Євросоюз у дзеркалі окупаційної пропаганди. Як медіа окупованої Херсонщини формує образ «ворожого ЄС»

На окупованій Херсонщині російська пропаганда працює за чітким шаблоном: щодня розповідає про обстріли, розподіл «гуманітарки» та вихваляє життя у РФ. Навесні 2026 окупаційні медіа та телеграм-канали окупованої Херсонщини зосередилися на створенні картинок «налагодженого побуту». Гуманітарну кризу, масовий відтік населення, нестачу ліків, відсутність електрики вони або активно заперечували, або применшували, перекладаючи всю провину на Україну. Реальних проблем практично не згадували. Через величезну кількість внутрішніх проблем окупанти майже не звертали уваги на міжнародні події. Вони навіть повністю проігнорували популярний пісенний конкурс «Євробачення».

Проте час від часу все ж з’являлися епізодичні згадки про Європу, в яких висловлювали своє негативне ставлення до країн-членів ЄС або називали «абсурдними» слова європейських лідерів.

Однак кілька фейків про ЄС, вартих уваги, виділити можна. Зокрема їх продукувала окупаційна ТРК «Таврія» – в подкасті «Спробуй розберися» (в оригіналі «Поди розберись»), про який вже йшлося у фактчеках «Вгору», та в одному з травневих випусків програми «Тиждень у фокусі».

Але перш ніж аналізувати фейки, варто звернути увагу на автора та ведучого програми «Тиждень у фокусі».

Псевдонім «Юрій Руснак»: хто насправді веде пропагандистські програми

У титрах автором і ведучим значиться Юрій Руснак. Цей персонаж вже потрапляв у поле зору українських медіа (Детектор-медіа, NIKCENTER), які дослідили життя та діяльність пропагандиста та довели, що за цим псевдонімом на окупаційному телеканалі ховається Костянтин Мочар. Та й сам він на своєму майданчику, який веде під іменем «Констатнин МОчар», регулярно викладає свої херсонські ефіри.

Скриншот з програми окупаційної ТРК «Таврія» 2026 року, у титрах Мочар підписаний як Юрій Руснак

Костянтин Мочар – російський пропагандист родом із Закарпаття. З 2000 року – громадянин РФ, живе в Росії. До повномасштабного вторгнення працював блогером-політологом на російських майданчиках. Активно просував антиукраїнські наративи, за що у 2021 році став фігурантом кримінального провадження в Україні за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України й у вересні 2022-го отримав вирок. Потрапив у базу «Миротворець» та розшук СБУ й МВС за антиукраїнську діяльність і пропаганду.

Скриншот з російської програми 2022 року, де Мочар виступає під власним ім'ям. Джерело: NIKCENTER

На окупаційному ТРК «Таврія» Мочар працює з серпня 2022 року. Веде агресивні пропагандистські «аналітичні» програми, в яких регулярно транслюються антиукраїнські та проросійські наративи.

Фейк: «Мілітаризація ЄС та Німеччини» для підготовки до війни з Росією

Відштовхуючись від цитат російського посла в Німеччині Сергія Нечаєва з газети «Известия» та публікації російського пропагандистського видання «Царьград», Руснак / Мочар в одному блоці озвучив одразу кілька фейків:

• Німеччина проводить «прискорену мілітаризацію», «нестримно накачує» військову сферу для підготовки до війни з Росією. Міністр оборони Борис Пісторіус прямо заявив, що конфлікт НАТО-Росія може початися до 2029 року.

• Британський король Чарльз III у Конгресі США «традиційно лицемірив», «відкрито закликав американців готуватися до війни з Росією» і діяв як «посланець антиросійського Заходу».

• Захід (ЄС) нібито переживає «юстинізацію» – тобто виснажив свої ресурси, намагаючись знищити Росію, Євросоюз стане наступною «слабкою ланкою» та піде у пряму війну. Агресивна війна – єдиний вихід Заходу з економічної кризи.

Тут кожна теза вписується в класичний наратив російської пропаганди: «мілітаристський, агресивний Захід / ЄС / НАТО загрожує мирній Росії», щоб виправдати власну агресію проти України.

Що насправді

Нечаєв справді давав інтерв’ю в «Известиях», де звинувачував Німеччину в «прискореній мілітаризації» та підготовці до конфронтації. Це російська риторика, а не незалежний аналіз.

Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус в інтерв'ю програмі «60 Minutes» заявив, що Путін стрімко відновлює російську армію. За оцінками розвідок, Росія може накопичити сили для атаки на східний фланг НАТО вже у 2028-2029 роках. Саме тому Пісторіус не раз наголошував: Європа та Альянс мають бути готовими до можливої агресії до кінця цього десятиліття. Німеччина та більшість європейських країн підвищили витрати на оборону саме через війну Росії проти України.

Російська пропаганда перекрутила ці слова, видавши оборонні заходи НАТО за «прискорену мілітаризацію» та підготовку до нападу на РФ. Насправді німецький міністр говорить не про плани атакувати Росію, а про розбудову оборонного потенціалу для стримування Путіна.

Це класичний приклад пропагандистської проєкції: реальний агресор (РФ), який уже веде загарбницьку війну проти України, намагається звинуватити потенційну жертву в підготовці нападу.

Щодо виступу короля Чарльза III у Конгресі США, він не закликав «готуватися до війни з Росією». Йшлося про єдність НАТО та підтримку України як жертви агресії, про стримування, а не про наступ:

«Сьогодні потрібна та сама непохитна рішучість для захисту України та її найвідважнішого народу, щоб забезпечити справді справедливий і тривалий мир».

Однак навіть наводячи цю цитату британського монарха, пропагандист використовує суміш іронії, припущень та пропагандистських штампів:

«Звичайно, британський король полетів у США як посланець європейського заходу, вмовляти Трампа на повернення до дружньої антиросійської родини», – заявляє Руснак / Мочар.

Російські медіа свідомо перекручують дипломатичну риторику підтримки суверенітету на «заклик до війни», а регіональний «аналітик» розвиває цей фейк та обрамляє словами «лицемірив», «традиційно», «вмовляти», які підміняють аналіз емоційним знеціненням.

Кажучи «традиційно лицемірив», Руснак натякає, що Чарльз системно бреше про Україну. Натомість британський король є послідовним союзником нашої країни, має стійку позицію, а не декларативну. Згадка про Україну в Конгресі викликала бурхливі оплески, а CNN розцінив виступ як сигнал на тлі скорочення американської допомоги Україні. Тобто виступ мав конкретний політичний ефект. Щодо вислову «вмовляти Трампа» – це намагання зобразити дипломатичний крок як щось дрібне чи маніпулятивне, переконати глядача на окупованих територіях, що підтримка України з боку партнерів нібито тримається на особистих благаннях та кулуарних домовленостях, а не на засадах міжнародного права та безпеки світу.

Король Великої Британії Карл III звертається до спільного засідання Конгресу у залі засідань Палати представників Капітолія США у Вашингтоні. 28 квітня 2026. Фото: Kylie Cooper / Pool via AP

Терміну «юстинізація», про яке говорить Руснак, насправді не існує. Цей неологізм використали лише кілька разів самі російські пропагандисти, щоб надати своїм словам нібито «наукового» вигляду. Вони пов’язують його з візантійським імператором Юстиніаном I (VI століття), чиї загарбницькі війни заради повернення «колишніх земель» спустошили скарбницю й призвели до катастрофи Візантії.

Руснак / Мочар пояснює слово «юстинізація» так: «Це формулювання передбачає перенапругу ресурсів держави щодо повернення своїх територій та/або статусу, після якого країна вже не може відновитися».

У науці є відомий термін, який точно описує подібні події, – «імперське перенапруження» (Imperial overstretch). Цей концепт свого часу сформулював історик Пол Кеннеді. Суть його проста: якщо якась імперія починає розширюватися за межі своїх економічних та військових можливостей, вона неминуче надривається під цією вагою і розпадається.

Російська пропаганда намагається «натягнути» цю модель на сучасний Захід. Їхня логіка така: мовляв, США та Європа дають Україні гроші та зброю, через це підірвуть власну економіку і повторять долю Візантії.

Проте реальні факти доводять: ці паралелі повністю фальшиві, адже ситуація виглядає з точністю до навпаки. Захід захищає, а не загарбує. Країни-члени ЄС та НАТО не ведуть війн за розширення своїх кордонів чи підкорення сусідів. Вони захищають міжнародне право та допомагають Україні вистояти проти нападника.

