Полювання на «Дельфіна»: хто поклав око на найбільшу газоносну ділянку в Чорному морі? (відео)

Самостійно добувати нафту й газ у Чорному морі, де є величезні поклади вуглеводнів – це частина стратегічного плану України для зменшення енергетичної залежності від Росії. Для цього Україна в 2011 році навіть закупила дві бурові установки – щоправда, з великою переплатою – більш відомі як «вежі Бойка». Та зрештою їх забрала Росія – разом із анексією Криму.

Тож, на сьогодні, в держави немає достатніх власних потужностей для розробки Чорноморського шельфу. Відтак, вона оголосила конкурс на залучення приватного партнера для розробки морської ділянки «Дельфін» – однієї з найбільших газоносних ділянок у Чорному морі. Переможець відбору отримає її в користування на 50 років, щоб заробляти самому й віддавати державі 11% видобутих вуглеводнів. Утім, дослідивши умови конкурсу, «Схеми» виявили, що він може бути «заточений» під одну «проблемну» американську фірму.

За 130 кілометрів від Одеси в Чорному морі розташоване Одеське газове родовище, за ним – Голіцинське і Штормове. До весни 2014 року його розробляло українське державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».

​Утім, у 2014 році Росія анексувала Крим і захопила 9 із 10 родовищ, на розробку яких отримав ліцензії український «Чорноморнафтогаз». Тепер їх контролює клон – «Черноморнефтегаз», зареєстрований за російським законодавством.

Контролює разом із українським газопроводом, побудованим Україною. Росіяни захопили навіть ті об'єкти на шельфі, які розташовані ближче до материкової України, ніж до Криму.

​Остання відома публічна спроба української сторони з’ясувати, що на українських газовидобувних об’єктах роблять озброєні люди під російськими прапорами, була у вересні 2017 року.

Державна прикордонна служба України оприлюднила у мережі відео, на якому заступник начальника штабу Одеського загону морської охорони Ярослав Грабовський запитує у росіян по радіозв'язку про причини їхнього перебування поблизу українського газового родовища Штормове.

– Назвіть причину вашого перебування в тій точці, де ви зараз перебуваєте, і де видобувається газ на континентальному шельфі України. Як зрозуміли?

– Дурне питання. Причину назвати не можу – відповіли з того боку.

​Колишній постійний представник президента України в АР Крим Борис Бабін пояснює:

У квітні 2019 року український уряд, тимчасово втративши контроль над 90% освоєних родовищ у Чорному морі, оголосив конкурс на укладення угоди про розподіл вуглеводнів – тобто, нафти і газу.

​Їх пропонують знайти в Чорному морі, у межах ділянки «Дельфін» – і ділитися видобутим із державою. Угода передбачає, що така співпраця триватиме півстоліття.

Полювання на «Дельфіна»

«Дельфін» – це майже 9,5 тисяч квадратних кілометрів моря. Ця ділянка більша, ніж, наприклад, уся територія Республіки Кіпр.

У конкурсній документації, оприлюдненій Міністерством енергетики йдеться, що ресурсна база оцінюється у 286 мільйонів тонн умовного палива. А до потенційного інвестора висунуто вимоги:

• півтора мільярда гривень інвестицій на розвідку;
• щонайменше 5 свердловин за перші п’ять років;
• державна частка прибуткової продукції має становити не менше 11%.

На додачу – один неприємний нюанс. У межах ділянки – захоплені українські газовидобувні об’єкти і озброєні росіяни на них. Проте вони в ділянку не входять – їх дбайливо звідти «вирізали».

​Експерти підтверджують, що запропонований урядом «Дельфін» – це більш ніж перспективна ділянка, там і справді можна знайти значні запаси вуглеводнів.

​Хто ж поклав око на ці 9,5 тисяч квадратних кілометрів моря із потенційними майже трьома сотнями мільйонів тонн сировини – українці дізнаються дуже скоро.

Адже вже 12 червня 2019 року спливають відвіданий 60-денний термін для подачі заявок. Тоді відбудеться розкриття пропозицій міжвідомчою комісією з розподілу ресурсів, яку очолює міністр енергетики Ігор Насалик.

Проте наразі невідомо, скільки надійшло заявок і наскільки великий інтерес до родовища.

Але один претендент зайняв про активну позицію.

