Захисник України вчить поліцейських охороняти порядок

"Головний чинник реформи поліції та її здобутків – це люди, які повірили у зміни! А з провалів реформи... так це теж люди. Які "перегоріли" і пішли. Та, власне, і не мали витримувати".

Кирило Недря – завідувач кафедри гуманітарних дисциплін та психології поліцейської діяльності Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, тренер-інструктор Національної поліції. Був бійцем 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний яр», заступником командира 5-ї роти 2-го механізованого батальйону, оборонцем Донецького аеропорту. Кавалер ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, Народний герой України. Один із консультантів відомого фільму «Кіборги».

Напередодні Дня Незалежності проєкт «Шерифи для нових громад» мав нагоду взяти в нього інтерв’ю.

– Пане Кириле, Ви не поліцейський. Розкажіть, будь ласка, чому вирішили викладати у виші МВС?

- Безпосереднього відношення до служби у правоохоронних органах я не мав ніколи. Десять років тому, будучи досить успішним фахівцем у політиці та маючи власний бізнес, дописував дисертацію на здобуття наукового ступеню «кандидат наук». Моя добра знайома і подруга на той час працювала в університеті внутрішніх справ, який, власне, готував тоді кадри для міліції (у першу чергу). Вона запропонувала мені долучитися до цієї важливої для суспільства діяльності, особливо посилаючись на те, що я офіцер запасу Збройних сил та, і загалом, дуже дисциплінована людина.

Так, почавши з 0,5 ставки та викладацької посади, нині я завідувач кафедри гуманітарних дисциплін та психології поліцейської діяльності. Яка створювалася мною на досвіді і бойових дій, і початкового етапу реформування, і вже набутої практики роботи поліції (як і мого власного досвіду, у ролі тренера з підготовки поліцейських), у межах також нового і унікального факультету – з підготовки фахівців для підрозділів стратегічних розслідувань.

Фото з сайту ДДУВС

– Ви – оборонець Донецького аеропорту, боронили територіальну цілісність нашої держави. Повернувшись з війни, долучилися до реформування Національної поліції. Як ви вважаєте, які є здобутки та недоліки в реалізації реформи?

– То цікава історія… Другого квітня 2014 року я був мобілізований до лав Збройних сил у якості заступника командира 5-ї роти рідної 93-ї бригади, а на початку травня ми вже були у Донецькій області, виконуючи бойове завдання. Було і звільнення Карлівки, Пісок, Авдіївки… Ну і, як ви підмітили, Донецьке летовище теж не оминуло, де ми пробули два місяці без замін і ротацій. Я пишаюся цим досвідом. Оскільки саме він і дозволив мені поєднати теорію, яку я вже знав, з практикою. Це і сприяло тому, що я швидко увійшов у реформу.

На той час створювали Патрульну поліцію, очолювати яку було призначено мого бойового товариша – Євгенія Жукова (Є. Жуков – начальник Департаменту патрульної поліції, полковник поліції, – прим. автора). Він і запропонував стати ще й тренером для поліцейських. А далі пішло-поїхало – розробка курсів з психологічної підготовки, викладання, доопрацювання, сертифікований тренер низки міжнародних організацій… І в підсумку: я був і є причетним до підготовки поліцейських для управлінь Патрульної поліції 14-ти регіонів, а якщо ще взяти й інші служби та підрозділи, то, гадаю, мало буде взагалі регіонів, з якими б не працював.

Паралельно додавалися ще й інші структури. Так, працював з Державним бюро розслідувань, Національною гвардією, органами державної влади та місцевого самоврядування, Силами спеціальних операцій.

Щодо реформи та її здобутків назву головний – люди! Вони повірили у зміни і прийшли самі змінювати. Це було неймовірно. А з провалів реформи… так, це теж люди. Ті, хто «перегорів» і пішов. Безумовно, що це процес, який має об’єктивне підґрунтя: неповороткість системи, залежність від інших реформ (прокуратури, суду), рівень оплати праці в поліції, відкриття кордонів, повільність, а подекуди і відсутність «ліфтів» для кар’єрного зросту тощо. Тому певна частина і не витримала. Та, власне, і не мала витримувати.

Я ще під час навчання акцентував їх увагу на специфічності сфери та на тому, що через не досить великий проміжок часу частина піде… Піде через системні стреси та вигорання, адже я і викладав стресостійкість. Та я знаю багато прикладів, коли і навпаки – люди зростають і йдуть нагору, цементуючи собою реформу.

А про оснащення, міжнародну співпрацю та підтримку і казати геть не буду, оскільки того не бачить лише сліпий. Багато змін, і багато змін на краще. Але треба зрозуміти, що противників міцної і потужної правоохоронної системи – купа, а вимагати правосуддя та справедливості треба не стільки і не тільки у поліцейського, як у судді.

Фото з сайту ДДУВС

– Ви працюєте у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ. Долучені до навчання поліцейських офіцерів громади. Повідайте, у чому, на Вашу думку, полягають головні особливості підготовки ПОГів?

