Відрядження в окупацію. Хто у 2025 році очолив «міністерства» на окупованій Херсонщині

З моменту повномасштабного вторгнення на територію України російські окупанти розпочали процес заміщення легітимних українських органів влади на власні. Спочатку окупанти «клонували» українські органи та активно залучали місцевих – пропонували очолити різні «департаменти» та «управління». З кінця літа 2022-го ці структури почали переформатовувати в «міністерства», копіюючи російську модель управління. Однак все частіше окупаційна влада замінює місцевих колаборантів у фейкових «міністерських» кріслах «варягами» – чиновниками з Російської Федерації або окупованого Криму, які спокусилися на «жирні» посади у незаконних міністерствах на захопленій території. Але часом спостерігалися і зворотні процеси, коли «гастролерів» витісняли місцеві, і попри численні проколи досить міцно трималися у своїх міністерських кріслах.

На окупованій Херсонщині зараз налічується 17 «міністерств». Розслідування «Вгору» присвячено персоналіям тих, хто очолив ці структури у 2025 році – в якості «міністрів» або тих, хто тимчасово виконує ці обов’язки. Чи багато місцевих колаборантів серед них? Спойлер: ні. Останні кадрові ротації демонструють вибір Москви на користь росіян.

Георгій Кірієнко – шлях окупаційного «міністра» промисловості від Москви до Генічеська

Остання перестановка міністерських крісел відбулась 7 жовтня 2025 року – виконувати обов’язки окупаційного «міністра промисловості й торгівлі» став 40-річний москвич Георгій Кірієнко, який до того понад 2 роки був заступником «міністра».

Георгій Кірієнко – виконувач обов’язків окупаційного «міністра промисловості і торгівлі» Херсонської області. Стоп-кадр з відео окупаційного медіа

Георгій Сергійович Кірієнко – фаховий юрист і фінансист, кандидат юридичних наук, автор наукових статей і монографій. Юриспруденцію вивчав у Білгородському держуніверситеті, де у 2010 році захистив кандидатську дисертацію, у 2012-14 вивчав фінансовий менеджмент у Московській академії підприємництва при Уряді Москви.

До 2015 Кірієнко був членом Центральної виборчої комісії РФ, у 2016-2020 роках працював у міністерстві економіки та фінансів Московської області, дослужився до начальника відділу, а у 2022-го повернувся до ЦВК. Кар’єра складалася начебто без скандалів.

Скриншот російського ресурсу

Москва, березень 2019 року, Георгій Кірієнко (ліворуч) як співробітник міністерства на нараді Комітету Ради Федерації з аграрно-продовольчої політики та природокористування. Фото з російських ресурсів

2022 рік. Георгій Кірієнко (праворуч) у ЦВК, у центрі голова Центральної виборчої комісії Росії Еллла Памфілова. Фото з російських джерел

У власності Кірієнко мав три квартири (останні дані на 2020 рік), про що свідчать його декларації під час роботи в міністерстві, у той час його річна зарплата складала близько 2 мільйонів рублів.

У травні 2021 року Кірієнко незаконно відвідував Крим, але невідомо, що саме привело його на окуповану Херсонщину, де він вперше згадується 1 березня 2023 року, а на загальних фото окупаційного керівництва області його можна побачити ще у лютому цього ж року.

Георгій Кірієнко (в центрі) завжди опиняється серед «великих» людей. 30 квітня 2023 року під час візиту на окуповану Херсонщину Сергія Кирієнка (ліворуч) – першого заступника керівника Адміністрації Президента РФ, однієї з ключових фігур у сучасній російській політичній системі. Праворуч – Семен Машкауцан, заступник окупаційного голови «уряду» Херсонської області, за спиною Сергія Кирієнка – тодішній очільник окупаційного «уряду» Андрій Алєксєєнко.

Принаймні з цього часу почалась його співпраця з російською окупаційною адміністрацією. Він розпочав із керівництва так званого «департаменту розвитку торгівлі» на Херсонщині, потім його понизили до заступника, а після переформатування департаменту він став заступником «міністра» промисловості й торгівлі. 

Кірієнко часто фігурував в окупаційних новинах – то моніторинг цін на соціальні товари проводив, то розповідав про відкриття ярмарків або розміщення автокрамниць. У медіа явно формувався образ людини, яка дбає про місцеве населення. І навіть коли про нього не згадували в тексті, він майже завжди був присутній на фото разом з окупаційним «міністром».

Скриншот окупаційного медіа. На фото ліворуч заступник Георгій Кірієнко, праворуч «міністр» Іван Сафронов

Встигав Кірієнко їздити на різні заходи до Криму та в Москву, налагоджувати торгівельні зв’язки з регіонами країни-окупанта і продовжувати писати статті – вже на основі нової роботи на Херсонщині.