Техаський ініціатор

Frontera Resources – це компанія з американським корінням, яка сама ж і ініціювала проведення конкурсу. Учасники ринку енергетики припускають, що саме під неї цей конкурс і організували нашвидкоруч. При цьому, аналіз діяльності цієї фірми викликає сумніви, що угода із нею буде оптимальним варіантом для української держави.

У 2015 році вперше про цю компанію із високої трибуни згадали українські посадовці.

Того ж року було підписано дві угоди про наміри – з державним НАК «Нафтогазом» та його структурою – «Укргазвидобуванням». Утім, ці угоди досі не закріпилися підписанням контрактів. Так само, як не з'явився і анонсований тодішнім прем'єром LNG-термінал.

​Але через кілька років саме Frontera Resources, не реалізувавши попередню ініціативу – виступила вже з новою: провести конкурс в Україні на розподіл газу і нафти з Чорного моря. І уряд такий конкурс оголосив.

Що це за фірма, яка так хоче працювати на «Дельфіні»?

Дві ключові особи компанії – це Стів Нікандрос, почесний президент Frontera Resources, бізнесмен, колишній член міжнародної консультативної ради Atlantic Council. Та Заза Мамулаішвілі – співзасновник, член правління Frontera, бізнесмен грузинського походження.

Центральний офіс компанії знаходиться у Техасі. Однак бізнес-інтереси Frontera переважно зосереджені у Грузії та Молдові.

Тож «Схеми» дослідили успіхи роботи компанії у цих країнах.

Молдовський досвід

У 2016 році уряд Молдови так само, як і в Україні, провів конкурс на вивчення і розробку надр. І на площі ще більшій, ніж «Дельфін» – 12 тисяч квадратних метрів суходолу.

Сталося це, як і в Україні, після консультацій з Frontera Resources. І ця компанія виграла конкурс, обійшовши єдиного конкурента – розповідає журналістка-розслідувачка Вікторія Додон.

При чому, у своїй заявці на молдовський конкурс, компанія вказала, що інвестувала 300 мільйонів доларів в Україну – чого, як йдеться у розслідуванні колег, насправді не відбулося.

Але найголовніше: отримавши 12 тисяч квадратних кілометрів площі, каже журналістка, Frontera Resources досі не провела жодних робіт, передбачених угодою, яку уклали ще два з половиною роки тому.

За словами Вікторії Додон, представники компанії так і не прибули до Молдови: «Усе стоїть на місці. Компанія також не надала жодної інформації про кількість нафти або газу, яку вони думають, що можуть знайти, або знайшли в Молдові. Хоча вони обіцяли, що будуть інвестувати принаймні 500 мільйонів доларів в усі роботи, що відкриють сотні нових робочих місць, і що поставлять на ринок не менше ніж 100 мільйонів барелів нафти».

​Грузинський досвід

У Грузії Frontera підписала угоду про розподіл ресурсів ще у 1997 році. За цей час, розповідають місцеві журналісти, компанія пробурила кілька свердловин і почала постачати газ, якого вистачає лише для внутрішнього ринку. Хоча до цього були обіцянки і про експорт.

​А низка фінансистів, а також тодішній міністр енергетики Грузії, колишній футболіст Каха Каладзе відкрито звинувачував компанію у тому, що вона спеціально завищує реальні показники запасів нафти і газу в Грузії.

Грузинський журналіст і керівник департаменту інформації медіакомпанії «Кліп-Арт» Мамука Куціані розповідає, що спершу Frontera заявила про виявлення у східній Грузії родовища природного газу обсягом 5,31 мільярда кубічних метрів. Після появи інформації про те, що в Грузії знайшли газ, грузинські фінансисти спостерігали, як акції Frontera на Лондонській біржі зросли на шість відсотків.

– Тобто, є підозри, що вони спеціально завищували запаси нафти й газу в Грузії для того, щоб краще котируватися на біржі?

– Так, саме так і пояснюється ситуація.

– Наскільки ефективно працює компанія в Грузії?

– Про «ефективність» діяльності Frontera в Грузії свідчить той факт, що попри заявлені астрономічні прогнози щодо запасів, Грузія наразі майже на 100% залежить від імпорту нафти і газу.

Схоже, що Frontera Resources – потенційний фаворит вже українського конкурсу – не має досвіду і ресурсів, аби самостійно почати роботи на шельфі.

