Як працюють державні електронні сервіси обміну інформації

Україна продовжує розвивати електронні сервіси обміну інформацією. Вони покликані зробити зручнішим як життя держслужбовців, так і простих українців – паперові довідки скоро відійдуть у минуле.

Про сьогодення електронного документообігу у нашій державі та систему обміну інформаційними ресурсами сайту "24" розповів генеральний директор державного підприємства "Державний центр інформаційних ресурсів України" Олег Тертичний.

Державні електронні сервіси обміну інформації – як вони себе почувають?

На сьогодні справи йдуть гарно. Особливо у сфері електронного врядування, дуже гарно ми почали розвиватися. Був період, у 2012-2015 роках, коли був якийсь застій, все, що робилося – не реалізовувалося.

А з 2015 по 2017 ми реалізували такі проекти, як, наприклад, OpenData. Це дуже зручний ресурс, де органи влади надають свою відкриту публічну інформацію, що не містить обмеження доступу. Тут можна дізнатися: в якому стані дороги, хто і які проводить закупівлі, торги, які донорські організації проводять заходи. Ми допрацьовуємо цей портал, але він вже продемонстрував себе як якісний інформаційний ресурс, та забезпечує покладенні на нього потреби.

Ми також запустили міжгалузевий безпаперовий документообіг (СЕВ ОВВ). Всі органи виконавчої влади на сьогоднішній день не передають до секретаріату Кабінету міністрів документи у паперовій формі. Відповідно, секретаріат також не надсилає паперові документи. І до цієї системи підключені всі центральні виконавчі органи, всі облдержадміністрації. У 2017 році ми підключили райдержадміністрації, цього року ми хочемо спуститися до територіальних громад, зробити загальнодержавний безпаперовий документообіг. У 2018 році вже вийшла постанова Кабміну про погодження нормативно-правових актів у електронному вигляді. Минулого року ми розробили цю систему, готові її запускати. У березні вже ця система, що називається "Підсистема погодження нормативно правових актів, Системи електронної взаємодії органів виконавчої влади" запуститься повністю. Це економія тільки на папері – тони паперу, та пришвидшення процесу створення нормативно-правового акту в рази.

Ще одну важливу систему впроваджуємо зараз – це система обміну інформаційними ресурсами (Трембіта). Є у нас міжнародні донорські організації, від естонців, шведів, американців. За свій рахунок вони нам придбали прогресивну систему обміну інформаційними ресурсами, яку широко використовують інші європейські, африканські та азійські країни. Що це дає. У кожного міністерства є бази даних. Щоб сформувати якісну електронну адмінпослугу, наприклад, реєстрацію шлюбу в електронному вигляді, потрібні відомості про людину: громадянин чи ні, одружений чи ні, має чи ні обмеження на вчинення таких дій. Потрібен доступ до інформаційних ресурсів, де зберігаються ці дані. Але це все різні бази даних. І вони досить критичні, бо якщо буде несанкціонований доступ до бази даних майнового стану, то можна за хвилину стати бідним чи багатим. У світі вже є досвід – французький, естонський, американський – такого обміну інформацією, коли вона захищається відповідно, є правила обміну, та використовується відкритий канал – інтернет, але є якісний захист – шифрується і канал, і весь процес, коли достатньо важко дістати цю інформацію тим, хто не повинен це робити. І нам таку систему придбали наші міжнародні друзі. Ми вже придбали обладнання, щоб встановлювати це програмне забезпечення. Зараз його налагоджуємо. І є така 606-а постанова Кабінету міністрів, яка говорить про пріоритетні бази даних, в яких має здійснюватися обмін. Тобто, цей процес вже триває певний час. Його починав ще Семиноженко, будучи головою Агентства з питань науки, новацій та інформатизації (нині це Державне агентство з питань електронного урядування – "24"). Перші пілотні проекти розроблялися спільно з такими союзними підприємствами як Держінформюст, Інформаційні судові системи, Держінформресурс. Рішення тоді були непогані, але ми мали проблеми щодо політичної ситуації, і вони не були реалізовані, це були розробки 2013 року. А в ІТ-сфері розробки, які не були запущені упродовж року – вже застарілі.

Ми зараз взяли естонську модель обміну. Вона дуже проста, сам принцип обміну. І в той же час – захищена та зручна. Плюс для неї не потрібні окремі канали зв'язку, тому що це достатньо дорого. В ній задіяний звичайний інтернет і шифрування, принципи обміну, що гарантують захист практично 100%. На сьогоднішній день немає прецедентів злому. Чому не запускаємось – бо є правила захисту. Система зараз проходить експертизу, Держспецзвязку перевіряє її на злом, на надійність, на можливість пошкодження. Коли Держспецзвязку підтвердить нам атестатом відповідності системи, дану систему ми будемо пропонувати як сервіс нашим органам державної влади вже для роботи і безпосереднього спрощення формування якісних електронних сервісів.

Ви досить оптимістично охарактеризували перехід на електронний документообіг. Разом з тим у соцмережах і ЗМІ повно історій, коли людям досі доводиться ганяти різними інстанціями, щоб отримати якусь заповітну паперову довідку. Такі історії – неправда?

Якби була неправда, люди про це не говорили би. Але зараз прийшло дуже багато керівників нової формації, які розуміють, що електронний документообіг – це гарно, прогресивно, потрібно, та зручно, це рух вперед. Треба розуміти, що електронні системи не дають можливості корупції і будь-яких процесів "заднім числом". Це неможливо. Тобто, є певна мітка часу та електронно-цифровий підпис, котрі це унеможливлюють. Так, ми розуміємо, що нічого неможливого немає, і зіпсувати або пошкодити інформацію можливо при достатньо великому бажанні та фінансових ресурсах, але це вже є втручанням в інформаційну-телекомунікаційну систему, є відповідна стаття Кримінального кодексу і досить серйозне покарання. Це дуже вагомий інструмент боротьби з корупцією. Тому корупціонери виступають проти таких систем. Але є ще й інший чинник – чиновники старої формації. Коли їм даєш планшет з електронним документом, кажуть "я не розумію, дайте мені листочок". Це проблема сприйняття. Якщо керівник довгий час працював з паперовими документами – йому важко сприймати їх з монітору. До цього треба звикнути. Або – змінити керівника і знайти такого, який умів би це робити. Але у нас з електронними документами працюють в більшості діловоди, вік яких – 50+ років. Вони просто звикли до паперів. Це гальмує процес. Вже сьогодні у нас всі міністерства працюють з електронними документами. Не всі мають якісні системи електронного документообігу, всередині міністерства, але всі працюють з електронними документами. І це досягнення останніх років.

Читайте першу частину інтерв'ю: "Керівник Держінформресурсу: Шифрування інформації в Україні – одне з кращих".