Маленький Крим на Херсонщині

Є на Херсонщині на узбережжі Чорного моря півострів Гіркий Кут, який інколи називають маленьким Кримом.

Кажуть, уперше побачивши острів (саме так, півостровом він став пізніше), чи то кочівники, чи то моряки були так вражені суцільною ковдрою степового полину, що вони назвали його «сніжний» - «хар». Мовляв, звідти і теперішня назва села, розташованого на півострові, - Хорли. Проте, є й інша версія - в тюркських мовах є слово «хорол» – намет, табір, житло.

Нині на півострові проживає близько шести сотень людей, є кілька туристичних комплексів, порт, який має гарне минуле, але незрозумілі перспективи, незвичайні джерела (одне може позмагатися за складом води з відомою Нафтусею), лікувальні грязі (тут у минулому сторіччі була так звана царська лікарня, де оздоровлювалась тогочасна еліта) та чудові краєвиди – на кшталт тих, що ми бачимо у французьких фільмах – де з високих берегів (висота тут подекуди сягає до 7 метрів) можна дивитися на прекрасне море і гарний пляж.

А ще є цікава і трагічна історія про жінку, яку називали хазяйкою південних степів, бізнес-леді, яка змогла створити власну імперію – Софію Богданівну Фальц-Фейн. І є бажання людей бути вдячними і зберегти пам'ять про неї.

«Золота рибка», володарка південних степів і фатальна жінка

Як пишуть дослідники, її ім’я у радянські часи замовчувалося або спотворювалося - образ жорстокої поміщиці навіть створив у своїй книзі «Таврія» Олесь Гончар. Проте саме вона й була тією людиною, яка у кінці ХІХ — на початку ХХ сторіччя перетворила острів на півострів, побудувала порт, інфраструктуру, тут проживало у той час тисячі дві людей, відкрила гімназійні трирічні курси для місцевих дітей, найбільш здібних відправляла на навчання далі. Тут був кінотеатр, монетний двір, метеостанція, устричний завод (Софія Богданівна мала власну торгову марку – «Золота рибка на велосипеді»). Вона з’єднала всі помістя родини телеграфом.

Софія Богданівна - мама семи дітей, зокрема того самого Фрідріха Фальц-Фейна, засновника всесвітньо відомого заповідника Асканія-Нова. А ще - яскрава, фатальна для двох братів з роду Фальц-Фейнів жінка.

Про любовний трикутник – брати Едуард і Густав Фальц-Фейни та Софія Кнауф - можна знімати серіал. Обидва брати приїхали у тодішній Єкатеринослав (нині Дніпро) – шукати старшому, Едуардові, наречену. Це місто тоді вважалося столицею німецьких колоністів на півдні Російської імперії, і німці-колоністи намагалися знаходити собі дружин серед своїх саме тут. Едуард був перспективним нареченим - спадкоємцем помість Преображенка та Асканія-Нова, поголів'я породистих овець і кінного заводу.

Софія Кнауф – сімнадцятирічна донька найбагатшого у місті німця-комерсанта. Обирали наречену для Едуарда, проте закохалися один в одного Софія та Густав. Однак заміж дівчина таки вийшла за старшого брата – на Густава натиснув батько. Саме так Софія Богданівна увійшла у родину Фальц-Фейнів. Та це ще не вся історія. Любові між подружжям так і не було. Вона народжувала йому дітей, вела домашнє господарство, його ж головною втіхою стала сімейна справа, що перейшла від батька.

Після 14 років спільного життя Софія їде у Відень - до Густава, закохані подорожують Європою. А законний чоловік, як пишуть, махнув на це рукою. Несподівано у 1883 році Едуард помирає. У заповіті він ввірив турботу про дружину та дітей Густаву. Згодом Густав і Софія одружились і прожили, як пишуть, 7 щасливих років. Проте в 1890 році йде з життя і Густав. Софія у 55 років - двічі вдова, вона отримує величезний спадок і стає главою родини. І вступає у бізнес-гру.

У 1897 році Софія Фальц-Фейн заснувала порт Хорли і почала вкладати кошти у будівництво кораблів. Чому саме тут? Бо всі порти Чорного моря взимку замерзали, а в цій місцині можна було цілорічно приймати кораблі. Це природний феномен – море не сковував лід через теплі джерела.

Основним вантажем у порту було зерно, розповідає місцева жителька, бібліотекар Євгенія Юдіна. Саме вона вивчає минуле села, збирає експонати, що, як мріють тут, мають стати основою експозиції майбутнього музею. Кажуть, знайшли навіть письмовий стіл засновниці порту, є унікальні фото тих часів.

Хорли: шляхом Софії Фальц-Фейн

Нас пропускають на територію порту. Тут іще збереглася стара бруківка, стоять склади тих часів, де тримали зерно, яке потім відправляли на експорт. Ними користувалися й у радянські часи.