Скриншот сторінки російського ресурсу

Очевидно, і про власну вигоду не забував. Окупаційні пабліки пов’язують Кірієнка до рейдерського захоплення ринку в Генічеську у 2024 році. 

Попередники

Попередній «міністр», росіянин Іван Сафронов, пішов з посади без шуму, нібито за власним бажанням. Він також був російським чиновником, раніше працював у Тамбовській області, виконував обов'язки начальника управління з розвитку промисловості та торгівлі. Керував «міністерством» на Херсонщині з 1 липня 2023 року. В окупаційних пабліках описують діяльність Сафронова як звичайне розкрадання бюджетних субсидій через регіональний Фонд розвитку промисловості та дивуються, чому «схемоутримувач» просто звільнився «без посадки на дорожку».

Алєксєй Грігорьєв – освіта окупованої Херсонщини під контролем псковського ексчиновника

Наприкінці вересня 2025 року замість місцевої колаборантки, «міністерки освіти» Людмили Ковтун, яка начебто також сама пішла з посади, окупаційна влада призначила виконувачем обов’язків її заступника – росіянина Алєксєя Грігорьєва. В окупаційних джерелах він фігурує як «вріо міністра» (тимчасовий виконувач обов’язків) з 26 вересня. Як пишуть окупаційні пабліки – до призначення нового. Офіційно ж новий керівник обійняв посаду 7 жовтня.

Тимчасовий виконувач обов’язків окупаційного “міністра освіти і науки” Херсонської області Алєксєй Грігорьєв. Стоп-кадр відео окупаційного телеканалу

Алєксєй Алєксандровіч Грігорьєв – 37-річний уродженець Псковської області. За фахом – педагог, з 2003 по 2009 роки навчався на фізматі Псковського державного педуніверситету.

На батьківщині кар’єрними сходами дістався до посади заступника голови комітету з освіти Псковщини, також очолював районне управління освіти, у 2017 році займався ліквідацією низки навчальних закладів.

Влітку 2022 року був безпосередньо залучений до пропагандистських заходів, організованих на Псковщині для дітей із тимчасово окупованих територій.

Скриншот російського сайту

На окупованій Херсонщині Грігорьєв «засвітився» у грудні 2022 року – з новорічними подарунками від губернатора Псковської області.

Скриншот російського сайту

3 березня 2023 року медіа Псковщини повідомили, що Грігорьєв покинув свій пост заради іншої роботи.

Скриншот російського сайту

Далі майже 11 місяців інформації про нього знайти не вдалося. У статусі заступника міністра до окупаційного «міністерства» на Херсонщині він приєднався не пізніше січня 2024 року. Непоганий кар'єрний стрибок для начальника районного управління освіти. 

Алєксєй Грігорьєв (праворуч) серед херсонських колаборантів у Москві. Фото з окупаційних джерел 

Грігорьєв продовжує справи своєї попередниці – впроваджує російську систему освіти, яка перетворює українські школи на центри пропаганди та мілітаризації дітей. Одна з перших його справ на новій посаді – відкриття чергового класу Росгвардії. Грігорьєв активно просуває участь дітей в акціях, метою якої є «формування громадянської ідентичності» та «любові до Батьківщини» (тобто Росії, на кшталт «Я – росіянин»), залучає у сільські райони Херсонщини російських педагогів, що є частиною політики заміщення місцевих кадрів та зміцнення впливу РФ.

Попередники

«Міністр освіти та науки» був взагалі першим окупаційним «міністром» на окупованій Херсонщині – єдиним в «уряді», про створення якого було оголошено на початку липня 2022 року після приїзду на Херсонщину першого заступника керівника адміністрації президента РФ Сергія Кирієнка, російського «куратора» окупованих територій України. І ним став заступник голови адміністрації міського округу Кашира Московської області Михайло Родіков. До «призначення» на Херсонщину він з 2015 року очолював департамент освіти Севастополя.

Потім у «міністерському» кріслі 9 місяців просидів Алєксєй Галчєнков із Таганрога – його звільнили за фінансові махінації (встиг вкрасти в окупантів майже пів мільярда рублів). 

Була інформація, що начебто місяць освітою покерувала кримчанка Євгенія Дементьєва – комуністка з Армянська. Її ім’я хоч і згадується в окупаційних джерелах, однак в російських реєстрах вона в якості «міністра освіти» не зафіксована.

