Як у Чулаківці злочини розкривають

Про надзвичайного і, мабуть, найстаршого «шерифа» Херсонщини нам розповів заступник начальника відділу дільничних офіцерів поліції Головного управління Нацполіції в області Андрій Хурса.

Виявляється, колишній агроном, сімдесятирічний Микола Григорович Коробка й громадське формування, яке він очолює, розкривають у Чулаківці Голопристанського району понад 80% крадіжок ще до приїзду поліції. Та навіть і «свого» дільничного село отримало завдяки цьому чоловікові: коли Сергій Пантак закінчив школу й вибирав, куди піти далі вчитися, Микола Коробка вмовив обрати службу в правоохоронних органах - у рідному селі доглядати за порядком.

Команда проекту «Шерифи для нових громад» вирушила до Чулаківці, щоб познайомитися та поспілкуватися з цим дивовижним інспектором сільради з охорони громадського порядку.

- Люди до мене звикли, - каже Микола Коробка. - Я для них чи то батько, чи то вже дідусь. Тож коли щось трапляється, якась крадіжка, одразу до мене. Проте я  все одно раджу звернутися на «102», щоб приїхала слідчо-оперативна група, щоб відкрили кримінальне провадження. Та вони злочини не розкривають. Їх задача яка: зафіксувати подію, описати місце злочину, спитати, чи знають, хто це скоїв, чи ні. Документи оформлять, теку закриють та й поїдуть. А ми вже тоді цим займаємося. Телефоную хлопцям, дільничному Сергію Пантаку (він обслуговує декілька сіл, але відчуваю, що нашу Чулаківку більше любить). Буває,  знаходимо вкрадене  ще до приїзду поліції. Останній приклад: водій ремонтував машину, зняв коробку передач, поклав у сараї, а сам  пішов до майстра. Приходять назад із майстром, а коробки вже немає. Зателефонували мені. Думаю, хто б це міг зробити, для чого. Поїхав до пункту прийому металобрухту, дивлюся -  коробка лежить. Хто приніс? Приймальник назвав, ми з хлопцями - до того чоловіка. А він - п’яний … Поліція приїхала, оформила «явку з повинною», днями вже й суд відбувся. Дали йому три роки умовно. Тепер наглядаю за ним, щоб поводився нормально.

«Кар’єра шерифа» Миколи Коробки почалася ще у радянські часи, у 1975 році, коли він урочисто відкривав у Чулаківці будівлю опорного пункту. З того часу тут  і досі розташований  сільський пункт охорони правопорядку. Тоді ж очолив громадське формування, яке називалося «Народна дружина» і працювало на безпеку громади. Та майже 25 років був добровільним помічником дільничного інспектора міліції, поки його не обрали сільським головою. Але коли вийшов на пенсію і склав повноваження, став інспектором з охорони громадського порядку Чулаківської сільради. А в 2007 році разом із однодумцями створили козацьке громадське формування. Микола Григорович каже, що обрали українське реєстрове козацтво тому, що на той час тільки їм  дозволялося  носити свою форму установленого державою зразка. Щоб люди бачили та розуміли: якщо хтось у тій формі по селу йде, то він - офіційно чергує з охорони правопорядку, отже, і поводилися чемно.

Багато чого в своїй роботі сьогоднішній чулаківський «шериф» запозичив зі свого багаторічного досвіду.

- У радянські часи у нас в опорному пункті вівся облік п’яниць, наркоманів, сімейних бешкетників, раніше судимих, - згадує Микола Григорович. - Був графік їх відвідувань, запрошували до опорного пункту, проводили профілактичні бесіди. Тепер цього від нас не вимагають, але ми   для себе такий облік ведемо, обліковуємо ще й неблагополучні родини. Але зараз набагато важче -  багато приїжджих. Тоді не було такої міграції. Усі чулаківці працювали в колгоспі чи в мехколоні, і я про них усе  знав. Також кожне підприємство, установа виділяли своїх робітників на патрулювання вулиць. Щовечора на чергування заступало по п’ять дружинників. Тепер у нас 8 фермерських господарств і орендні колективи. На літо вони запрошують сюди сезонних робітників. А  це особлива категорія людей, які не завжди приїжджають  заробити гроші. Хтось ухиляється від законів, хтось ховається від призову, хтось взагалі «перекотиполе», невідомо з якої пострадянської країни приїхав. Поліція звертається до нас, чи нема тут такого-такого. Починаємо перевіряти - є. Він був десь під слідством, утік звідтіля і тут переховується. А встановити його особу складно, бо паспорта немає. Буває,  батьки, наприклад, із Західної України, дитину свою розшукують, яка поїхала на Херсонщину на заробітки і від неї  звістки  немає. Іноді таких у нас на полях знаходимо, питаємо, чого батькам не телефонує, - різни причини бувають. Найчастіше відповідають: телефон загубив, а на новий грошей ще не заробив. А є й такі, що як отримають зарплатню, то влаштовують випивки та п’яні бійки. Коли їх виганяють за пияцтво з роботи, залишаються тут, блукають вулицями, крадіжками займаються, адже грошей ні на квиток, ні на їжу - немає…

У Чулаківці вже давно немає тяжких злочинів, а якщо щось крадуть, то переважно це дрібні побутові речі, які можна здати на металобрухт. Більш «серйозні» крадіжки, наприклад, як коробка передач з автівки, це - надзвичайна подія для села. Подібне траплялося хіба що наприкінці минулого року, коли у заступниці директора з виховної роботи Чулаківської ЗОШ Тетяни Мазур украли велосипед.