- Так, працюю. Через карантин багато зусиль та часу пішло саме на освітній процес та документальне оформлення курсантів, там де я і завідую кафедрою…

Щодо головної особливості навчання поліцейських офіцерів громади, очевидно, вона і полягає у фактичному гаслі проєкту – «Я тут живу та працюю», оскільки ПОГ – це співробітник, який 24/7 перебуває в громаді і з людьми. Окрім того, він там фактично сам, а тому має володіти знаннями і щодо адмінправа, особливостей дозвільної системи, безпеки дорожнього руху тощо. Спеціальні знання та навички теж є життєво необхідні: вогнева підготовка (поліцейські офіцери громади, наприклад, – перші, хто комплектується помповими рушницями), тактико-спеціальна, а також домедична.

Ну а ще, це напевне є не менш важливим, вони мають уміти налагоджувати взаємодію з місцевою громадою, її активом, оскільки в цьому і є суть. Саме від ефективності такої співпраці, вміння знаходити компроміси, врегульовувати конфлікти і формувати довкола себе довіру (а може, і групу добровільних помічників), залежить успіх кожного окремого співробітника. Тобто поліцейський офіцер громади – це універсальний боєць і найближчий з органів влади для кожного мешканця. Так, для вже працюючих не дивина, коли просять навіть суто по-людськи поговорити з дитиною з метою настанови, чи «направити на істинний шлях» безробітнього чоловіка, чи то кота зняти з дерева. І це не є свідченням нівелювання авторитету. Це якраз про «навпаки».

– Чи доводилося Вам проводити заняття з членами громадських формувань з охорони громадського порядку? Якщо так, то як зараз навчають активістів, що готові допомагати поліції?

– Загалом мав такий досвід, навчаючи співробітників однієї з муніципальних варт. Ще була одна з «Самооборон», але вже давненько. Особливостей не розкрию, оскільки такі умови договору були. Але загальний посил у тому, що має бути постійний контакт з поліцією та відсутність протиправних дій. У цілому, я це завжди кажу обом сторонам – поліції та громадським формуванням. Вони дійсно можуть бути корисні одне одному. Так, якщо у поліції виникає конфлікт з представником ветеранського середовища, однозначно можна залучати до співпраці саме ветеранські громадські формування, оскільки свій свого зрозуміє краще. Також можуть бути і спільні патрулювання… Чому б і ні? Якщо ми кажемо про сільську місцевість, то така взаємодія може бути налагоджена з екоактивістами. Тобто, обмеження лише в наших головах. І за бажання та розумної побудови взаємин, така співпраця буде нести лише користь.

Фото з сайту ДДУВС

– Стаття 11 Закону України «Про Національну поліцію», що має назву «Взаємодія з населенням на засадах партнерства» фактично оголошує «community policing» одним із засадничих принципів діяльності поліції. Як це впливає на роботу поліцейських офіцерів громади?

– Для початку слід зазначити, що взагалі створено і введено до навчального процесу саме таку дисципліну – «Community Policing». Не лише для ПОГів. Це було ще на етапі підготовки патрульних…

До того, що сказав вище, можу лише додати, що громада має сприяти в забезпеченні належного оснащення для поліцейського офіцера громади та створити умови для його роботи, ну а він багато в чому є підзвітним тій же ж громаді. За такої співпраці результати будуть явно кращі!

Довідково:

Навчання за пілотним проєктом «Поліцейський офіцер громади» розпочалося у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ 16 лютого 2019 року. І вже 137 правоохоронців успішно закінчили вишкіл за цією програмою.

Четверта хвиля проєкту «ПОГ» стартувала на початку липня 2020 року. Упродовж 2,5 місяців 121 правоохоронець із 16 областей України вивчають на базі ДДУВС принципи діяльності поліцейських офіцерів громади. Заняття проводяться за участі фахівців університету, інструкторів та представників ICITAP (Американська програма міжнародної допомоги з підготовки поліції).

Як зазначається на офіційному сайті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, до навчального процесу залучені найкращі інструктори, які пройшли відбір та відповідну підготовку. Важливим є те, що своїм досвідом зі слухачами на заняттях діляться діючі поліцейські офіцери громади, які вже більше року працюють в ОТГ.

Відповідно до навчально-тематичного плану спеціалізації, курс охоплює 20 дисциплін. Це, в першу чергу, формування практичних навичок, опанування специфіки діяльності безпосередньо в сільській місцевості, а також вивчення напряму Community Policing – налагодження зв’язку з місцевим населенням та підтримання високого індексу довіри.

Також поліцейські офіцери громад вивчають організацію місцевого самоврядування в ОТГ, проходять курс «Протидія домашньому насильству», відпрацьовують практичні навички стрільби, вчаться надавати домедичну допомогу.

Публікація підготовлена в рамках проекту “Шерифи для нових громад” за фінансової підтримки у 2018-2019 роках Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. З 2019 року проект реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його автору і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.