Паралельна реальність окупантів: які фейки про ЄС поширюють на лівобережжі Херсонщини 

На захопленому лівобережжі Херсонської області окупаційні медіа продовжують тиражувати кремлівські наративи. І хоча російська пропаганда на окупованій Херсонщині більше фокусується на «СВО», «успіхах» у регіоні та критиці Києва, стійкі антиєвропейські наративи присутні й повторюються. Загалом у фейках про ЄС домінують передруки та перепости з російських джерел і телеграм-каналів.

Цієї осені російські пропагандисти лякали впровадженням обов’язкової мобілізації жінок нібито на вимогу ЄС, використовували кишенькових «експертів» для дискредитації європейських лідерів, маніпулювали фактами та намагалися створити ілюзію неминучого краху України і Євросоюзу.

Фейк про обов'язковий призов жінок на вимогу ЄС

У вересні російські державні джерела та окупаційні медіа знову поширювали фейк про мобілізацію жінок: нібито в Україні вона стане обов’язковою. Пропагандисти переконують, що мобілізації жінок «ультимативно вимагає Брюссель». Проте за цими заявами немає жодного факту.

Скриншоти з окупаційних джерел

Росія систематично повертається до теми «жіночої мобілізації» вже не перший рік. Черговий фейк побудований на анонімній заяві російського відомства, присмачується емоційними та маніпулятивними епітетами («Брюссель/Європа вимагає», «київська хунта підкориться», «західні хазяї»), які є характерними маркерами кремлівської пропаганди для створення ілюзії встановлення над Україною зовнішнього управління та тиску з боку країн-членів ЄС. Цей фейк активізувала російська пропаганда на окупованій Херсонщині, тиражуючи його через місцеві окупаційні «медіа» та мережу підконтрольних телеграм-каналів. 

Що насправді?

Повідомлення пропагандистів щодо обов’язкової мобілізації жінок в Україні на вимогу Євросоюзу спираються виключно на анонімні заяви «пресбюро» Служби зовнішньої розвідки РФ (СВР). Жодних документів чи реальних підтверджень ворог не надає.

Заяви «пресбюро СВР РФ» регулярно використовуються російською пропагандою як джерело непідтверджених тверджень і фейків. Цей факт систематично фігурує в антифейках The Insider. Спростування вкидів цієї служби потрапляє і до матеріалів українського Центру протидії дезінформації.

Європейські посадовці неодноразово спростовували подібні твердження. Зокрема, єврокомісар з питань оборони Андрюс Кубілюс 11 вересня 2026 року чітко заявив, що заяви російської розвідки про нібито тиск з боку ЄС щодо мобілізації українок є повною брехнею. За його словами, Європа не втручається і не збирається вказувати Україні в питаннях комплектування сил оборони.

Єврокомісар з питань оборони і космосу Андрюс Кубілюс. Фото: Getty Images / Thierry Monasse

«Я не маю жодної подібної інформації. Було б дуже дивно, якби Європа намагалася переконати українців у тому, як саме проводити мобілізацію, включаючи нібито мобілізацію жінок», – цитує єврокомісара РБК-Україна.

У Верховній Раді України, Комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки, а також у Міністерстві оборони неодноразово наголошували: примусова мобілізація жінок в Україні не проводиться, не готується і не обговорюється. Офіційна заява щодо мобілізації жінок в Україні оприлюднена 25 серпня 2026 року. Законодавчих ініціатив щодо обов’язкового призову жінок немає. Військовий облік жінок для окремих спеціальностей і примусова мобілізація – це абсолютно різні речі. Усі жінки, які нині служать у лавах ЗСУ, роблять це виключно добровільно.

Однак офіційна заява української влади не завадила російським пропагандистам знову повернутися до улюбленої теми через 2 тижні після її оприлюднення. Повідомлення про «ультиматуми Брюсселя щодо мобілізації жінок» – це черговий елемент інформаційної війни РФ, розрахований на довірливу аудиторію.

Як фейковий «фінський журналіст» дискредитує президента Фінляндії

Медіаресурси окупованого лівобережжя Херсонщини переконують, ніби Євросоюз шукає людину для перемовин із Росією, а Президент Фінляндії Александр Стубб на цю роль «не підходить», оскільки він є «лицемірним русофобом», чия політика шкодить фінському народу, а вступ країни до НАТО став «дорогою помилкою». Ці думки висловлює людина, яку окупанти називають «незалежним фінським журналістом» Кості Хейсканеном.

Хто такий «фінський журналіст» Кості Хейсканен насправді

«Незалежний фінський журналіст» Кості Хейсканен насправді є уродженцем Ленінграда Констянтином Лебедєвим 1978 року народження, який має російське громадянство та коріння. Ще у 2024 році таємницю його персони розкрив The Insider. У 1990-х Лебедєв переїхав до Фінляндії за програмою для нащадків фінів, змінив ім’я на Кості Мікаель Лебедєв, а близько 2004 року взяв прізвище дружини.

Кості Хейсканен. Фото з його фейсбуку

Лебедєв-Хейсканен – прокремлівський пропагандист із багатим стажем (з 2004 року), пише The Insider. Працює як на російську аудиторію (як «іноземний експерт»), так і на невеликий маргінальний проросійський сегмент у Фінляндії. Для росіян він поширює вигадки про «розвал Фінляндії, фашизм, вошей і клопів, кримінал від українських біженців», а для фінськомовної аудиторії змальовує «багате та гарне життя в Росії». Використовує фальшиві або недійсні журналістські посвідчення і співпрацює з фейковими та маргінальними ресурсами.

Він відвідував окуповані території України (Маріуполь), організовував вилазки та провокації, прикриваючись «благодійністю», працював із медіагрупою Євгенія Пригожина «Патріот» та контактував із російськими неонацистськими угрупованнями.

Джерело фото: The Insider 

З 2022 року постійно перебуває в Росії, виступає на державних і пропагандистських каналах, відвідує окуповані території України, знімає матеріали в стилі «Росія все відновлює, Україна – зло», допомагає російській стороні як «волонтер» і «військкор». Фінські та незалежні розслідування послідовно називають його фейковим «фінським журналістом» і рупором кремлівської пропаганди, який використовує фінське ім’я для надання «західного» авторитету кремлівським наративам. Його «експертність» потрібна саме для того, щоб російська аудиторія сприймала критику Фінляндії, НАТО, України та заклики до «миру» на умовах Москви як думку «європейця».

«Експерт» Хейсканен упродовж осені 2026 року транслював низку російських пропагандистських тез на ресурсах окупаційного ТРК «Таврія»: він стверджує, що вступ до НАТО та розрив зв'язків із Росією руйнують фінську економіку, а військова допомога Україні обернеться катастрофою для Гельсінкі. Окрім цього, Хейсканен виправдовував російські виборчі кампанії на тимчасово окупованих територіях України та висував історичні претензії до Фінляндії через події Другої світової війни. Але основними темами його заяв є критика влади Фінляндії та її президента. Хейсканен звинувачує Александра Стубба в «антиросійській позиції», «русофобії» та некоректності як потенційного перемовника з РФ.

Скриншоти публікацій окупаційного ТРК «Таврія»

Стубб «флюгер» і «зрадник фінського народу» чи прагматик, який реагує на реалії російської агресії?

Хейсканен звинувачує Стубба в «зміні позиції», буцімто раніше той виступав за співпрацю та спрощення візового режиму з РФ, а зараз відмовляється від діалогу. «Експерт»намагається нав'язати думку, що вступ Фінляндії до НАТО шкодить фінам.

При цьому повністю ігнорує причину зміни політики – агресивна війна Росії проти Грузії (2008), анексія Криму (2014) та повномасштабне вторгнення в Україну (2022). Зміна курсу Гельсінкі є прямим наслідком порушення Росією міжнародного права, а не «примхою» чи «флюгерством» одного політика. Тоді кардинально змінилася і позиція більшості країн-членів ЄС.

Сам Стубб не раз публічно визнавав: Захід (в тому числі Фінляндія) були «занадто м’якими» щодо Росії. Він протягом усієї своєї політичної кар'єри (як міністр закордонних справ у 2008-2011 роках та прем'єр-міністр у 2014-2015 роках) послідовно виступав за членство Фінляндії в НАТО, навіть коли більшість населення країни була проти.

Водночас Стубб підтримував розвиток економічних зв’язків з Росією, візову лібералізацію та проєкти на кшталт Nord Stream. Це була загальноєвропейська політика «зближення через торгівлю».

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну підтримка Альянсу у фінському суспільстві злетіла до 70-80%. Вступ країни до НАТО у 2023 році та відповідний курс Президента Александра Стубба повністю відповідають національним інтересам та демократичному вибору фінів. «Зупинити конфлікт» на умовах, які диктує агресор, –це не нейтральна позиція, а капітуляція. Заяви Стубба і фінського керівництва узгоджені з офіційною лінією ЄС і НАТО.