Скриншот з російського реєстру ілюструє історію змін в окупаційному «міністерстві освіти». Євгенія Дементьєва як керівник установи тут не фігурує

До Грігорьєва майже 2 роки (з 8 листопада 2023-го) «міністеркою» була Людмила Ковтун – місцева колаборантка, яка до початку повномасштабного вторгнення обіймала посаду в централізованій бухгалтерії, що обслуговувала освітні заклади Генічеської міськради. Відсутність профільної освіти не завадила їй стати «головною освітянкою». Попри її намагання догодити окупантам, накопичилось і невдоволення методами керування Ковтун. З її іменем пов'язували постійні затримки зарплат педагогам, а батьки скаржилися на закриття однієї зі шкіл.

Аліме Заредінова – ексміністерка з Криму керує агросектором на Херсонщині

Про те, що Аліме Заредінова стала тимчасово виконувати обов’язки «міністра» агропромислового комплексу, продовольчої політики та рибальства, стало відомо у липні 2025 року, але у російських реєстрах це призначення зафіксовано лише 29 вересня.

Аліме Заредінова – тимчасова виконувачка обов’язків «міністра» агропромислового комплексу, продовольчої політики та рибальства. Стоп-кадр відео окупаційного телеканалу

Аліме Заредінова – колишня українська чиновниця, яка перейшла на бік окупаційної влади після анексії Криму у 2014 році. Вона народилася в Узбекистані, здобула освіту в Києві, а кар'єру в аграрній сфері розпочала ще в українському Міністерстві аграрної політики АР Крим у 2002 році. До того працювала економісткою Державного Нікітського ботанічного саду.

Після окупації півострова Заредінова продовжила працювати в так званому «міністерстві сільського господарства Республіки Крим», де обіймала різні посади. З 2016 року вона була «першим заступником міністра», двічі виконувала обов'язки «міністра»: з грудня 2021 по травень 2022 року, та з лютого по вересень 2024 року.

Фото з кримського окупаційного медіа

Заредінова, за її словами, відновлювала «дружбу між кримськими та херсонськими аграріями» з весни 2022 року. Фермери з Херсонщини звертаються до своїх кримських колег із проханням допомогти в придбанні насіння соняшнику, іншого посівного матеріалу та пального, а у відповідь з Херсонщини до Криму надходять овочі – так розповідала тодішня виконувачка обов’язків міністра сільського господарства Криму. (Починаючи з 2015 року, Херсонська область припинила постачати продукти та інші товари до окупованого Росією Криму).

Скриншот сторінки російського медіа від 19 квітня 2022 року

Навесні 2022 року Аліме Заредінова фактично визнала, що окупований Крим залежить від викраденої в Україні сільськогосподарської продукції. Ціни на продовольчі товари вдалося стабілізувати після того, як на півострів завезли овочі, викрадені в українських фермерів з окупованих частин Запорізької та Херсонської областей.

Скриншот російського пропагандистського інформаційного агентства

Але не все в її кар’єрі складалося добре. У жовтні 2022-го вона як заступниця міністра отримала догану від російського керівника Криму Сергія Аксьонова через «неповне касове освоєння» російських коштів. Через цю ж причину сам міністр втратив свій портфель.

У квітні  2024 року окупаційний «суд» у Криму визнав Заредінову винною в адміністративному правопорушенні. Її покарали за те, що вона порушила встановлений порядок розгляду звернення від громадянина.

У серпні 2024 року Заредінову звинуватили в невиконанні планового показника зі страхування посівних площ (6,95% замість запланованих 6,96%), через що вона отримала попередження, яке оскаржувала в суді. Це сталося під час її роботи виконувачкою обов'язків «міністра».

У російських деклараціях (остання за 2020 рік) дані щодо майна Заредінової дещо суперечливі. В одних нерухомість не вказана (0 кв.м), але задекларований 1 транспортний засіб, в інших – у користуванні родини квартира  54 кв. м і автівка RENAULT Logan у чоловіка. Останній річний дохід (2020 рік) – понад 1,8 млн рублів. 

11 березня 2025 року, після 22 років роботи в аграрному відомстві Криму, Заредінова залишила свою посаду. За офіційними даними, звільнення відбулося за «угодою сторін». Кримська преса писала про звільнення Заредінової як про «гучну відставку», однак у Міністерстві її причини журналістам пояснити не змогли. 

Скриншот кримського окупаційного медіа

З’явилася вона вже влітку на окупованій Херсонщині – в якості «тимчасової міністерки». Це призначення було непомітним, навіть окупаційні пабліки нарікали, що про цю зміну «ніхто не вважав за потрібне повідомити».

На посаді Заредінова перебуває недовго, але всі її дії спрямовані на інтеграцію аграрного та водного комплексу Херсонщини в економічну та управлінську структуру Росії. За даними з окупаційних джерел, «міністерка» встигла пообіцяти компенсації та субсидії аграріям, у складі делегації від окупованої Херсонщини з’їздити у Білорусь та повідомила про створення ФДБУ (федеральної державної бюджетної установи) для управління меліоративним комплексом.

