Самоізоляція, “дистанційка”, щоденна рутина та діти: як херсонські сім'ї переживали найсуворіші місяці карантину

Цієї весни стрічка Фейсбука рясніла гнівними публікаціями та коментарями батьків - через необхідність цілодобово проводити час разом зі своїми дітьми. Школи та садочки відпустили вихованців додому, на карантин. Батьки працювали в умовах самоізоляції, в онлайн режимі, та проводили зум-конференції, а діти нудилися і всіма можливими засобами намагалися привернути увагу дорослих. У деяких родинах сімейні конфлікти стали нормою.

Журналісти “Вгору” поспілкувалися з чотирма херсонськими родинами, аби дізнатися, чи настільки він страшний, отой карантин, яким його зображують у соцмережах?

“Весна пройшла повз мене”

Молоде подружжя Ретивих разом з донькою Марфою гуляє в парку. Дівчинці 7 місяців, вона народилася у час змін, коли в Україні мало не щодня оголошували нові й нові карантинні обмеження через поширення коронавірусу.

 Оля, Максим та Марта 

Молода матуся Оля пригадує:

Але були й мінуси. Десь за 2-3 тижні до пологів у лікарні парі повідомили, що партнерські пологи заборонено. А Оля з Максимом дуже хотіли народжувати разом — готувалися до цього, дивилися різноманітні освітні відео. Ця новина стала для породіллі ударом.

Також були й свої плюси — породіль було мало,  Олі з донечкою виділили окрему палату за невелику плату. Такі палати й за великі гроші не завжди бувають вільними. Але, знову ж таки, оцінити усі її принади дівчина не змогла, бо до неї та дитини нікого не пускали. Оля пригадує:

Максим, тато Марфи, пригадує:  аби уникати скупчення людей, він разом з Олею ходив до супермаркету вночі. “Ми, звісно, не скуповували тоннами туалетний папір, але намагалися придбати продукти на цілий тиждень. 

Купували по кілька пачок кави, печива, сиру, згущеного молока... Я ходив на закупи з рюкзаком для походів. А ще з нами живуть наші друзі: такса Агата та кіт Кац, — їх теж потрібно було забезпечити провіантом.”

“Нарешті я вдома!”

Наступні наші герої, а точніше, героїні карантин та самоізоляцію зустріли з оптимізмом. Багатодітна матуся Інна Кондратьєва розповідає:

Інна розповідає, що їй пощастило не втратити заробіток, вона дуже швидко почала працювати дистанційно, і в неї був повноцінний робочий день. Чоловік Інни - Жан - також працює увесь день, він поліціянт. І в час карантину роботи йому тільки додалося.

Жінка пригадує, що у перші 2 тижні було легко,  старшій дочці подовжили канікули, тож вона допомагала піклуватися про сестер. Але потім почалося онлайн навчання!

Інна та Марго вчать близнючок читати

Маргарита ходить у три школи — у звичайну, спортивну та музичну. Усі три навчальні заклади почали працювати дистанційно. Інна розповідає подробиці:

Інна пригадує випадок: “У спортивній школі, в яку ходить Марго, є басейн. Але впродовж пів року з ним були якісь проблеми, його  ніяк не могли запустити, і діти спочатку займалися так званим “сухим плаванням”. А потім, коли дітей, нарешті, допустили до басейну і вони почали плавати по-справжньому, почався карантин. Тож водні заняття довелося скасувати. Просто іронія долі!”

І, якщо з плаванням не склалося, то з іншими вправами був прогрес — 2-3 рази на тиждень вчителі надсилали відеозаписи фізичних вправ, які діти мали виконувати вдома. “Це щодо  Маргарити, — пояснює Інна, — а Мая та Марта, окрім садочка, відвідують гуртки — танці та вокал. Слава Богу, завдань з танців нам не надсилали, а з вокалу вчителька через вайбер задавала їм робити певні вправи, щоб вони не втрачали ті навички, які вже опанували. Дівчата успішно все виконували, у них є хист до співу, а наш вокальний колектив навіть посідає призові місця.”

Але в середині карантину Інна відчула, що їй важко з усім цим впоратися, адже виконання домашнього завдання контролювати доводиться саме їй, готувати щодня на 5-х членів родини й при цьому ще і якось працювати протягом 8-ми годин. “Та все одно, коли локдаун закінчився, мені стало сумно — так, це, звісно, важко - поєднувати навчання, роботу та побут, але я хоча б могла весь день бачити своїх дівчат.”