Вступ до НАТО та санкції проти Росії створили додаткові витрати та втрати в окремих секторах, але не зруйнували фінську економіку. Аналіз Банку Фінляндії, опублікований у липні 2024 року, свідчить про те, що обвал торгівлі з Росією після 2022 року мав обмежений вплив на фінську промисловість і економіку загалом. Вона пройшла через рецесію й період слабкого зростання, а зараз демонструє відновлення. Приписування всього негативу саме членству в НАТО – це пропагандистське спрощення, яке ігнорує глобальні фактори (війна, енергетична криза, монетарна політика) і дані офіційної статистики.

Чому Кремлю «не підходить» Стубб для перемовин

Твердження, що Александр Стубб «не підходить» на роль перемовника від ЄС через «антиросійську позицію», а Москва його «не хоче бачити», є суб’єктивною оцінкою пропагандиста Хейсканена. Втім, у цьому простежується типова російська логіка: будь-хто, хто не погоджується на умови Кремля, одразу стає «неприйнятним» та «небажаним у Москві».

Ймовірно, така риторика Хейсканена стала реакцією на телефонну розмову з Путіним, яку Стубб провів у жовтні 2026 року спільно з прем’єром Норвегії Стьоре (не від імені Євросоюзу, а за ініціативою фінської та норвезької сторін).

Європейські дипломати у жовтні 2026 року дійсно обговорювали Стубба як одного з можливих кандидатів через контакти з Трампом і досвід сусідства з Росією. Однак ще у червні року Александр Стубб заявив, що не бачить себе представником Європи на можливих переговорах щодо завершення війни Росії проти України, вважаючи, що цю роль мають обіймати «великі гравці» ЄС (такі як Франція чи Німеччина), тоді як Фінляндія може допомагати процесу на дипломатичному рівні.

Натомість «кращими» кандидатами для перемовин Хейсканен називає Шредера, Орбана та Фіцо. Це класичний кремлівський список «зручних» діячів (Шредер – колишній лобіст «Газпрому», а Орбан і Фіцо регулярно критикують санкції та допомогу Україні). Проте їхня «прийнятність» для Москви не означає, що вони є легітимними чи ефективними представниками Євросоюзу. ЄС обирає перемовників за своїми критеріями, а не за бажанням Кремля.

Не маючи реальних контраргументів проти зовнішньої політики Фінляндії, Хейсканен вдається до прямих образ та ярликів. У своїх виступах він таврує Президента Стубба як «маразматика-русофоба», «флюгера», «лицеміра», «американіста» й «глобаліста». Це стандартний прийом дезінформації: персональні атаки використовуються для того, щоб викликати в аудиторії швидке емоційне відторгнення постаті фінського лідера та знецінити позицію Гельсінкі ще до її раціонального аналізу.

Матеріали ТРК «Таврія» – типовий приклад пропагандистської продукції: береться людина з фінським паспортом і російським минулим, яка вже роками працює на кремлівську пропаганду і подається як «авторитетний фінський журналіст». Мета – дискредитувати Стубба і будь-якого потенційного європейського перемовника, який не влаштовує Москву, і просувати «зручних» для Кремля фігур. Оцінка Хейсканена подається як «думка фінів», що є прямою підміною понять.

Фейк про «паніку в Європі» та «поразку України»

Російська пропаганда намагається переконати українців та західних партнерів у тому, що ситуація на полі бою нібито зайшла в глухий кут, Європа «втомилася і панікує», Україна «перебуває на межі повного колапсу», а Росія невпинно перемагає. Черговим елементом цієї кампанії стали заяви норвезького професора Ґленна Дізена, які цитують пропагандистські джерела окупованого лівобережжя Херсонщини.

Скриншот окупаційного медіа

Хто такий Ґленн Дізен?

Професор Ґленн Дізен (Glenn Diesen) – дослідник Росії в Університеті Південно-Східної Норвегії, політолог, який давно критикує політику НАТО та ЄС щодо Росії та України. Раніше він працював у Росії та був пов’язаним із Московською Вищою школою економіки. 

Згідно з численними європейськими фактчеками, розслідуваннями та аналітикою академічної спільноти, Дізен багато років відкрито транслює наративи російської державної пропаганди, співпрацює із пропагандистським телеканалом RT (Russia Today) та публікується на маргінальних ресурсах. Його особисті погляди не відображають позицію ні уряду Норвегії, ні наукових кіл Європи – це класичний приклад того, як Кремль використовує «кишенькових експертів», щоб створювати ілюзію підтримки у Європі.

