Війна та час залишили свій слід: як у Львові та Сараєвому рятують архітектуру

Під час війни у 1993 – 1995 роках Боснія та Герцоговина втратила близько 100 тисяч громадян, ще понад мільйон покинули свої рідні домівки. Ці будівлі стоять порожніми ось уже більше 20 років, нікому не потрібні, поранені, розбиті, зруйновані.

Війна давно позаду. Країна живе: унапрузі, примирена на папері. В очі впадають лише вибірково відреставровані і відремонтовані будинки та квартали. Деякі пам'ятки вдалося врятувати, інші – доживають своє. Про це йдеться в проєкті "Вартові архітектури" на 24 каналі.

Караван Сарай – це чи не єдина пам'ятка в Сараєві, якої не торкнувся ані час, ані людська недбалість, ані тим паче війна. 

Проте тих, хто вболіває за архітектуру рідних міст, у Боснії і Герцеговині, на жаль, мало. І на це є певні соціальні та політичні причини.

Приклад Львова

Коштів на капітальний ремонт двору у центрі Львова у мерії не було. Натомість вихід знайшли місцеві жителі. Вони написали мотиваційний лист і відправили на конкурс у німецьке товариство GIZ. Там їм надали грант. На організацію простору мешканці витратили також і свої кошти та час. 

Адже цей грант надають за кількох умов: за наявності спільних ідей та готовності до спільних витрат. Звичайно, більшість коштів на облаштування двору дала організація, але символічно до цього доклалися й мешканці. У майбутньому вони планують відреставрувати свій будинок.

Такий проєкт був покликаний не тільки надати кошти для реставрації, але й навчити львів'ян та мерію співпрацювати. Після закінчення фінансування німецького уряду влада міста не припинила програму. Умови залишилися такі самі, а от кошти тепер надають із бюджету Львова.

Львову пощастило більше ніж Сараєву

Останніх воєнних руйнувань Львів зазнав ще за часів Другої світової, вони були мізерними. Цього, щоправда, не скажеш про час. Він свій відбиток залишає чи не на кожній будівлі. Щороку з місцевого бюджету на реставрацію пам'яток виділяють десятки мільйонів гривень, але цього замало.

Щодалі від центральної частини міста, то частіше видно занедбані й обшарпані будинки. Вони теж є частиною історичного ареалу. Більшість із них збудована сотню років тому, ще за часів Австрії чи Польщі. Переважно це – пам'ятки місцевого значення.

У мерії стверджують, що мають план порятунку. Щороку вони реставрують 50-70 таких споруд, але це не завжди помітно. Заступник міського голови Львова з питань розвитку Андрій Москаленко пояснив, що реставрація охоплює багато елементів роботи.

Більше про це – дивіться у відео: