Чому він так голосно дихає? Або як пережити локдаун і не заподіяти шкоди одне одному
Одруження або новосілля для молодої пари - це не тільки радісна подія, але й початок випробувань! Молодята повинні "притертися" та звикнути до побутових особливостей і звичок одне одного, які не проявлялися під час залицянь та побачень!
Але як бути молодим людям, які повинні щодня бути на самоізоляції та ділити простір однієї квартири майже цілодобово? Ти не розлучаєшся з людиною і не встигаєш за нею скучити. Тим паче, що кафе, кінотеатри, нічні клуби та навіть парки стали недоступні.
Як зберегти стосунки, якщо влада знову запровадить жорсткий карантин? Розповідаємо історії херсонців, що звили сімейні гніздечка, але ще не знали, що вони можуть стати для них пастками…
Історія перша: “Ненавиджу мити посуд!”
“Стоп, не все так погано!, — жартує Юлія. — Одразу зроблю маленький спойлер — у нас з Миколою не було якихось дуже серйозних непорозумінь та конфліктів через перебування в одній кімнаті протягом 2,5 місяців!”
“Бо до новосілля ми вже майже жили разом, Юлія з подругою винаймала квартиру, і я часто залишався в неї. Тому ми більш-менш знали звички та біоритми одне одного,” — пояснює хлопець Юлії - Микола.
Парубок отримав від батька 2-кімнатну квартиру, і молоді люди з’їхалися разом 5-го березня. До новосілля Юлія та Микола готувалися кілька місяців — робили ремонт та купували необхідні речі й побутову техніку. Навіть взяли в кредит мікрохвильову піч та холодильник, тому карантин, а потім і економічні негаразди, які почалася внаслідок нього, змусили їх трохи понервувати. Фірма, де працював Микола, втратила багато клієнтів, тому роботи стало більше, а грошей - менше. “Лише проблеми з прибутками нас інколи хвилювали, а так ми практично без сварок прожили цей період,” — підсумував Микола. Юлія додає:
- Можливо, у нас виходило долати стресові ситуації ще й тому, що ми дуже різні за темпераментом: я більш активна та запальна, а він дуже спокійна людина. Тому, коли мене щось дратувало, він якось швидко гасив мої емоції своїм спокійним виглядом.
Юлія та Микола швидко звикли до постійної присутності одне одного.
Вони працювали у вітальні, але їх робочі столи були в різних кінцях кімнати. Микола ставив дзеркало на своєму столі так, щоб бачити кохану. Працювали під музику, а, щоб не заважати, у найнапруженіші моменти роботи одягали навушники.
Єдине, що дратувало Юлю, - те, що Микола залишав світло у кожній кімнаті, забуваючи вимикати. Але ж це дрібниці?
Усі непорозуміння, які іноді виникали, пара долала через розмови. Зазвичай, більш говірка Юлія була ініціатором бесід, Микола ж ніколи не ухилявся, як інколи роблять чоловіки, а навпаки йшов назустріч та розповідав про свої почуття.
За словами обох, їх життя в цей період було доволі одноманітним. Їм було важко не через те, що вони весь час разом, а через відсутність розваг, концертів, подорожей.
“Ми раз на тиждень ходили в супермаркет на закупи й інколи гуляли навколо будинку”, — додає Микола. — Ось, власне, і всі розваги. Але так жили майже всі навесні 2020.”
Хатні обов'язки в цій родині розподілені так: Юлія зазвичай готує їсти, але Микола чистить картоплю та інші овочі. Юлія витирає пил та складає речі, а Микола миє посуд та підлоги. “Ненавиджу мити посуд!”, — зі сміхом зізнається дівчина.
Інколи пара замовляла додому готові страви. Але через самоізоляцію Юлія почала більше готувати різної смакоти — випічку та навіть торти.
Юлія та Микола на карантині захопилися музикою
Пара вже 9 місяців живе разом, і в них є свої секрети порозуміння:
- По-перше, потрібно говорити один з одним, оскільки партнер - це не екстрасенс і він або вона не може знати, що тобі подобається, а що дратує. Якщо щось не так — треба обов’язково відразу сказати, а не терпіти.
- По-друге, радимо пожити до весілля якийсь час і перевірити, наскільки ви підходите одне одному. Бувають настільки нестерпні люди, які просто не можуть іти на компроміси, краще завчасно про це дізнатися.
Друга історія: “Я одружилася з третьої спроби!”
Херсонка Віра розповідає, що її чоловік, Сергій, запропонував їй жити разом ще у грудні 2019-го. На початку 2020 року парі пощастило знайти та придбати омріяне житло. Тому в перші місяці спільного життя ці двоє поринули в облаштування затишку в квартирі. Віра розповідає:
Сергій — професійний актор, у нього гнучкий графік роботи, і коли розпочався карантин, ми були разом 24/7. Нам удвох було весело і затишно. Тим більше - ми готувались стати батьками! І ця подія наповнювала самоізоляцію новим сенсом — ми не пускали у своє життя весь той негатив, який вирував навколо. Але, безумовно, психологічно було важко. Доводилось вигадувати собі заняття. Спільний побут, на диво, не дратував. Сергій сам проявляв ініціативу і брав левову частку обов’язків по господарству на себе. За це я йому дуже вдячна. Також чоловік захопився випічкою і нерідко балував мене то смачними булочками, то хрумкими свіжоспеченими багетами, — пригадує Віра.