“Розважальний центр” вдома

Інні та дівчатам пощастило — вони мешкають у приватному будинку, тому в дітей є можливість гратися на свіжому повітрі. “А от на вихідних нам було сумно, ми звикли ходити до друзів або приймати гостей, — каже Інна, — але, коли пандемія тільки набирала оберти, це довелося припинити. Натомість ми почали проводити гастро-вікенди! Зазвичай у нас не було достатньо часу, аби разом щось готувати. Але через те, що  в суботу та неділю залишалися вдома,  почали разом робити суші, пельмені, піцу. У цей же період  вирішили поставити в одній з кімнат на першому поверсі дитячий спортивний майданчик та гірку. Усе це  встановлюємо влітку на подвір’ї. Також у нас є велика гойдалка, вона стала улюбленим місцем дітей. Тобто ми зробили малечі таку ігрову кімнату, аби вони не сумували.”

“Салон краси” - це одна з улюблених ігор дівчат

Не все так безхмарно

А от родина Олени Таскаліної зовсім не раділа карантину. У жінки двоє доньок — Соня та Марійка. Обидві  ходять до дитячого садочка. І з 16 березня (початок карантину) обидві залишалися вдома — типова ситуація. Олена працювала вдома за комп'ютером. З одного боку, дівчина раділа, що діти поруч, але коли малеча плакала, а Олена мусила розмовляти з клієнтами, у такі моменти їй психологічно було дуже важко.

Через те, що дівчатка були завжди вдома, Олена часто не встигала виконувати всю роботу вдень і продовжувала працювати вночі. Також карантин завдав ще одного удару:

Олена та її молодша донька Соня

Головне - не опускати руки

Наші наступні герої — Ірина та Володимир Ханікови, у них 5 дітей (на головному фото)! Також подружжя вже стало дідусем та бабусею — вони мають одну онуку. Наймолодшому сину Ірини та Володимира - 8 років, його звуть Артем. Хлопчик народився з синдромом Дауна. Старший син і дочка вже мешкають окремо. У родині Ханікових гроші заробляє Ірина, а Володимир увесь свій час присвячує дітям.

Жінка працює менеджером у приватній фірмі. Під час карантину Ірину відправили на самоізоляцію, і вона не могла заробляти. Жінка пригадує: “Найважче було з фінансами, нам довелося витратити всі наші заощадження, ми навіть несвоєчасно платили за комуналку. Про нас держава, на жаль, забула подбати, я не ФОП, я працюю у приватному підприємстві, і мені ніхто не відшкодував втраченого заробітку.” Втім, в інших сферах життя у родині Ханікових була злагода. До карантинних обмежень Ірина радить ставитися по-філософськи:

Діти Ірини, крім закладів освіти, відвідують ще й багато гуртків. Дочка Ксенія ходить на танці, а сина Артема водять на кіокушин карате, на індивідуальні уроки гри на фортепіано, на танці та в інклюзивну театральну студію “Світло в тобі”. Ірина каже, що дуже задоволена роботою тренерів під час карантину: ”Вони працювали, як годинники, і вчасно виходили в онлайн!”

Важко було донькам Софійці та Ксенії дистанційно вчитися: ноутбук один, а їх двоє, і вони вчаться в різних класах, отже, й програма відрізняється. Тому онлайн уроки робили по черзі.

 Родина Ханікових на прогулянці

З навчанням усе більш-менш зрозуміло. А як же відпочивала та розважалася така велика родина?

Коментар психолога

Журналісти “Вгору” попросили психолога-практика, гештальт-терапевта Олександра Танасюка проаналізувати історії наших героїв та дати поради іншим родинам про те, як уникнути конфліктів через перебування разом в одному просторі.

Олександр пояснює:

За словами психолога, друга стадія стресу — адаптація. Вона показує, наскільки людина взагалі пристосована до змін, до різних форс-мажорних обставин. Тобто, якщо у людини є  проблеми з житлом, вони обов'язково стануть ще гострішими. Якщо є негаразди зі здоров’ям — карантин як фінансово, так і психологічно всі ці проблеми лише поглибить.

Майже всі наведені історії, на думку психолога, більш-менш позитивні, крім однієї. Це говорить про те, що всі ці родини, можливо, несвідомо були пристосовані до побутових змін, до фінансових та емоційних коливань.

Зараз почалася друга хвиля коронавірусу. На випадок карантину психолог дає кілька порад, які підійдуть як батькам маленьких дітей, так і всім, у кого бувають панічні атаки або пригнічений стан та тривожність. Отже, як можна полегшити своє життя на самоізоляції:

• виконання дихальних вправ, заняття йогою, релаксація;

• за можливості, відпочивати на природі (якщо парки, сквери та набережні знову стануть недоступними, тоді на дворі, на дачі, у горах);

• спілкування з друзями, це можуть бути й онлайн-зустрічі, але обов’язково з тими, хто може вас підтримати та розрадити;

• прийняття того факту, що всі ми смертні та переосмислення своїх життєвих цілей й орієнтирів;

• творчі практики, арттерапія;

• взяти аркуш паперу, написати своє ставлення до карантину, до життя, до смерті, це дасть можливість подивитися на себе по-новому, зробити якісь “відкриття”, щось змінити у собі;

• дотримання правильного розпорядку дня.

Фото Юлії Данилевської