Ми відкрили магазин «Вгору»! Купуйте мерч і підтримуйте незалежну журналістику Херсонщини.

Батьки лише один раз змогли побачитися з дочкою, яку викрали на лівобережжі Херсонщини

Поширити:
18 листопада 2026 20:07
23
Ірина Гедзик
Ірина Гедзик. Фото: МІПЛ

Ірина Гедзик із тимчасово окупованої Каховки Херсонської області вже понад 2 роки перебуває в російській неволі. Зараз її утримують в Мордовії, рідні не мають від жінки ніяких звісток.

Про це повідомляє Медійна ініціатива за права людини (МІПЛ).

Ірина Гедзик працювала вчителькою української мови та літератури в одній зі шкіл Каховки. Ще до початку повномасштабного вторгнення вона потрапила під скорочення та почала займатися підприємницькою діяльністю — торгувала промисловими товарами на місцевому ринку.

Додати Вгору як бажане джерело в Google

Після окупації Ірина залишилася в Каховці разом із чоловіком та 14-річним сином. Подружжя брало участь у проукраїнських акціях. Під час одного з таких мітингів у квітні 2022 у відповідь на вигуки учасників “додому!” російські армійці почали стріляти.  За словами Ірининого брата Сергія, тоді ж окупанти схопили чоловіка Ірини. Разом із ще кількома активістами його утримували кілька днів, після чого відпустили. 

Одного разу Ірина повернулася з роботи додому й побачила зламані двері. А з квартири зникли документи, зокрема, свідоцтва про народження та ноутбук. Згодом, 25 червня 2024 року до квартири Гедзиків вдерлися троє озброєних людей у балаклавах.

“Минуло якихось  два тижні, і група людей вибила замки. Сестра з сином і чоловіком були вдома. Всіх поклали обличчями в підлогу, Ірину вивели з квартири, посадили в машину без номерів”, — розповідає брат.

Після викрадення Ірини рідні не знали, куди її забрали та чи жива вона. Батьки, які залишилися на окупованій Херсонщині, намагалися знайти доньку. Вони їздили місцями утримання, але всюди отримували відповідь, що Ірини немає. Родина також звернулася до окупаційних правоохоронних органів із заявою про зникнення жінки. Російські слідчі відмовили у відкритті кримінальної справи, посилаючись на “відсутність події злочину”.

Тим часом брат Ірини Сергій Демяненко, який перебував на підконтрольній Україні території, звертався до поліції, Служби безпеки України, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та Міжнародного комітету Червоного Хреста. Також чоловік писав народним депутатам із проханням допомогти розшукати сестру.

Лише через десять місяців після викрадення батьки отримали офіційну відповідь, що доньку утримують у СІЗО №1 в окупованому Чонгарі. Ірину перестали ховати від сім’ї лише після того, як змусили написати заяву, що вона сама пішла з дому і не хотіла бачити рідних.

У лютому 2026 року Ірину Гедзик незаконно засудили до 10 років позбавлення волі за звинуваченням у шпигунстві. За версією російського слідства, із жовтня 2023 року до травня 2024 року Ірина збирала інформацію про місця дислокації російських військовиків та військової техніки на території Каховської громади. Російські силовики стверджують, що ці дані жінка передавала представникам української розвідки через месенджер, а згодом їх використовували для ударів по позиціях російських військ. За два роки в окупації Ірина так і не взяла російський паспорт, інакше її звинуватили б у “держзраді”, а не в “шпигунстві”.

На судові засідання нікого з рідних Ірини не допускали. Лише після вироку батькам дозволили побачитися з донькою. Це була перша і єдина зустріч після викрадення.

Виявилося, Ірину тримали за якихось пів сотні кілометрів від Каховки, у селі Тавричанка. А батькам окупаційні “слідчі” казали, що доньки там немає.

Ірина оскаржила вирок суду, однак апеляція не змінила призначеного покарання.

Перебуваючи у слідчому ізоляторі № 1 у Грозному, Ірина певний час могла листуватися з батьками. Рідні також переказували їй гроші, за які жінка мала змогу щось купити. Однак згодом зв’язок знову обірвався. Лише через декілька днів вони дізналися, що Ірину вивезли із СІЗО.

За словами брата, Ірину Гедзик етапували близько двох тижнів. Під час переїзду на одному з транзитних пунктів бранка змогла передати через російську волонтерку листа. Зрештою родина дізналася, що Ірину доправили до виправної колонії № 2 загального режиму в Мордовії.

У цьому закладі росіяни утримують інших цивільних українок, яких викрали на окупованих територіях. 

Брат Ірини Гедзик Сергій розповів, що жінка з дитинства погано чує на одне вухо і користується слуховим апаратом. А той не працюватиме без батарейок. 

“Раніше батьки дізналися, що в Іри проблеми з апаратом, а також вона потребує засобів гігієни. Тоді батьки передали гроші, щоб Ірі купили все, що потрібно”, — розповідає брат полоненої українки.

Втім, зараз рідні Ірини не мають інформації про умови її утримання в Мордовії. У колонії недоступний сервіс “Зонателеком”, що дає можливість полоненим хоч якось спілкуватися з близькими. Тож брат продовжує шукати можливості звільнення сестри, яку РФ утримує вже понад два роки. 

  • За даними Херсонської обласної прокуратури, найпоширеніші мотиви незаконного затримання цивільних жителів на окупованій території Херсонщини – проукраїнська позиція та підтримка ЗСУ.
  • Як інформують в Херсонській обласній прокуратурі, російські військові незаконно утримують 895 цивільних жителів, захоплених у Херсонській області. 
Поширити:
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
ОСТАННІ НОВИНИ
Матеріали партнерів