Дружина незаконно утримуваного Росією журналіста з Нової Каховки Сергія Цигіпи Олена долучиться до щорічного проєкту “Жива бібліотека” Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.
Про це повідомила Олена Цигіпа на своїй сторінці у Facebook.
Під час зустрічі вона планує розповісти історію викрадення росіянами свого чоловіка Сергія – журналіста, письменника, громадського діяча, волонтера з Нової Каховки. Також Олена поділиться досвідом очікування його звільнення та боротьби за його повернення.
Додати Вгору як бажане джерело в GoogleКрім цього, Олена говоритиме про діяльність громадської організації “Цивільні вільні”, яка об’єднує родини цивільних громадян, незаконно утримуваних Росією.
"Жива бібліотека" відбудеться на майданчику біля кінотеатру «Жовтень» у Києві. Відвідувачі зможуть взяти участь у заході під час трьох сесій: з 12:00 до 12:50, з 13:00 до 13:50 та з 14:00 до 14:50. Тривалість кожної зустрічі становитиме 50 хвилин.
На захопленій території Херсонської області 12 березня 2022 року окупаційна влада викрала Сергія Цигіпу – новокаховського громадського активіста, волонтера, письменника, журналіста, керівника громадської організації “Каховський плацдарм”.
В окупаційному Верховному суді жовтня 2023 року йому винесли вирок. Чоловік отримав 13 років колонії.
У лютому 2024 року у закритому режимі відбувся окупаційний апеляційний Верховний суд Криму у справі незаконно ув'язненого Сергія Цигіпи. Вирок у 13 років позбавлення волі залишили без змін.
Сергія Цигіпу 8 квітня етапували з окупованого Сімферополя у Росію. Чоловіку вдалося відправити лист до дружини. За нібито порушення режиму його відправляли до дисциплінарного ізолятора.
У Москві 27 березня відбулося засідання Касаційного суду у справі Цигіпи. Суд залишив вирок без змін.
Раніше Олена Цигіпа надсилала Сергію маленькі листи до виправної колонії № 3 міста Скопіна Рязанської області. Вона розповідала про своє життя, зокрема, про громадську діяльність в організації “Цивільні в полоні”.
У червні 2025 року Сергій Цигіпа був змушений оголосити голодування у колонії. Це стало єдиним способом домогтися передачі необхідних ліків.