю творчості всю свою енергію, час, натхнення, тому не маю окремих вподобань.
Яку роль грає дружина у вашій співочій кра'єрі? Ви разом навіть заспівали "Зацілуй". Одна справа жити разом, інша працювати – як вам такий досвід?
Моя дружина – моя муза. Насправді ми хотіли записати спільну пісню французькою ще коли жили у Парижі. Але так сталося, що першим став дует українською. Пісню написали Петро Мага та Анатолій Марді спеціально для нас. Олена хвилювалася, але спробувала, і результат приголомшив усіх. Можливо, люди полюбили цю пісню, бо відчувають у ній справжні почуття. До нас зараз часто звертаються з проханням надіслати запис "мінус" – мелодію, щоб співати зі своїми коханими. Це для нас найбільший комплімент.
Ви виступаєте перед нашими військовими. Як зголосилися? І як сприймаєте те, що відбувається?
Для мене цілком природно перейматися долею українських вояків. У мене росте син, і я менш за все хочу, щоб він одного дня пішов на війну. Але якби таке трапилось, то, скоріш за все, пішов би з ним. Військовий конфлікт в Україні дуже мене зачіпає, серед моїх пісень є й присвячені українським воїнам. Багато моїх друзів, знайомих зараз на фронті. Мене дуже розчаровує, що французи не мають достатньо правдивої інформації про російську агресію, російська пропаганда добре працює у Франції, і це мене теж засмучує. Але зі свого боку робитиму все можливе для України.
Важливий етап у вашій музичній кар'єрі – участь у нацвідборі на "Євробачення-2018". Як вам цей досвід, які висновки зробили?
Я брав участь з однією метою – здобути перемогу для України. Сподіваюся, що одного дня втілю цю мрію. Відверто, розчарований останнім відбором. Кастинг не має значення, треба лише чекати, коли тобі зателефонують і запросять чи не запросять. Мені досі не зрозуміло, наприклад, чому два роки поспіль у нацвідборі участь беруть одні й ті ж співаки. Чому не дають можливості виступити іншим виконавцям – в Україні стільки талановитих співаків! Вони теж мають право заявити про себе.
Які найближчі музичні плани маєте?
Зараз працюю над своїм власним туром, також над другим альбомом і записом нових кліпів. Хочу створити альбом французькою, але про Україну.
Музика – це теж робота. Як виглядає ваш робочий день? І як відпочиваєте? У французів, напевно, своє бачення відпочинку.
Прокидаюся і зазвичай одразу біжу до машини з кавою, потім вмикаю канал з українською музикою – "Країна ФМ" чи MVUA. Щодня співаю, чого інколи не витримують сусіди. Якщо готую концерт, то маю репетиції в студії; якщо записую пісню, то опрацьовую вимову. Також на запрошення радіостанцій чи телеканалів буваю на ефірах, розповідаю про себе, про свою музику.
Відпочинок для мене – це спокійна атмосфера з дружиною, друзями за келихом вина. Але після насиченої заходами зими мрію про відпочинок у Карпатах, обожнюю гори та природу цієї місцевості.
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
-preview.webp)