Віра та Сергій.
Дівчина розповіла, що під час першої хвилі коронавірусу вона та її чоловік дуже боялися підхопити недугу, особливо зважаючи на вагітність Віри. Пара максимально обмежила контакти:
Навіть мій лікар дозволяв мені не здавати деякі аналізи, аби я менше ходила поліклініками та зайвий раз не наражалася на небезпеку. Звичайно, ми носили маски, не гуляли у парках та й взагалі без зайвої потреби не виходили з дому. Це було в першу чергу в наших же інтересах. Хіба що кілька разів на тиждень ми виїжджали в ліс — подихати свіжим повітрям. За потреби чоловік сам ходив у супермаркет. Мені здається, доходило навіть до параної — повсякчас шукали у себе симптоми хвороби, — пригадує дівчина
Одружитися Сергій та Віра змогли лише з третьої спроби. Так сталося, що пара прийшла подавати заяву до РАЦСу в перший день карантину. Співробітниці РАЦСу проводили консультації біля дверей і лише видавали довідки про народження та смерть. “Був хаос і повне нерозуміння того, що буде далі. Нам порадили повернутися через два тижні, коли карантин закінчиться. Але його подовжили,” — згадує Віра.
Тоді молоді люди вирішили одружитися на підставі довідки про вагітність. Але їм відмовили через маленький строк. І лише у травні молодятам вдалося розписатися, тоді вже було очевидно, що Віра при надії. “Наше одруження було неймовірно камерним. Тоді запрошувати гостей було заборонено. Лише ми вдвох,” — з посмішкою пригадує Віра.
Парам, які сваряться через дрібниці, Віра радить не давати волю емоціям, не намагатися будь-що доводити свою правоту, натомість прислухатись до думки партнера, чути одне одного. У більшості випадків конфлікти відбуваються не через нестачу фінансів, чи допомоги від партнера. Насправді це пов'язано з відсутністю уваги, любові й турботи. “Живіть без докорів, шукайте компроміси та будьте щасливі!”
“Тепер нас троє!”
“Чим менше я його бачу, тим більше я його кохаю!” Коментар психолога
Журналісти “Вгору” попросили психолога-практика, гештальт-терапевта Олександра Танасюка пояснити, чому в подружжях трапляються конфлікти, як то кажуть, “на рівному місці” і як їх звести до мінімуму.
Олександр визнає, що у наведених історіях у людей не виникало “серйозних непорозумінь”, як вони самі кажуть, тому, що ці пари вже досягли моральної зрілості, принаймні, на перший погляд. Психолог пояснює:
- Я почну трохи здалеку. Дивіться, коли народжується дитина — стосунки між матір'ю та дитиною перебувають у стадії “злиття”: мати та дитина - це, наче одне ціле, це “ми”! Це проявляється навіть у мові, помічали, як матері кажуть: “Ми поспали” або “ми поїли”? Далі, коли дитина вже трохи підросте і може самостійно пересуватися, вона починає все вивчати навколо себе, скрізь лізти, все пробувати на смак… Це вже стадія “сепарації”. Сепарації від батьків. Вона зазвичай триває до 18-20 років (особливо у західних країнах, наприклад США), далі починається соціальна сепарація. Тобто в цьому віці людина вже вчиться бути автономною, шукає роботу, житло. І якщо оці проблеми сепарації не вирішено, вони будуть постійно нагадувати про себе в новій родині, у стосунках, які ця людина намагається збудувати. І люди починають відігравати ці моделі поведінки: контроль, дратівливість, слабке перенесення невизначеності.
За словами фахівця, кохання - це доволі складне почуття. Бувають такі ситуації, коли партнери починають сваритися, наприклад, через хобі одне одного, через звички. “Виходить, чим менше я його бачу, тим більше я його кохаю? Тобто людина закохана в якийсь ідеальний образ, а не в реальну особу. Це доволі інфантильно.” На думку психолога, повинна бути вже якась зрілість незалежно від віку. Якщо людина приймає інакшість іншої людини, це свідчить про зрілість цієї особистості. У підлітковому віці нам важливо, щоб кохана людина слухала ту саму музику, що й ми. А зараз взагалі все одно. Морально доросла людина радіє, коли бачить когось не схожого на себе, їй цікаво від того, що хтось мислить інакше. А інфантильна людина думає: “Ага, якщо вона не робить як я, значить, вона проти мене!”
Щоб не потрапляти в пастки неправильних моделей поведінки, які ми перейняли у попередніх поколінь, і які вже морально застаріли, психолог радить займатися саморозвитком, читати книжки на соціально-психологічні теми. Аби звільнитися від стресу, займатися арттерапією, шукати в інтернеті різні майстеркласи, яким можна слідувати вдома.
"Можете спробувати техніку майндфулнес. Це коли будь-яку справу робиш не “на автоматі”, а свідомо, концентруючи на цьому всю свою увагу. Наприклад, я не просто їм суп. Я спостерігаю, як я занурюю ложку в рідину. Я думаю, який він на смак, якої консистенції та температури. Або гуляючи на свіжому повітрі, я не просто йду. Я думаю про те, як я ставлю ногу на асфальт, я намагаюся відчути кожен свій палець на нозі, як взуття торкається моїх стоп. Це своєрідна медитація, у майндфулнес є багато вправ, ви легко знайдете рекомендації на ютубі", — радить Олександр Танасюк.
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
