“Квіти життя” в чіпких лапах вулиць
"Ми повинні вирвати дітей із чіпких лап вулиці, і ми вирвемо їх звідти! Допоможемо дітям! Будемо пам'ятати, що діти - квіти життя", - говорив Остап Бендер у "Дванадцяти стільцях".
Фраза про “квіти життя" давно вважається крилатою, і про її сенси навряд чи посперечаєшся. Однак, як відомо, далеко не кожна квітка виділяє вишукані пахощі. Саме це спадає на думку, коли доводиться прислухатися до розмов багатьох херсонських підлітків.
На жаль, малолітературна (м'яко кажучи) лексика в устах навіть молодших школярів стала у нас цілком звичною і нікого вже не дивує. Багатоповерховій лайці, від якої вуха згортаються в трубочку і якою часто-густо зловживають деякі школярі, часом міг би позаздрити будь-який відчайдушний пірат з авантюрних романів.
Цілком логічно, що на таку неприємну "лексичну особливість" повинні звернути пильну увагу дорослі - педагоги і, перш за все, батьки.
P. S. Днями автор став свідком цікавої сцени: група підлітків десяти-дванадцяти років, з захватом обмінявшись непотрібними словосполученнями, з яких пристойними можна вважати хіба що вигуки, вирушила... прямо до церкви, де, вочевидь, починалося недільне богослужіння.
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