Проблемний фаворит

Виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України Роман Опімах пояснює відсутність необхідного досвіду імовірним посередництвом, яке здійснює компанія:

​Більше того – Frontera Resources є збитковою, судячи з її фінансового звіту за частину 2017 та 2018 років.

На прохання «Схем» його також проаналізував інвестбанкір і керуючий партнер Capital Times Ерік Найман. Каже – фірма «хронічно» збиткова.

​Інтереси до України

Для входу на український ринок, Frontera заснувала тут дві дочірні компанії. Їхні українські директори – це дві найняті бухгалтерки, які не мають стосунку до нафто- і газовидобутку.

​За інформацією джерел «Схем» у податковій обидва підприємства не зареєстровані платниками ПДВ – а, отже, не мають суттєвих оборотів. У 2018 році в них був відсутній дохід, мали місце тільки витрати на суму в 23 тисячі гривень.

За телефонним номером відповіли співробітники, які відхрестилися: «Ми ведемо бухгалтерію цієї компанії, але ми не є цією компанією».

«Схеми» також намагалися отримати коментарі безпосередньо з американського офісу фірми Frontera Resources – надіслали лист з переліком запитань щодо попередньої діяльності фірми та планів щодо приходу в Україну.

Але до ефіру відповіді так і не надійшло. За американськими телефонами компанії постійно спрацьовує автовідповідач.

Чий буде «Дельфін»?

В Україні стислий термін прийому заявок на конкурс – лише 2 місяці. Водночас, на попередньо організовані конкурси було відведено більше часу, приміром, на 9 ділянок на суходолі, меншою площею – 90 днів.

Час може грати на руку компанії Frontera Resources. Великі гравці світового ринку за такі терміни можуть не встигнути вивчити всю документацію та взяти участь, кажуть в Асоціації газовидобувних компаній України. І вже звернулися до Кабміну з проханням продовжити терміни прийому заявок на розподіл ділянки «Дельфін».

​Так, Роман Опімах наводить приклади з-за кордону:

Але голова конкурсної комісії і міністр енергетики Ігор Насалик не бачить сенсу продовжувати термін прийому заявок. І запевняє: Frontera на конкурсі доведеться ще позмагатись – з іншими серйозними компаніями, які за словами міністра, висловили інтерес до конкурсу. Але їх назвати поки не може.

– Я думаю, що 12 числа ми будемо відкривати, ви подивитесь, скільки буде гравців на цій ділянці. Буде надзвичайно багато. Це я можу запевнити.

– А у вас уже є інформація щодо кількості?

– Я не можу це озвучувати. Я думаю, буде проблема з тим, що дуже багато, а не дуже мало. Це моя думка.

– Чи не є це грою на користь компанії Frontera Resources, яка ініціювала цей конкурс, і яка вочевидь краще підготувалася, ніж інші гравці?

– Не думаю, тому що за інсайдерською інформацією будуть і більш серйозні фірми.

Але чи не стануть на заваді інвестору російські силовики?

Колишній постійний представник президента України в АР Крим Борис Бабін вважає, що такі роботи на чорноморському шельфі пліч-о-пліч з росіянами можливі лише за однієї умови:

​Втім, міністр енергетики і керівник міжвідомчої комісії Ігор Насалик заспокоює: якщо прийде американський інвестор – його захистить американський авіаносець.

– На вашу думку, великі американські компанії зможуть безперешкодно потрапити туди, де зараз перебувають у тому числі спецслужби і кораблі?

– Морський розподіл. Для цього є морський розподіл, міжнародне морське право, і ці люди дуже ним будуть користуватися.

– Тобто, цей факт не є на заваді?

– Коли є, я вибачаюсь, авіаносець американський, то вони зможуть проводити будь-які роботи. На будь-яких ділянках, які є законними.

– Погодьтеся, не кожна компанія візьме авіаносець для того, щоб видобувати газ у конфліктній зоні.

– А їй не треба брати. Як тільки вона ввійде і будуть порушувати її права – він сам ввійде, без цієї компанії.

​Уже найближчим часом стануть відомо, чи справді до українського чорноморському шельфу встигли висловити інтерес й інші компанії, та які саме. «Схеми» продовжать ретельно стежити за перебігом цього масштабного державного конкурсу. І сподіваються на отримання коментарів від фірми Frontera Resources.