«Это до невозможности дышать красивый фильм»

"Сегодня я смотрела "Вулкан" Roman Bondarchuk. 

Это до невозможности дышать красивый фильм. С первых кадров, с первого услышанного звука ты входишь в регистр. И остаёшься в нем до конца фильма. До конца дня, наверное. Есть только спокойствие, есть только покой и воля. Есть буй, который появляется, когда хочет, и исчезает, когда хочет. И лёгкие твои, сдавленные и работающие вполсилы, расширяются, раскрываются и вдыхают воздух во всю мощь. А тот солью пахнет.

Это история о мальчике 35-ти лет, который заблудился в степи. Да и, наверное, не только в ней. На фоне – захват Крыма, Майдан и Харьковская Народная Республика. А на переднем плане степь, где ты договариваешься и живёшь или не договариваешься и не живёшь.

Майдан був там, війна була там, а ми тут. А тут – Дике поле.

И, вы знаете, я вдруг задумалась, что Дикое поле начинается сразу за границей обитаемых нами городов. Любых. И мы стоим себе на дне, а герой фильма дядя Вова нас на веревке вверх тащит.

Это хорошее украинские кино, которое стоит посмотреть, его стоит показать своим родителям и друзьям. Сделанное с любовью к Херсонщине и к кино, хорошо сыгранное и божественно снятое".

"На днях мені трапилася нагода побувати на прем'єрі фільму "Вулкан". Без перебільшень, це найкращий український фільм, який я коли-небудь бачив. Цей фільм дуже вдало візуалізує ландшафти українського Півдня, цієї вотчини Троцького, Махна, Донцова. Опріч того, у фільм вміло унаочнюється тамтешня соціальна дійсність. Безкрай степу, кавунні й соняшникові поля, міражі, оргії. Із настанням війни, тут хаос лише примножився, з'являється та зникає чимало підозрілого люду. А правоохронні органи це просто одні із багатьох конкуруючих бандугрупувань. Попри те, що цей хаос, до певної міри, є живильним середовищем для усіх цих героїв, тут часто прослизають нотки есхатологічного світовідчуття. Підмурівки цього світу уже прогнивають й життєва енергія цієї місцини жевріє; усі заводи, підприємтсва й інститути уже давно розладнані. Нуртує відчуття, що увесь цей локальний мікрокосм скоро згорнеться. І цей кінець світу уже пробирається, позаяк частина довколишніх сіл уже затоплена водосховищем. Тому не дарма, один із головних героїв нарікає свою лодку Ноєвим ковчегом, бо якщо прорве дамба, то шістнадцятиметрові хвилі із ближнього водосховища зметуть хату та увесь його життєвий набуток.

Насправді немає змісту писати про цей фільм обширних відгуків. Вже є чимало добротних рецензій. Просто знайдіть вільний час та сходіть на цей фільм. І бажано зробити це невідкладно, бо залишилося всього ще декілька днів або трохи більше тижня прокату (в залежності від конкретного кінотеатру). Варто підтримати творчі починання режисера Романа Бондарчука, бо лише завдяки таким, як він, в української кіно-індустрії є світле майбутнє".