У 1907 році з цього порту на 29 суднах вивезли в Англію, Грецію, Німеччину, Італію, Голландію 2,2 млн пудів різних вантажів. Нині порт виглядає закинутим, хоч, як нам кажуть, крани працюють, просто вихідний. У воді - металеві труби, що залишились з того часу, коли тут планували побудувати причал, розказують місцеві жителі.

Про перспективи порту періодично згадують ЗМІ, цитуючи представників влади, які кажуть про необхідність інвестицій.

Прекрасна купальниця, або знову про кохання

Біля порту - невеликий сквер із фонтаном, який прикрашає фігура прекрасної купальниці, зроблена з італійського мармуру. У часи Софії Фальц-Фейн тут проходила дорога до морського вокзалу.

Як не дивно, фігура купальниці вистояла тут усі ці роки, з початку ХХ сторіччя, пережила революцію, війни. Правда, якісь вандали кидали в неї каміння – відбили палець на руці, повидряпували написи, але вона все одно дуже гарно збереглась.

Про цю статую також є легенди – про кохання одного з синів Софії Богданівни чи то до служниці, чи до гувернантки. За однією версією вона загинула, за іншою - її планували вбити, щоб припинити нерівний зв'язок, але коханий врятував дівчину і відправив таємно за кордон, де вони й возз’єдналися. А на її честь зробили отаку мармурову купальницю. Тепер, завдяки місцевим бізнесменам-меценатам, мармур засяяв, а фонтан ожив.

Поряд у сквері - пам’ятник Софії Фальц-Фейн, який встановив її онук, барон Едуард Фальц-Фейн (він загинув у листопаді 2018 року у віці 106 років у Ліхтенштейні).

Навпроти – колишня контора, де була вбита Софія Фальц-Фейн у 1919 році. Треба сказати, що її рідні намагалися вмовити жінку емігрувати. Вона відмовилась, мовляв, що мені старій зроблять, а ще, як пишуть, дуже вже їй цікаво було, що вийде з тим експериментом у революціонерів.

І знову ж таки, є різні версії її загибелі. Кажуть, місцеві революціонери, які ставилися до старої пані лояльно, пішли у похід, а від них відділились двоє дезертирів, що розраховували знайти дорогоцінності і золото. Вона відмовилась відчинити їм двері і вони вистрілили через них. Так загинула ця непересічна жінка.

Маленька Асканія-Нова та цілющі джерела

Окрема тема – тутешні природні джерела. У всіх них вода має температуру +8-10 градусів – і влітку, і взимку.

Одне з них – у парку, який також з’явився у часи Софії Фальц-Фейн. Кажуть, там росли ті самі дерева і рослини, що й у знаменитій Асканії-Новій. Проте нині тут інші дерева, все заросло і закинуте. Але все ж неймовірно гарно: озерця, джерельна вода, очерет, містки, а за парканом – море.

На території одного з пансіонатів – «Білий лебідь» є джерело з водою, що прирівнюють до Нафтусі. Цю воду треба пити обережно.

Над найбільш упорядкованим джерелом споруджена капличка. Благоустроєм тут займається один з місцевих підприємців-меценатів - Ігор Бобер. Самі він із Мукачева і в його туристичному комплексі дивним чином поєднуються родзинки цих двох регіонів (але то вже трохи інша історія).

Ще одне джерело розташоване при в’їзді у село, тут б’є природний фонтан. Кажуть, взимку видовище вражає: вода продовжує бити догори і в той же час трохи далі замерзає. А ще ця вода збагачена сріблом.

Раніше було джерело й на Устричному острові, та потім воно опинилося посеред моря - морські течії розмили острів і він змінив свої обриси.

Останній прихисток Софії

Побувати у Хорлах і не вклонитися могилі Софії Фальц-Фейн було б неправильно. Власне, саме кладовище розташоване в надзвичайно мальовничому місці, на березі моря, на висоті. Знайшли місце поховання Софії Богданівни на кладовищі за розповідями однієї з місцевих жительок. Надгробок встановив її онук. На старій частині кладовища є ще кілька могил з пам’ятниками, решта поховань зрівняв час.

Гарні краєвиди, дикі тюльпани – ці місця створені для фотосесій. Але ви побачите і викинуте сміття, нехай не гори, але купи, і це теж, на жаль, реалії Хорлів. До речі, коли їхати з Каланчака, ваш шлях пройде повз сміттєзвалище. Дивне рішення - розмістити його саме тут, бо ж навряд чи це сприятиме розвитку туризму в районі.

Проте є ентузіасти, які переконані – перспективи Хорлів у тому, що стосується туризму, дуже гарні. І це не лише літній морський відпочинок, тут можна гарно провести час і в іншу пору. Гостям запропонують розваги - від кінних прогулянок берегом моря до спостереження за птахами. Вам подобається комфорт? Є гарна інфраструктура. Вам мало моря та джерел? Є локації, пов’язані з родиною Фальц-Фейнів, що відроджуються завдяки ентузіастам.