Херсонка проситься додому з Уханя. Держава відмовляє

Херсонка Анастасія Зінченко більш ніж півтора роки проживає в Китаї. З місяць тому дівчина приїхала в Ухань влаштовуватися на роботу.

Тут на неї чекала неприємність: замість очікуваного працевлаштування – карантин та ізоляція. Єдиної розрадою херсонки була собачка Мішель. Тепер же дівчина постала перед новою проблемою: евакуюватися до України без маленької улюблениці, або ж лишитися на невідомий строк в ізоляції в епіцентрі епідемії.

Кореспонденти Суспільного поспілкувалися з Анастасією, аби зрозуміти, чому вона опинилась в таких умовах.

Перш за все, розкажіть, будь ласка, як давно Ви живете в Китаї та як опинилися в місті Ухань?

В Китайській Народній Республіці я живу та працюю вже понад півтора роки. Спочатку – у місті Бейгай, провінція Гуаньсі на півдні Китаю. Там я працювала хореографом. В грудні 2019-го року мені запропонували контракт у модельній агенції. Звісно ж я погодилась і переїхала до міста Ухань.

Приїхала я сюди наприкінці грудня. Одразу взялася оформлювати документи для контракту та робочої візи. Аж тут неочікувано сталась ця ситуація – 21-го січня 2020-го року місто закрили на карантин, а 23-го січня взагалі закрили всі в’їзди та виїзди з міста. В результаті мій контракт зірвався, а попередня віза закінчилась буквально вчора (13-го лютого, ред.). Зараз я де-факто перебуваю в країні без офіційних документів.

Тобто, Ви зараз в статусі "нелегалки"?

Я зв’язалась з міграційною службою Уханю. Вони мені сказали, що зараз людей не приймають у зв’язку із карантином, тож я не можу подовжити собі візу. Але вони запевнили мене, що я можу не перейматися через свій статус – вийшов новий закон, в якому передбачена норма про те, що закінчення візи в період карантину є пом’якшувальною обставиною і карати мене за це не будуть.

Гаразд. А що ж не так із евакуацією? Чому Ви відмовились покидати межі країни?

Я не відмовлялась. Проблема в тому, що я живу в Китаї не сама. У мене є собачка – шпіц Мішель, або ж просто Міша. Я її придбала майже одразу, як приїхала до країни. Вона вже стала для мене рідною, наче член сім’ї.

Вона у мене з усіма необхідними документами – вона чіпована, у неї є паспорт, є щеплення. На приклад, щеплення від сказу в Міші дійсне до 30-го червня цього року. Але я не робила для неї додаткових щеплень, необхідних для міждержавних подорожей, бо не планувала найближчим часом виїжджати за кордон. Як виявилось, саме у цьому і є проблема. Коли я подала документи до посольства України на евакуацію, я зазначила, що маю намір виїхати з країни разом з Мішель. А там мене повідомили, що це не можливо.

Так а в чому проблема? Чому не можна зробити необхідні щеплення та документи для собаки і виїхати з небезпечного регіону?

Я намагалась зв’язатися з багатьма ветеринарними клініками в Ухані – всі вони не працюють. Я пояснюю це посольству, намагаюсь зв’язати з Міністерством зовнішніх справ, з Міністерством аграрної політики та продовольства – усе безрезультатно. Лунає єдина відповідь – або я лишаю Мішу в Китаї, або лишаюсь із нею. Звісно, я не можу кинути її саму – мені навіть нема кому її тут віддати. А друзі за межами карантину, передати їм теж не вийде. Дійшло до того, що представник посольства мені заявив, що якщо я візьму Мішу з собою в Україну, то по прильоті її "ліквідують". Ви можете це собі уявити.

А до чого тут Міністерство аграрної політики?

Саме через їх приписи я й не можу привезти Мішу в Україну. У посольстві України мені сказали, що в статті 24 наказу №553 від 16-го листопада 2018-го року це міністерство визначило, що собака для перельоту в іншу країну повинна мати певні документи, щеплення та довідки. У Мішель є не все із визначеного в переліку. Я намагалась їм пояснити ситуацію - у нас форс-мажор, виготовити усі необхідні документи просто неможливо не з нашої вини. Проте мене не чують.

Я прошу лише одного – зробити для нас виняток, пом’якшити цю вимогу лише раз. Все одно я буду проходити 14-денний карантин, коли прибуду до України, то хай і Мішель відбуде карантин. Тим паче, що собаки не переносять коронавірусу. А в Україні ми вже зробимо всі необхідні додаткові щеплення.

Зрозумійте, я вже 25-й день перебуваю в квартирі, практично не виходжу на вулицю. Зараз у нас дозвіл на один вихід в три дні. Я лишилась без роботи, в ізоляції, нам тут не допомагає ні китайська влада, ні українська. Я намагаюсь зайвий раз навіть на вулицю не виходити. Мішель також не гуляє, вона тільки інколи може вийти на балкон подихати свіжим повітрям. У мене вже закінчуються маски, а в Ухані це зараз дефіцит - черги тільки по маски в наших лікарнях стоять "кілометрові". Я просто не витримаю так довго там стояти. Я вже не знаю, що мені робити.

Які перспективи? Вас повідомляють про те, як довго ще триватиме карантин?

Спочатку нам казали, що карантин триватиме до кінця лютого. Тепер же кажуть, що ще мінімум місяць, якщо не два, місто буде й далі закритим. А це означає, що не працюватимуть й ветеринарні клініки. В місті не працює практично нічого. Відкриті тільки продуктові магазини, аптеки, лікарні. Продукти є, але не всі. До слова, у нас нема якоїсь аж такої сильної паніки – люди і гуляють, і собак вигулюють, і спілкуються між собою на вулицях. Звісно, всі в масках ходять. Але я хочу, щоб мене таки евакуювали до України. Я до останнього за це боролась, коли евакуацію планували на 10-те лютого. Потім її перенесли. Попередньо - на 18-те лютого. Сподіваюсь, нам таки вийде звідси вибратися. Разом з Мішею.