«Він відіграє важливу роль у RT як західний експерт, який надає легітимності тому, що дуже явно має вигляд версії Кремля. Західний експерт – це товар, якого дуже багато хто хоче», – вважає Оаге Борхгревінк із Норвезького Гельсінського комітету.

Маніпуляція полягає в висвітленні позиції одного послідовного критика Заходу та ретранслятора проросійських тез як «прозріння всієї Європи».

Ґленн Дізен, фото з російських джерел

Що насправді: абсолютизація руйнувань та перебільшення втрат

Ґленн Дізен використовує реальний факт – систематичні атаки РФ на критичну інфраструктуру України – для створення апокаліптичного штампа про «повне знищення всього». Так, війна завдає Україні важких втрат: особовий склад, енергетика, логістика, промисловість під ударами. Російські сили систематично цілять у критичну інфраструктуру. Але твердження про те, що Росія «методично вибиває геть усе», орієнтоване на деморалізацію.

За оцінкою Світового банку, економіка України зберігає стійкість завдяки зовнішньому фінансуванню. Так зростання ВВП уповільнюється, і банк погіршив прогнози на 2027 рік. Але це не означає «крах економіки»: вона зростає, хоч і повільніше, фінансова система працює, повного колапсу немає.

До того ж очевидною є вибірковість подачі інформації. Дізен повністю ігнорує удари України по російській критичній інфраструктурі та військових об'єктах та глибинні проблеми самої Росії – зростаюче навантаження на економіку, величезні втрати на фронті та виклики мобілізації.

Дізен маніпулює питанням фінансування Заходом України. Звичайні демократичні дискусії у ЄС та національних парламентах щодо механізмів допомоги видаються за «паніку» та «неспроможність далі фінансувати Київ» «згортання допомоги».

Тези про те, що Європа «не здатна фінансувати Україну» та «панікує», спростовуються реальними рішеннями ЄС та НАТО:

• У лютому 2024 року Рада ЄС затвердила Ukraine Facility на 50 млрд євро на 2024-2027 роки». Це лише частина фінансування. Загальне заплановане зовнішнє фінансування на 2026-2027 роки перевищує 110 млрд євро.

• Країни G7 та ЄС напрацювали правові механізми, які дозволяють спрямовувати прибутки від заблокованих російських ресурсів на оборону та відбудову України.

• Замість паніки Європа демонструє нарощування власних оборонних потужностей та збільшення випуску боєприпасів для тривалої протидії агресору. Зокрема генеральний секретар НАТО Марк Рютте у 2025 році озвучував, що Європейські країни за два роки збільшили щорічне виробництво боєприпасів у шість разів. У 2026 році міністерка оборони Нідерландів Ділан Єшилгез-Зегеріус заявила, що Нідерланди різко збільшать виробництво боєприпасів для України, а разом із дев'ятьма країнами започаткували коаліцію з протидії балістичним ракетам.

Країни Євросоюзу справді дискутують про обсяги та механізми допомоги – це видно з публічних дебатів у ЄС і національних парламентах. Це не дорівнює «вже не в змозі фінансувати» і «скоро все розвалиться». Допомога триває, політична лінія більшості країн – підтримка України та відмова визнавати результати агресії.

Коли один критичний голос перетворюють на «Європа зрозуміла», а складну картину війни зводять до «Росія методично вибиває все» – це не аналіз, а маніпуляція. Реальність складніша і не зводиться до «все розвалюється».

Отже, російська пропаганда на окупованій Херсонщині продовжує випускати потік фейків про ЄС і спотворювати реальність, намагаючись заплутати людей та посіяти зневіру. Сьогодні критичне мислення, ретельна перевірка фактів та імунітет до маніпуляцій – це базові елементи нашої безпеки. Адже правда та об’єктивність – наша найпотужніша зброя в інформаційній війні.

Більше про антиєвропейські фейки та механізми російської дезінформації про ЄС на окупованій Херсонщині:

• Ілюзія «розвалу» ЄС та «божевілля» його лідерів: які фейки про Євросоюз поширюють окупаційні медіа Херсонщини
• Євросоюз у дзеркалі окупаційної пропаганди. Як медіа окупованої Херсонщини формує образ «ворожого ЄС»
• «Крах Європи» у херсонському ефірі: як окупанти конструюють паралельну реальність
• Мета Європи – «знищити всіх росіян». Анатомія кремлівської дезінформації на окупованих територіях Херсонщини
• На передовій дезінформації. Як Сальдо сіє брехню про ЄС