На руїнах культури

Херсонські можновладці стали активними користувачами соціальних мереж. По кілька разів на день вони звітують, як стало краще жити. Звісно, лише завдяки їхній турботі та увазі. Десь латку на дорогу поставили, десь стрічку перерізали під час відкриття об’єкту, до якого не мають жодного стосунку. І щодня – нові обіцянки, що все стане ще краще, усе підніметься/зросте/розвинеться.

У такі моменти хочеться спитати – як давно ви були в селі? Навіть зовсім недалеко від Херсона.

Нещодавно довелось побувати у селі Петрівське Білозерського району. Там усього 750 чоловік населення. А центром ледь не всього життя є Будинок культури. Там збираються на громадські обговорення, проводять дискотеки для молоді (навіть для діток із ясел). Діють якісь гуртки для школярів. Зовнішній та внутрішній вигляд приміщення – своєрідна візитівка населеного пункту. Будівля  місцями вже розвалюється. Заходимо всередину. І розуміємо, що ремонту тут не було дуже давно. Стіни вкриті тріщинами, стеля – слідами від дощу. Глядачів зустрічає різкий запах землі та цвілі. Половина зали перекрита мотузкою. І річ не лише в застарілих кріслах. У частині зали стара дерев’яна підлога може будь-якої миті не витримати людської ваги.

Справжній сюрприз чекає на відвідувачів згодом. У Будинку культури немає вбиральні. Аби потрапити до клозету, потрібно обійти будівлю. А дорогою - кущі шипшини та…корови. У туалеті немає дверей. Це із серії «нема чого соромитись?» 

Місцеві жителі також цим не задоволені. За їх словами, у сільраді також немає цивілізованої вбиральні.

Будинок культури намається наблизитися до Європи у день велелюдних заходів. Тоді біля його входу вишиковуються десятки велосипедів. Це найпопулярніший вид транспорту в селі. Ось такий  сільський «колорит».