Аліме Заредінова серед херсонської окупаційної делегації в Білорусі. Фото з окупаційних джерел

Попередники

Заредінова змінила на посаді росіянина Санала Адьяєва, якого у 2020 році усунули з посади міністра сільського господарства та продовольства Республіки Калмикія через «втрату довіри» (корупцію). Адьяєв протримався на посаді досить довго – з жовтня 2023-го.

До нього 5 місяців перебував у кріслі «міністра» один із найвідоміших зрадників у Генічеському районі Петро Збаровський, його викрили на корупції.

Через крадіжку та заборгованість із зарплати (на загальну суму 17 млн рублів) раніше втратив цей пост ще один колаборант – колишній депутат від «ОПЗЖ» та латифундист Едуард Репілевський, окупанти відкрили проти нього справу.

«Міністром АПК» був і ліквідований наприкінці серпня 2022-го Олексій Ковальов, нардеп від «Слуги народу», який намагався підім'яти весь аграрний бізнес на тимчасово окупованій території області під себе.

«За дуже великі гроші». Фінанси окупантів тримає в руках херсонська колаборантка Юлія Рассадіна

Херсонська колаборантка Юлія Рассадіна тимчасово виконує обов’язки окупаційного «міністра фінансів» з 1 серпня 2025 року. Але з її посадами є певна плутанина. Зараз російські реєстри не фіксують в історичних даних, що вона раніше вже займала таку посаду. Але у серпні 2024-го в титрах новин її підписували як «тимчасову виконувачку обов’язків міністра фінансів», та й в окупаційних пабліках повідомляли, що в різних джерелах щодо посади Рассіданої дані суперечливі. Але вперше чи вдруге – Рассадіна таки призначена головною фінансисткою окупантів, і цього разу офіційно, із занесенням інформації в російські реєстри. 

Юлія Рассадіна, тимчасова виконувачка обов’язків окупаційного «міністра» фінансів Херсонської області. Скриншот відео окупаційного телеканалу

Юлія Рассадіна до окупації працювала в управлінні зведеного бюджету та контролю Департаменту бюджету та фінансів Херсонської міської ради, спочатку головною спеціалісткою, а потім завідувачкою сектору з утримання органів місцевого самоврядування.

Її чоловік Віталій Лисенко, якого вона вказувала у деклараціях, в останні роки перед вторгненням обіймав посади директора департаменту міського господарства та керівника інспекції з благоустрою та санітарного стану Херсона.

Юлія Рассадіна з чоловіком Віталієм Лисенком. Фото з її соцмереж

За даними руху Чесно, у 2020 році і Рассадіна, і Лисенко балотувалися до Херсонської міської ради 8-го скликання від Радикальної Партії Ляшка. Цікаво, що схильність до  епатажнихЕпатажний (від фр. épatage – приголомшення) – той, хто чинить не так, як очікується, а демонстративно інакше: навмисно шокує оточуючих поведінкою, зовнішнім виглядом або висловлюваннями, різко порушує загальноприйняті норми, традиції чи правила, викликає скандал з метою привернути до себе максимальну увагу.  У політиці епатажний політик – це той, хто замінює системну роботу та раціональні аргументи театралізованими виступами, скандалами, грубощами та радикальними (часто нездійсненними) обіцянками, аби виділитися і мобілізувати свій електорат.  Епатажними завдяки своєму яскравому, скандальному та нетрадиційному для класичної політики стилю, який використовується насамперед для привернення уваги медіа та виборців, вважаються Радикальна партія Олега Ляшка (РПЛ) в Україні та Ліберально-демократична партія Росії (ЛДПР) (очолювана до 2022 року Володимиром Жириновським) в Росії.  політиків у чоловіка збереглася після окупації: на псевдовиборах на Херсонщині у 2023 році Віталій Лисенко, за даними ЦВК Росії, балотувався від ЛДПР.

Про Лисенка повідомляли, що він начебто був викрадений росіянами разом із мером Херсона Ігорем Колихаєвим. На момент публікації інформації про викрадення, 29 червня 2022 року, його дружина Юлія Рассадіна вже працювала на окупантів. 

Групи Юлії Рассадіної в соцмережах. Джерело скриншоту: База зрадників Херсона (грудень 2022 року)

Матеріали слідства про колабораційну діяльність свідчать, що Юлія Рассадіна добровільно перейшла на бік росіян не пізніше 15 червня 2022 року, очоливши незаконно створений окупантами «департамент фінансів Херсонської області». Зі слів свідків у кримінальній справі, на зраду її «підбив» саме чоловік, тож виникає маса питань щодо його «викрадення».

