Стара Збур’ївка на «самоізоляції»

«Йду на роботу, з роботи, буває, жодної людини не бачу», - каже виконуючий обов’язки старости Старозбур’ївського старостату Голопристанської об’єднаної територіальної громади Херсонської області Віктор Маруняк.

Старостат, амбулаторія, інші установи села працюють, як і працювали до карантину. У «штатному режимі» працюють і самогонщики, але покупців у них менше. Бо більшість місцевих жителів наразі, як тут кажуть, - на городах. Навіть ті, хто не має своєї ділянки землі й усю зиму вештався без роботи та пиячив, – теж наймаються на поля, поспішають заробити якусь копійчину.

- У нас і без  коронавірусу кожну весну, за моїми спостереженнями, з середини березня, така ж сама «самоізоляція» починається, - пояснює Віктор Маруняк. – Тому що люди у нас живуть з того, що на землі зароблять. На селі життя зовсім інше, ніж у місті. Я тут сьогодні прочитав звіт поліції - за добу в Херсоні 40 випадків домашнього насильства! Коли це таке бувало?! А все тому, що родини сидять котрий тиждень по квартирах, їм нудно, обридли один одному, ось і починаються чвари.  У нас щось схоже взимку відбувається, бо тоді теж роботи особливо немає, люди починають більше пиячити, бешкетувати. І крадіжок стає більше, бо гроші закінчуються. А з весни до осені в нас – більш-менш тихо, бо всі працюють, і працюють тяжко. Навіть сільраду перестають відвідувати з різними питаннями.

Наразі селян більше хвилює інше: куди й за яку ціну реалізовувати зібрані врожаї? З редискою вже прогадали - вклали купу коштів й зусиль, а тепер вимушені здавати майже за безцінь, - «хоча б не викидати». Бо ринки переважно не працюють, єдиний, хто поблизу приймає, – оптовий, у Копанях. Минулого тижня закупівельна ціна була 15 гривень, цього тижня 10-12 гривень. Хоча раніше, в інші роки, на початку квітня ціни були чи не вдвічі вищими. І люди тепер переймаються, на підході – молода картопля, капуста, за ними – ранні огірки та томати, як їх вдасться реалізувати?

Втім, коронавірус все ж таки вніс «різноманіття» і в сільське життя. Як каже в. о. старости, під час спалаху захворювання в Європі до Старої Збур’ївки з-за кордону повернулися троє заробітчан.

- Прикордонники, поліція, медики – дуже гарно спрацювали, - згадує Віктор Маруняк. – Їх зустріли, перевірили стан, супроводжували по Херсонщині, одразу нам у старостат і в амбулаторію повідомили, що ці люди мають перебувати на повній самоізоляції, тобто не виходити з подвір’я й не контактувати з іншими. І поліція приїжджала не раз, перевіряла, чи дотримуються вони умов карантину. А один хлопець, далекобійник, працював у Німеччині, але на польську компанію. Тож перед поверненням він ще в Польщу заїжджав. Його там також зафіксували, і польська поліція теж телефонувала, питала, як він почувається й чи не порушує режим самоізоляції. У нього вже двотижневий термін карантину  днями закінчується, він молодець, дотримувався його жорстко. Ще в однієї жінки – закінчився. Тобто у нас на карантині залишиться лише один чоловік. Але увесь цей час нам постійно телефонували й телефонують, що бачать їх десь на вулиці. І всією сільрадою та амбулаторією бігаємо й перевіряємо – чи дійсно це так, чи то люди просто налякані й перестраховуються.

Крім того, з Голої Пристані в Стару Збур’ївку передали три коробки із захисними масками. Тож і старостат, і амбулаторія роздають їх працівникам органів місцевого самоврядування та жителям похилого віку.

У селі 490 пенсіонерів старші 60 років. Значна частина з них проживає з дітьми, онуками та іншими родичами, які допомагають у придбанні речей першої необхідності, медикаментів та продуктів. Але є одинокі люди, яким нікому надати допомогу. Тому патронажна служба об’єднаної громади і співробітники Старозбур’ївського старостинського округу надають таку допомогу 12 односельцям.

І хоча ситуація в селі переважно спокійна, Віктор Маруняк все одно дуже чекає на повернення із зони проведення операції Об'єднаних сил (зони АТО) своїх «шерифів» - інспекторів сільради з охорони правопорядку Віктора Кривобородька та Володимира Рудковського.

На фото Володимир Рудковський.

На фото Віктор Кривобородько. 

Їх посади зберегли й після того, як Стара Збур'ївка увійшла до складу Голопристанської об’єднаної територіальної громади, а сільрада стала старостатом.

Бо крім карантину та весняних городів на селі – безліч інших справ, пов’язаних із благоустроєм населеного пункту, профілактикою правопорушень, захисту інтересів громади та допомогою нужденним. І без шерифів – дуже важко. Адже всі їх обов’язки «лягли на плечі» Віктора Маруняка. Зокрема, у четвер, 9 квітня, в. о. старости організовував прибирання на місцевому кладовищі, контролював там роботу бульдозеристів, паралельно – бігав на інший край села додому до місцевої жительки (їй   важко ходити, переміщається за допомогою милиць), щоб допомогти жінці оформити та отримати субсидію, а ще – готує документи до суду, адже сусіднє село подало адміністративний позов, щоб «від’єднати» Стару Збур’ївку від Голої Пристані. І це – лише дещиця повсякденної «рутини».

Однак доведеться ще почекати: військові контракти у Віктора Кривобородька та Володимира Рудковського закінчуються лише через півтора року.

P.S. Публікація підготовлена в рамках проекту «Шерифи для нових громад» за фінансової підтримки Міжнародного Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Проект реалізується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров'я» та Громадською організацією «Інформаційний ресурсний центр «Правовий простір». Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.