Якщо шукати справжні паралелі з «імперським перенапруженням», то історія Юстиніана – це точне відображення сучасної Росії, про що зокрема пише історик, дослідник сучасної Росії Даніель Періс. Історичний приклад описує кризу саме загарбницької імперії, яка надірвалася через спроби повернути «ісконні території» – що набагато більше нагадує дії сучасної Росії, ніж оборонну допомогу країн Заходу.

Фейк: «Спецслужби ЄС» та «українські найманці» організували «переворот» в Малі

У квітні 2026 року в африканській країні Малі спалахнули запеклі бої – місцеві повстанці та ісламісти пішли в наступ на військову хунту, яка керує країною. Російська пропаганда заявила, що це не внутрішня війна, а «державний переворот», котрий організували ЦРУ, ЄС, Франція та Україна, відправивши туди тисячі своїх найманців. Африканський корпус РФ нібито «врятував» ситуацію, утримав стратегічні об’єкти та запобіг масовим жертвам.

«...Багато непрямих доказів говорять про участь ЦРУ та спецслужб країн ЄС, насамперед Франції», – стверджує Руснак / Мочар.

Що насправді?

Конфлікт у Малі – внутрішній, він триває роками. Кілька років тому владу в країні захопили військові (хунта). Вони розірвали стосунки із західними країнами, вигнали французькі війська, які допомагали підтримувати порядок, і запросили до себе російських найманців – так званий «Африканський корпус» (колишній ЧВК «Вагнер»).

У квітні 2026 року місцеві повстанці-туареги та угруповання, пов'язані з «Аль-Каїдою», пішли в потужний наступ і розбили росіян, змусивши їх тікати зі стратегічних позицій. За даними авторитетних світових видань, зокрема The Guardian, росіяни заздалегідь домовилися про свій відступ за посередництва Алжиру, через що малійські військові звинуватили їх у зраді.

Коли російські найманці почали втрачати позиції та відступати, Міноборони РФ миттєво знайшло «винного». Російські джерела заявили, що проти них воюють не місцеві племена, а 12 тисяч бойовиків, серед яких нібито є громадяни країн-членів ЄС та України.

Жодне незалежне світове медіа та жоден міжнародний аналітичний центр не знайшли бодай одного підтвердження цим словам. Росіяни не надали ні фото, ні відео, ні імен «найманців». Це виключно інформаційна атака.

За допомогою вигадок про «західну змову» Москва намагається не лише виправдати свої військові втрати перед власним населенням, а й зберегти залишки впливу в Африці. Це класичний шаблон російської пропаганди: перетворити свій ганебний програш на геополітичне протистояння, звинувативши ЄС та Україну у підтримці тероризму.

Фейк: Європейські лідери нібито «затягують війну в Україні», щоб «досидіти термін і заробити»

В ефірі подкасту «Спробуй розберися» (рос. «Поди разберись») прозвучало твердження, що Європейський Союз прагне затягнути війну в Україні ще на 1,5-2 роки виключно заради того, щоб чинні європейські лідери (Макрон, Мерц, фон дер Ляєн) встигли «відсидіти свій термін» та «заробити грошенят» на військових контрактах перед своїм політичним відходом:

«Через два роки не буде тих, хто зараз у владі: ні Макрона, ні Мерца, ні Урсули. Вони просто хочуть свою «каденцію добити» і дозаробити грошей. Після мене – хоч потоп».

Це класичний приклад політичної маніпуляції та поширення дезінформації, загорнутий у формат невимушеної розмови.

Що насправді?

З усіх згаданих осіб лише повноваження Президента Франції Еммануеля Макрона точно завершуються у 2027 році. Його президентський строк спливає 14 травня 2027 року. Згідно з Конституцією Франції, він не має права балотуватися на третій термін поспіль. Сам Макрон уже заявив, що планує піти з політики у 2027 році. Макрон активно підтримував Україну ще з 2022 року – задовго до завершення свого терміну.

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц обійняв посаду 6 травня 2025 року. Звичайний термін повноважень Бундестагу – 4 роки. Наступні федеральні вибори — не пізніше березня 2029 року. Станом на червень 2026 Мерц перебуває на посаді менше ніж 14 місяців. Твердження «через два роки його не буде» – перебільшене.

Президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн переобрана на другий термін. Її мандат триває до 2029 року. Через два роки (2028) вона ще матиме понад рік повноважень. Твердження, що «її не буде», – неправда.

З трьох названих політиків лише Макрон точно залишить посаду у 2027-му. Мерц і фон дер Ляєн працюватимуть щонайменше до 2029 року. Фраза «через два роки не буде нікого з них» не відповідає реальності.

Твердження, що «всі вони скоро підуть і тому затягують війну», – маніпуляція.

Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, президент Франції Емманюель Макрон і канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. Брюссель, 23 жовтня 2025. Фото: JOHN THYS / AFP

Єдиною причиною продовження війни є повномасштабна та неспровокована агресія Росії проти України. Європейський Союз не «пропонує продовжувати бойові дії» заради розваги чи наживи, а забезпечує фінансову та військову підтримку Україні для самооборони відповідно до Статті 51 Статуту ООН. Країни – члени ЄС виділяють зброю та фінанси не заради чиїхось заробітків, а тому, що чітко розуміють: якщо Росія не зупиниться в Україні, наступною жертвою агресії можуть стати країни Балтії або Польща.

У демократичних країнах Євросоюзу рішення про виділення коштів та допомогу ухвалюють парламенти країн (Франція, Німеччина, Європарламент), а не одноосібно «Макрон, Мерц чи Урсула». Заробити на цьому особисто вони просто не можуть. Ба більше, європейські лідери постійно стикаються з внутрішньою критикою за недостатню допомогу, а не за її «затягування».

Фінансові програми ЄС (наприклад, пакет Ukraine Facility на 50 мільярдів євро) розраховуються на кілька років наперед (до 2027 року) не тому, що лідери хочуть «заробити», а тому, що державне та міждержавне бюджетування вимагає прогнозованості. Це гарантія того, що українська економіка, соціальні виплати та оборона не колапсують завтра.

Фінансова допомога ЄС жорстко контролюється аудиторами, Європарламентом та міжнародними інституціями. Заяви про те, що європейські політики особисто «заробляють грошенята» на допомозі Україні, є голослівними та не підкріплені жодними доказами. Це стандартний інструмент дискредитації демократичних інститутів.

Окремо варто звернути увагу на емоційне тло подкасту, спрямоване на специфічний психологічний ефект. Спікери не наводять жодної аналітики чи документів. Натомість використовують вигадки та каламбури («отмерцнет», «отмакронится») і відверто насміхаються в ефірі над європейськими політиками, щоб принизити їхній статус в очах глядача. Так серйозну тему міжнародної допомоги та трагедію війни вони перетворюють на фарс, де складні геополітичні процеси пояснюються банальним «усі вони там злодії».

Ілюзія «зовнішнього ворога» як спроба приховати крах окупації

Аналіз ефірів окупаційної ТРК «Таврія» свідчить, що регіональна пропаганда на Херсонщині повністю відірвана від реальності й керується виключно вказівками з Москви. Не маючи змоги запропонувати жителям окупованих територій бодай якісь рішення для подолання гуманітарної катастрофи, нестачі ліків та світла, пропагандисти намагаються спрямувати увагу аудиторії на вигадані зовнішні загрози.

Проте реальність залишається незмінною: єдиною причиною війни та гуманітарної кризи на Херсонщині є російська окупація, а міжнародна допомога Україні – це не «заробіток» окремих політиків, а безальтернативний захист світового правопорядку від агресора.

Російська пропагандистська машина не здатна існувати без тотального спотворення реальності. Найкраща зброя проти неї – критичне мислення та перевірка інформації.

Більше про антиєвропейські фейки та механізми кремлівської пропаганди на окупованій Херсонщині:

• «Крах Європи» у херсонському ефірі: як окупанти конструюють паралельну реальність
• Мета Європи – «знищити всіх росіян». Анатомія кремлівської дезінформації на окупованих територіях Херсонщини
• На передовій дезінформації. Як Сальдо сіє брехню про ЄС
• Дискредитація Бербок, брехня про поліцію Іспанії та «поділ України». ЄС як мішень роспропаганди на Херсонщині