Суд не встановив жодних фактів, які б свідчили, що Рассадіна діяла під фізичним чи психічним примусом. Красномовним є посилання на слова свідка:

«Вона (Юлія Рассадіна - прим. ред.) їй особисто зателефонувала та сказала, що їй запропонували посаду за дуже великі гроші, свідок спитала: що обвинувачена буде робить, після перемоги?, остання відповіла: що нічого страшного і за такі великі гроші, вона купить собі квартиру в Криму і все буде гарно».

Прихильність Рассадіної до Росії демонструють і її фото з соцмереж

На посаді очільниці окупаційного «департаменту» Рассадіна виконувала організаційно-розпорядчі функції, самовільно займаючи службові приміщення Державної казначейської служби в Херсоні. Вона керувала переведенням підприємств на російську систему оподаткування та рублеві розрахунки. Крім того, колаборантка формувала бюджет окупаційної адміністрації та розподіляла зарплати й пенсії.

З переформатуванням «департаменту фінансів» у «міністерство», не раніше 5 вересня 2022 року, Рассадіна отримала посаду «заступниці міністра» та брала участь у розробці структури та положень для інших окупаційних органів влади.

Окупаційна фінансистка – не дуже медійна особа, і це зрозуміло, адже гроші люблять тишу. Але час від часу ім’я Рассадіної в окупаційних новинах спливає.

З одіозним Павлом Філіпчуком, призначеним росіянами очільником адміністрації Каховки. Фото з окупаційних джерел.

Вже у статусі «міністерки» на Московському фінансовому форумі. Вересень 2025 року. Фото з окупаційних джерел

Але хоч Рассадіна і перебуває на «фінансових» посадах, мешканці окупованої Херсонщини, навіть проросійськи налаштовані, мають дуже сильні сумніви щодо її фаховості. Місцеві податкові надходження до бюджету становлять мізерну частку фінансування. Левова частка коштів надходить із федерального бюджету РФ. «Мінфін», який розподіляє російські кошти по потрібних «кишенях», фактично, є основним індикатором фінансових зловживань на окупованій території.

Скриншот із допису окупаційного телеграм-каналу

Попередники

Рассадіна змінила на міністерській посаді росіянина Сергія Буркова з Вологди, який утримався у кріслі майже рік (з вересня 2024 року).

До нього понад рік (з травня 2023-го) окупаційним «мінфіном» керувала колишня директорка Херсонської філії «ПриватБанку» Олена Бельмега – уроджениця Нижньогородської області Росії, яка з юності жила в Херсоні.

Першим окупаційним «міністром фінансів» Херсонської області був Євгеній Немтінов, уродженець Зеленодольська Дніпропетровської області. Він мав досвід роботи у фінансових структурах Криму, де залишився після анексії півострова. Немтінов дослужився до заступника начальника казначейства, потім став головою управління Мінфіну Криму, а вже після повномасштабного вторгнення продовжив свою «кар'єру» на Херсонщині. Зараз Немтінов є виконувачем обов’язків заступника «міністра фінансів»

Анатолій Терещенко із Севастополя – кар'єрний стрибок до «транспортного міністра»

9 липня 2025 року тимчасовим виконувачем обов'язків окупаційного «міністерства транспорту» призначений кримчанин Анатолій Терещенко, який до того був заступником міністра.

Цікаво, що в окупаційних пабліках 40-річного новопризначенця характеризують як «почесного безробітного» та «вічно відсутнього на робочому місці».

Тимчасовий виконувач обов'язків окупаційного «міністерства транспорту» Анатолій Терещенко. Кадр з відео окупаційного телеканалу

Терещенко – уродженець і мешканець Севастополя. Здобув вищу освіту. За часів України був підприємцем, з 2009 року, займався гуртовою торгівлею харчами, напоями та тютюновими виробами.

У 2014-му він балотувався у місцеві депутати від ЛДПР. В анкетах значився безробітним.

У 2015 році він шукав роботу економіста або бухгалтера, але про досвід за фахом інформації не надав – очевидно, за відсутністю такого.

У 2016-му став працювати в окупаційному департаменті транспорту Севастополя – починав начальником відділу, згодом став начальником управління транспорту департаменту.

Скриншот статті севастопольського медіа

До речі, з лютого по листопад 2020 року цей департамент очолював ще один майбутній «міністр транспорту» окупованої Херсонської області – росіянин Сєргєй Румянцев (це знайомство, вірогідно, і привело Терещенка на окуповану Херсонщину). Останні згадки про Анатолія Терещенка на посаді в Севастополі датуються 2021 роком.

Майже на два роки Терещенко зникає з інформаційного поля – і от у жовтні 2023-го спливає на окупованій Херсонщині як заступник «міністра транспорту» (спочатку тимчасового виконувача обов’язків). Паралельно він був начальником управління дорожнього господарства та розвитку транспортної інфраструктури.

