Анатолій Чуприна: «Єдиний мінус – він один»
Однією з перших громад, яка підписала з керівництвом Нацполіції Меморандум про участь у проєкті «Поліцейський офіцер громади» (ПОГ) стала Личківська сільська об’єднана територіальна громада Магдалинівського району Дніпропетровської області.
Під час дискусії «Відкритий мікрофон» голова Личківської ОТГ Анатолій Григорович Чуприна пояснив, чому пішли на цей крок: громада передусім сама була зацікавлена у цьому проєкті. Щоб на території постійно був представник поліції, щоб у нього був транспорт і матеріальне забезпечення.
Чи краще стало, чи гірше? Все пізнається в порівнянні. Раніше я, як голова, хоч інколи бачив дільничного, а мешканці нашого села його зовсім не бачили. Бо йому доводилося працювати на 18 сіл, де більше 10 тисяч населення. Коли щось траплялося – приїжджала група з району – опитували, заповнювали документи і знову надовго зникали. Тобто вся ця робота велася абияк. Добре, що тепер з нами поруч Євген Віталійович Романенко. Наш офіцер – місцевий, мобільний. Єдиний мінус – він один. Сіл у нас 8, працювати одному доволі важко. Адже у житті відбуваються різні події, бувають і не зовсім приємні. І коли щось трапляється, ми звертаємося за допомогою до кого тільки можна, - говорить Анатолій Чуприна.
Криміногенна ситуація в громаді складна, бо бездіяльність правоохоронних органів і безкарність за правопорушення провокує ще більш тяжкі злочини. Часто крадуть, процвітає наркозлочинність, непоодинокі випадки домашнього насилля, булінг (цькування). До речі, офіцер громади виявив на території чотири нарковиробники, вони вже понесли покарання, розкрив десяток крадіжок, виписав заборонні приписи і через суд оштрафував 7 сімейних кривдників, першим склав протокол на батьків за те, що їх дитина цькувала однолітка, і довів їх провину ву суді.
На жаль, громада не може розраховувати на посаду ще одного офіцера, бо за нормативами Нацполіції, якщо у громаді менше 6 тис населення, її має обслуговувати один ПОГ. А жителів у громаді трохи більше 5 тисяч (5 301).
Старожили та колишні працівники міліції говорять, що раніше навантаження у дільничних було набагато менше, обслуговували десь 2 тис. населення. І заходів реагування, впливу, у них було більше. Також у кожного були напарники – сержант міліції та цивільний добровільний помічник дільничного, який мав соціальний захист та певні повноваження. Під час реформування правоохоронних органів дільничні спочатку «втратили» колегу, а потім втратив чинність наказ про добровільних помічників. Наразі дільничні, як і ПОГ, офіційно можуть залучити до співпраці лише членів громадського формування. Але знайти у селах достатньо людей для його створення - адекватних, шанованих, та готових витрачати свій особистий час і свої ресурси на благо громади – дуже важко.
Також, як зазначає експерт Вадим Чепурко, на відміну від офіцерів громад всі інші працівники поліції працюють з напарниками, навіть патрульні не ходять і не їздять по вулицях поодинці:
Як правило, в міліції люди завжди працювали попарно. І вся підготовка інших служб на тому базувалася і досі базується. А офіцерів громад навчають справлятися з завданнями самотужки. Ця методика нова – як працювати одному, без підтримки колег. Якщо громада велика, там є два, а то й три офіцери, тож на складні випадки вони виїздять разом, їм легше. А в Солонянському районі, - один на 4 села. У Личківській громаді – один на 8 населених пунктів. Більше у них помічників там немає. Це дуже важко і може бути небезпечно.
Офіцер громади Євгена Романенко пояснив, що під час навчання він оволодів прийомами самооборони, використовувати сучасні спецзасоби захисту, чого раніше не було, екстремальним керуванням автомобілем, а канадські та американські колеги поділилися досвідом «Polish Community», тобто як вирішувати питання безпеки разом з місцевим населенням.
Згадую, коли починав працювати ще у міліції, у 2013 році, у мене день починався з пошуків пального, щоб кудись виїхати. Доводилося, як дільничному, шукати папір, шукати де документи роздрукувати, відксерити. Зараз у мене це все є. Громада надала мені для роботи кабінет з сучасним обладнанням, є комп’ютер, принтер, забезпечений витратними матеріалами. Найбільша проблема поки що – прокуратура та суди, які дуже «гуманні». Ми ловимо злочинців, а вони їх відпускають. Але, незважаючи на це, працюємо, - говорить офіцер Личківської громади.
Поки що найбільшу підтримку він отримує від керівництва та працівників органів місцевого самоврядування. Мабуть, вже всі працівники сільради, дитячих садочків, вчителі, побували в нього понятими під час обшуків у наркозлочинців, при слідчих діях після крадіжок, у складних сім’ях він буває разом з представниками соціальних служб.
Втім, місцеві все частіше телефонують не на «102», а на його телефон. Мабуть, тому, що вже відчули переваги: Євген Романенко приїжджає до них швидше, ніж його колеги з Магдалинівського відділення. Також у вайбері є група «Безпечне село», де кожен може поділитися, що його хвилює в плані безпеки. І це допомагає офіцеру більш оперативно реагувати на будь-які проблеми.
P.S. Публікація підготовлена в рамках проекту «Безпека в громадах» за фінансової підтримки Freedom House. Проект реалізується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров'я».
-preview.webp)