Тут, мабуть, треба пояснити, що велосипед для чулаківців - найзручніший спосіб пересування. Майже всі учні, від першокласників до випускників та вчителів,  приїжджають на них до школи, ставлять їх біля входу, і ніхто  чужого не бере. А тут вкрали не просто якогось велосипеда, а - у шанованої заступниці директора!

Насправді знайти велосипед було непросто, пошук тривав майже два тижні. Адже людина на двох колесах, як ми вже казали, у Чулаківці - «звична річ». Схожих марок - теж багато. Вийшли на крадія, перебравши десятки версій, вірніше, вийшли - на крадійку. Ця жіночка весною приїхала на сезонні роботи, та й залишилася. Спочатку жила в гуртожитку, потім, коли робота й гроші закінчилися, її прихистили місцеві жителі. Велосипеда у неї не було, але напередодні Новорічних свят люди бачили, як вона його по вулиці котила.

Спочатку вона все заперечувала. Але, як розповідає Микола Коробка,  змушена була зізнатися й показати, кому вкрадений велосипед продала.  

Але найважче, коли злочин скоюють інші заїжджі, ті, хто на машині «залітає» до села на декілька годин або навіть хвилин. Заїдуть, зламають на крамниці або в кіоску замки, завантажать товар у машину й  тікають. У таких випадках надія тільки на правоохоронців. Своїми силами чулаківці знайти тих злочинців не в змозі.

Ще немало клопоту іноді завдають підлітки. Яскравий приклад   трапився напередодні обласного чемпіонату з футболу. Чулаківка саме повинна була на своєму стадіоні приймати команди з різних районів Херсонщини. Але коли прийшли зранку підготуватися до матчу, то очам своїм не повірили: наче хуртовина пройшла - і трибуни, і поле - усе  засипане  пір’ям. Звідкіля воно,  виявили  швидко. Поряд зі стадіоном - гуртожиток, що належить місцевому фермеру. Там влітку живуть сезонні робітники. Але на той час будівля вже була порожня. Отже, хтось вдерся туди вночі через вікно другого поверху, порізав усі подушки та витрусив пір’я на стадіон. Зрозуміло,  це зробив хтось із місцевих, але кому це було потрібно і навіщо?! Навіть припустити, хто це зробив, було важко.

Аж десь через місяць хтось знову скоїв «незрозумілу шкоду»: відключив освітлення поряд з дитсадочком та намагався проникнути всередину. Сторож зловмисників налякав, але зателефонував до Миколи Коробки та розповів про дивну подію. Дивну, тому що нічого цінного в дитсадочку немає - тільки дитячі ліжка та іграшки. Що там красти, навіщо вдиратися?

Через деякий час освітлення поряд із дитсадочком знову пошкодили. Отже, Микола Коробка припустив, що ті ж зловмисники ще раз хочуть пробратися до приміщення, і вирішили зробили на них засідку. План спрацював: у засідку потрапило декілька підлітків. Найстарший тільки школу закінчив, інші - ще навчалися.

- Що мене найбільше здивувало: усі діти - з хороших родин, - згадує чулаківський «шериф». - Добре в школі навчалися, ніколи зауважень за поведінку не мали. Питаю їх: чому?! А вони: та так, по приколу… Але коли провели виховну роботу з батьками, коли ті заплатили штрафи, «приколи» одразу закінчилися.

Крім того, громадське формування контролює, щоб не продавали випивки та цигарок  неповнолітнім, щоб належний порядок у громаді був. А в приміщенні опорного пункту з охорони правопорядку в окремій кімнаті всім селом зробили козацьку світлицю, де Микола Григорович й дільничний офіцер поліції Голопристанського району Сергій Пантак розповідають школярам про їх права і обов’язки, про те, за що вони відповідають, а за що відповідають батьки. Знайомлять, переважно, з адміністративним Кодексом: щоб не порушували правопорядок, дисципліну, поважали старших та не забували про історичні пам’ятки в Чулаківці.

P.S. Публікація підготовлена в рамках проекту «Шерифи для нових громад» за фінансової підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Міжнародного Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Проект реалізується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров'я» та Громадською організацією «Інформаційний ресурсний центр «Правовий простір».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду «Відродження» та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.

P.P.S. Безоплатну юридичну консультацію можна отримати в Громадській приймальні Благодійної організації «Фонд милосердя та здоров'я» за адресою: м. Херсон, вул. Б. Мозолевського (колишня Фрунзе), 2, оф. 19. Особистий прийом: вівторок з 10.00 до 15.00. Тел. (0552) - 49 - 60 - 03, (066) - 790 - 90 - 21.

А також у Центрі безоплатної первинної допомоги, створеному Офісом Мережі правового розвитку при ІРЦ «Правовий простір» та ХОО КВУ за підтримки Херсонської міської ради та Міжнародного Фону «Відродження». 

Графік роботи: понеділок – четвер з 9.00 до 12.00 та з 13.00 до 17.00. П’ятниця з 9.00 до 12.00 та з.13.00 до 15.30.

Телефон для довідок: 099 - 468 - 38 - 48.