На посаді, фактично, займався включенням регіону до економічної, логістичної та правової системи Росії. 

На «Транспортному тижні-2023» в Москві Андрій Терещенко як заступник «міністра транспорту» підписує договір про розвиток дорожньо-транспортної інфраструктури з представником Ростовської області. Фото: російські ЗМІ

Після його останнього призначення в окупаційних пабліках одразу стали висловлювати сумнів щодо ефективності роботи нового «міністра». Згадали усі проблеми транспортної системи, які «міністерство» не спромоглося налагодити – автобуси без кондиціонерів, вічно п’яні та хамовиті водії, затримки зарплат.

А ще пишуть про значні бюджетні асигнування на «Мінтранс», левова частка коштів яких буде спрямована на дороги. Щодо ефективності витрачання цих грошей «кримським варягом» Терещенком висловлюють сумнів, прозоро натякаючи на потенційні відкати та корупцію. Як пишуть люди в окупаційних пабліках, сфера дорожнього будівництва та ремонту доріг дає можливість для найбільшої корупційної маржі – «чистих 50% відкату», тому окупаційний голова Херсонської області Володимир Сальдо серед інших соціальних потреб надає пріоритет саме дорогам.

Попередники

І ці побоювання мають під собою підґрунтя, адже попереднього «міністра» транспорту Херсонщини, кримчанина Олександра Балишева, який обіймав посаду неповних два роки (з серпня 2023-го) росіяни заарештували наприкінці червня 2025 року за вимагання хабарів та відкатів.

До Балишева буквально пару місяців (з 7 червня по 3 серпня 2023 року) у міністерському кріслі посидів колишній начальник Терещенка Сєргєй Румянцев – його «розжалували» до заступника, згодом в окупаційних джерелах про нього перестали згадувати, і зрештою він повернувся до Санкт-Петербурга.

Першим очільником міністерства транспорту був уродженець Узбекистану і мешканець Москви Тімур Худояров, причетний до депортації українських дітей до Росії.

Юрій Хожаїнов – «темна конячка» з міста Саки контролює майно та землю

Кримчанин Юрій Хожаїнов сів у «міністерське» крісло у статусі виконувача обов’язків 25 березня 2025-го. До цього понад рік (з 9 січня 2024 до 28 березня 2025 року) він був директором окупаційного БТІ (або Державного бюджетного закладу Херсонської області «Центр інвентаризації, землебудівництва та оцінки»). Варто нагадати, що це «міністерство» майнових та земельних відносин відбирає житло у законних власників.

Виконувач обов’язків окупаційного «міністра» майнових та земельних відносин Юрій Хожаїнов. Фото з окупаційних джерел

Згідно з даними аналітичного сервісу YouControl, до 2011 року Хожаїнов був приватним підприємцем, зареєстрованим в Криму, в Саках. Основний вид діяльності – посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, також займався монтажем і обслуговуванням інженерних систем (опалення, вентиляція, кондиціонування, водопровід, каналізація), гуртовою та роздрібною торгівлею відповідними будівельними матеріалами й устаткуванням. 

Людина він зовсім не публічна, особливо ніде «не світився», навіть аватаром на сторінці ВКонтакті взяв не власне фото, а автопортрет Ван Гога – мабуть, тому, що одна з його доньок малює, і її роботи татусь радо постить. Але попри таку потаємність дещо про минуле окупаційного міністра дізнатися вдалось.

Якийсь час він був рієлтором агенції нерухомості «Этажи Симферополь», у березні 2015-го згадувався як заступник завідувача Сакського міськрайонного відділу Держкомреєстру.

Скриншот сторінки сайту кримської агенції нерухомості

У квітні 2018 року міська рада узгодила його кандидатуру на посаду директора підприємства «Сакський хліб» – підприємство було ліквідовано у 2021 році.

Після «пошуків себе» у різних галузях зрештою чоловік потрапив на посаду на окупованій Херсонщині – спочатку до окупаційного БТІ.   

Скриншот окупаційного медіа

І попри явне небажання потрапляти зайвий раз в об’єктиви, «міністру» Хожаїнову доводиться часом бути публічною особою.

Юрій Хожаїнов, вже у новому статусі, на лінійці в генічеській школі 1 вересня 2025 року. Фото з окупаційних джерел

Попередники

Хожаїнов змінив на посаді росіянина Алєксандра Свєчнікова – уродженця Саратовської області, який працював у Краснодарському краї, а після анексії Криму став там представником російської окупаційної влади.

До нього з липня 2023 по березень 2025 року посиділа в «міністерському кріслі» на окупованій Херсонщині Єлєна Пєкова, громадянка Росії з Новосибірської області, яка також опинилась на Херсонщині через окупований Крим – у 2021 році у Севастополі відкрила юридичну практику, потім ще й зареєструвалася індивідуальним підприємцем.

Понад рік (з липня 2023 по березень 2025) був міністром кримчанин Олександр Солошенко – про нього пишуть, що він таксист, який отримав посаду завдяки родинним зв'язкам.

Ще раніше, з квітня по липень 2023-го «міністеркою» була херсонка Анна Лебедева. 

Мажор з Краснодара Владислав Ярченко займається молодіжною політикою

Владислав Ярченко – громадянин Росії, який народився в Краснодарі. Він є сином колишнього керівника відділу розвитку та впровадження спортивних єдиноборств у Мінспорту Краснодарського краю РФ Володимира Ярченка, співзасновника і директора 15 російських компаній і некомерційних організацій.

Владислав Ярченко – окупаційний «міністр» молодіжної політики. Фото з окупаційних джерел

Журналістське розслідування російського медіа «Протокол», яке називає себе незалежним, пов'язує родину Ярченків із корупційною схемою з розкрадання землі у Краснодарі.

Зв’язки родини Ярченків із корупційною схемою з розкрадання землі у Краснодарі. Ілюстрація російського журналістського розслідування

У 2015-2020 роках Владислав Ярченко був підприємцем – торгував м’ясом і м'ясопродуктами.

До 19.02.2019 був засновником ООО «ИК «Регион Кубань» (яка вже ліквідована у 2020). Діяльність товариства поєднувала логістичні, торгівельні та консалтингові послуги – це могло свідчити про намір покривати різні сектори економіки Кубанського регіону.

У 2023 році Владислав обіймав посаду помічника заступника губернатора Кубані.

А потім він раптово «змінив прописку». У листопаді 2024 року Ярченка призначили так званим виконувачем обов’язків «міністра спорту» на тимчасово окупованій території Херсонщини, а з 26 лютого 2025 року він вже виконує обов’язки «міністра молодіжної політики». Такому переходу можна не дивуватися, адже до серпня 2023 року молоддю та спортом опікувалося взагалі одне окупаційне міністерство.

Діяльність Владислав Ярченка сфокусована на реалізації політики окупаційної адміністрації щодо молоді на тимчасово окупованій території Херсонської області. Серед них мілітаризація і звісно ж – організація «патріотичних» акцій та проєктів, де  поширюють російську пропаганду, викривляють історію та формують лояльність до окупаційного режиму серед молоді.

Скриншот окупаційного ресурсу

Попередники

Попередник Ярченка, Ігор Астранін, уродженець Астраханської області, був звільнений з посади у лютому 2025 року. Окупаційна влада намагалася представити як його досягнення будівництво «Будинку молоді» в Залізному Порту та створення арткластеру «Таврида» на базі незаконно привласненого пансіонату. Проте відкриття проєкту провалилось і було перенесено на рік, а «Будинок молоді» насправді є просто перефарбованим і захопленим українським пансіонатом «Оксамит».

Олена Кіріллова з Ялти – виконувачка обов’язків «міністра» спорту

На посаду виконувачки обов’язків окупаційного «міністра” спорту Олена Кіріллова (попередні прізвища Надєль, Нікітіна) призначена начебто 14 лютого 2025 року, але в російських реєстрах її статус зафіксований лише 19 серпня.

Олена Кіріллова – виконувачка обов’язків окупаційного «міністра» спорту. Фото з соцмереж Кіріллової

До окупації Херсонщини вона очолювала «Міський підлітково-молодіжний центр» (працювала там 20 років, більше ніж 3 роки – директоркою), була віцепрезидентом кримських Федерацій боксу та брейкінгу РК, кілька разів – депутаткою в окупаційному «советі мундепів Ялти». Незадовго до призначення на Херсонщину, у січні 2025-го, очолила Кримське регіональне відділення російського руху «Матері Росії» – пропутінської організації, яка підтримує так зване «СВО».

Скриншот окупаційного ресурсу

І вона сама, і її прибічники, люблять розповідати, наскільки краще стало жити при росіянах в Криму і як зросла матеріально-технічна база очолюваного Кірілловою закладу.

Кирилова відкрито сприяє російській агресії, на базі центру створений волонтерський центр #МыВместе, який шиє та в’яже одяг для «учасників СВО», забезпечуючи окупаційні війська військовим обладнанням, організовуючи «гуманітарні місії». 

Скриншоти окупаційних видань

Не залишилася без підтримки кримської волонтерки й окупована Херсонщина.

Скриншот окупаційного медіа

Олена Кіріллова та заступник голови адміністрації міста Ялта Ренард Кутковський під час «волонтерської» поїздки на окуповану Херсонщину 1 березня 2023 року. Фото із соцмереж Кіріллової

Цікавим є такий нюанс: наприкінці 2019 року Кіріллову виключили з партії «Єдина Росія» через критику на адресу заступниці гауляйтерки Ялти Світлани Базилюк. На новій посаді на Херсонщині вона доводить свою лояльність до путінської  партії.

Скриншот окупаційного медіа

В окупаційних пабліках Кіріллову критикують за некомпетентність, відсутність реальної роботи та підміну діяльності піаром (щоденні «відосики й фотики»), і пишуть, що спорт тримається на ентузіазмі та власних коштах тренерів, спортсменів та батьків.

Попередники

Кіріллова змінила на посаді росіянина з Краснодара Владіслава Ярченка,  перепризначеного у міністерство молодіжної політики, про якого йшла мова вище.

До нього з травня 2024 виконував обов’язки міністра росіянин Сергій Бондар, який кілька років був першим заступником керівника департаменту спорту Івановської області. Він змінив у міністерському кріслі херсонку Галину Савлученко – мати відомого колаборанта Дмитра Савлученка, ліквідованого у червні 2022-го. 

Раніше було ще дві виконувачки обов'язків міністра (херсонка Ірина Журавльова, яка стала мешканкою Санкт-Петербургу та повернулася до рідного міста з окупантами, та херсонська колаборантка Ельвіра Вітренко, яку росіяни звинуватили у завданні збитків бюджету на 11 млн рублів). Але вони керували іншою структурою – «Міністерством молодіжної політики та спорту».

Єлєна Борчанінова – «медичний десант» із Комі

Перші зміни в окупаційних міністерствах у 2025 році відбулись у січні – 21 числа була призначена нова окупаційна «міністерка» охорони здоров'я – громадянка Росії Єлєна Борчанінова.

Єлєна Борчанінова – окупаційна «міністерка» охорони здоров'я Херсонської області. Фото з окупаційних джерел 

Єлєна Борчанінова народилася у російському Сиктивкарі. Вона є кандидатом медичних наук, захистила дисертацію у 2011 році у Волгоградському державному медичному університеті. Більша частина її кар'єри пов'язана із системою охорони здоров'я Республіки Комі. Борчанінова працювала завідувачкою оргметодвідділу Республіканського шкірно-венерологічного диспансеру. З 2013 до кінця 2022 року очолювала ЦКУ РК «Центр забезпечення діяльності МОЗ Республіки Комі» у Сиктивкарі. Також обіймала посаду заступниці директора місцевого територіального фонду обов'язкового медичного страхування.

Лютий 2015 року, ще в Росії. Фото з російських ЗМІ

У липні 2022 року, незадовго до переїзду на окуповані території України, Борчанінова отримала почесне звання «Заслужений працівник Республіки Комі».

Згодом вона обійняла посаду заступниці «міністра» охорони здоров'я Запорізької області в окупаційній адміністрації.

На Херсонщині про неї стали згадувати з грудня 2023 року як заступницю «міністра» – тоді її нагородили медаллю «За пропаганду рятувальної справи».

Попередники

Борчанінова змінила на посаді іншого росіянина – уродженця Туви Артиша Сата, який керував «міністерством» з квітня 2023 року. Причини звільнення не повідомлялися, хоча провал його роботи очевидний: зокрема, за період його керівництва на окупованій Херсонщині спостерігалася критична нестача ліків, особливо інсуліну, за що його вважали відповідальним. Про низьку якість медичних послуг або взагалі їхню відсутність неодноразово розповідали люди, які виїхали з окупації. Спостерігали й вивезення в невідомому напрямку медобладнання з лікарень. Окупаційні пабліки пишуть, що росіяни розслідують і діяльність Артиша Сата, але поки тихо, без розголосу.

А от його попередник перебуває під російським слідством через дуже великі суми привласнення, понад 300 мільйонів рублів, і справа дійшла до суду. Мова йде про першого «міністра» охорони здоров'я, призначеного окупаційною владою – херсонця Вадима Ільмієва, прибічника гауляйтера Володимира Сальда та зрадника Віктора Медведчука.

***

Отже, з початку року окупанти змінили 9 міністрів, при цьому з новопризначених лише одна колаборантка з Херсона, четверо – росіяни, ще четверо – з Криму. 

Ці кадрові перестановки демонструють свідому політику Москви, спрямовану на заміну місцевих кадрів російськими, навіть якщо ці адміністратори мають неоднозначне минуле. Цей перехід від використання місцевих фігур до встановлення прямого, контрольованого з Росії апарату управління є ключовою тенденцією, яка вказує на прагнення Москви до повного поглинання окупованих територій.

Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми