Джакомо Ріццолатті - італійський нейробіолог, народився в 1937 році. Закінчив Падуанський університет. У 1992 році професор Ріццолатті зробив революційне відкриття, яке зробило переворот в психології та інших науках про будову мозку. Він виявив дзеркальні нейрони - унікальні клітини мозку, які активізуються, коли ми спостерігаємо за діями інших людей.
Ці клітини, як дзеркало, автоматично "відображають" чужу поведінку у нас в голові та дозволяють відчути ситуацію так, наче вона відбувається з нами. Зараз Джакомо Ріццолатті очолює Інститут неврології Університету Парми.
Я беру в руку склянку води. - Ви розумієте, що я взяв склянку, так? Але зовсім не тому, що встигли згадати всі закони фізики і проаналізувати: мовляв, є сила земного тяжіння, я протидію їй і т.п. Розуміння моєї дії народжується у вас миттєво завдяки дзеркальним нейронам - особливим клітинам нашого мозку, які автоматично, підсвідомо розпізнають дії, котрі ми бачимо. Скажу більше: якби зараз можна було сканувати ваш мозок, то ми би помітили, що коли ви спостерігаєте за моїми діями, у вас активуються ті ж нейрони, як і у випадку, коли ви самі берете в руку склянку.
Але й це ще не все. Якось у Франції провели дослід: одну групу добровольців попросили зобразити різні емоції - радість, сум; дали понюхати щось неприємне, і на обличчі відобразилась огида. Людей сфотографували. А потім показали зображення іншій групі піддослідних і фіксували їхню реакцію. Що ви думаєте? При вигляді відповідних емоцій на фотографіях, у добровольців у мозку активувалися ті ж нейрони, які активуються, коли люди, наприклад, відчувають запах тухлих яєць, чують радісну звістку чи засмучуються через щось. Цей досвід - одне з підтверджень, що окрім дзеркальних нейронів "дії" - їх називають моторними, є також емоційні дзеркальні нейрони. Саме вони допомагають нам підсвідомо, без будь-якого розумового аналізу, а спостерігаючи лише за мімікою і жестами, розуміти емоції іншої людини. Так відбувається, тому що, завдяки "відображенню" в мозку, ми самі починаємо відчувати ті ж почуття.
Але ж всі люди різні: є дуже чуйні, чутливі. А є черстві та байдужі, яких, здається, нічим не проймеш. Їх, напевно, природа обділила емоційними дзеркальними нейронами?
Навряд чи. Мозок не такий простий. Крім дзеркальних нейронів, безумовно, працює наша свідомість, воля - з їх допомогою можна частково "гасити" ті почуття та емоції, які з'являються через дії дзеркальних нейронів.
А ще велику роль відіграють соціальні норми, прийняті в суспільстві. Якщо суспільство підтримує ідеологію егоїзму, індивідуалізму: дбай в першу чергу про себе, власне здоров'я, матеріальне багатство, - то вам доводиться бути егоїстичним, оскільки вважається, що саме це приведе до успіху. У такому випадку роль вашої системи дзеркальних нейронів знижується вольовим зусиллям, вихованням, звичною поведінкою.
Мотивація має дуже велике значення. До речі, в багатьох релігіях є принцип: люби інших, як ти любиш себе. Не варто думати, що такий принцип пішов від бога - насправді це природне правило, яке відображає біологічну будову людини і ґрунтується на роботі дзеркальних нейронів. Якщо ти не любиш людей, то жити в суспільстві буде дуже важко. Тим часом у західних суспільствах, особливо в останні століття, був період строго індивідуалістичного підходу. Зараз же, наприклад, Італія, Франція, Німеччина повертаються до розуміння, що соціальне життя не менш важливе, ніж особисте.
Якщо все-таки говорити про відмінності в будові мозку, то помічено, що у жінок дзеркальних нейронів в емоційній системі більше, ніж у чоловіків. Цим пояснюється більша здатність жінок до розуміння і співчуття. Були проведені експерименти, під час яких добровольцям обох статей показували когось у стані болю, страждання - жіночий мозок реагував набагато сильніше, ніж чоловічий. Так склалося в результаті еволюції: природі важливо, щоб саме мати, яка проводить найбільше часу з дитиною, була емоційно відкритою, співпереживала, раділа і за дзеркальним принципом допомагала розвивати емоції малюкові.
Отже, безглуздо звинувачувати чоловіків в тому, що вони бездушні, та ображатися на них? :)
Так, ображатися на нас не треба (сміється). Це природа. До речі, є ще один цікавий експеримент, що показує відмінність між чоловіками і жінками. Організовується гра: скажімо, я граю з вами проти когось третього, а потім ви починаєте навмисне грати проти мене, хитрувати. У цьому випадку я, чоловік, почну страшенно сердитися, в той час як жінка вважатиме таку поведінку безневинним жартом. Тобто жінка більше схильна пробачати, ставитися до багатьох речей легше зрештою. А чоловік сприймає ту ж зраду, скажімо, набагато серйозніше і менш схильний пробачити.
Ви відкрили дзеркальні нейрони більше 20 років тому – напевно, з тих пір, окрім наукових досліджень, були спроби використовувати ваше відкриття в медицині?
Так, ми працюємо над практичним застосуванням відкриття, в тому числі, в медицині. Відомо, що моторні дзеркальні нейрони змушують нас подумки відтворювати ту ж дію, яку ми бачимо – якщо її здійснює інша людина, у тому числі на екрані телевізора або комп'ютера. Так, наприклад, помічено: коли люди дивляться поєдинок боксерів, у них напружуються м'язи, і навіть можуть стискатися кулаки. Це типовий нейроеффект, і на ньому заснована нова технологія відновлення після інсульту, хвороби Альцгеймера та інших захворювань, при яких людина забуває, як рухатись. Зараз ми проводимо експерименти в Італії та Німеччині.
Суть ось у чому: якщо у пацієнта нейрони не остаточно "розбиті", а порушена їх робота, то використовуючи зоровий поштовх - показуючи необхідну дію за певних умов - можна активізувати нервові клітини, змусити їх "відображати" рух і знову почати працювати, як потрібно. Такий метод називається "терапія дії і спостереження" (action-observation therapy), в експериментах вона дає значне поліпшення при реабілітації хворих після інсульту.
Але найдивовижніший результат ми отримали, коли цю терапію спробували застосувати для відновлення людей після серйозних травм, автоаварій - коли людині накладають гіпс, а потім їй фактично заново потрібно вчитися ходити. Зазвичай в таких випадках довго зберігається хвороблива хода, пацієнт кульгає і т.д. Якщо традиційно навчати і тренувати людину, це займає чимало часу. У той же час, якщо показати спеціально створений фільм з відповідними рухами, то в мозку постраждалих активуються необхідні рухові нейрони, і люди починають нормально ходити буквально за кілька днів. Навіть для нас, вчених, це виглядає як диво.
Професоре, а що відбувається, якщо у людини пошкоджуються самі дзеркальні нейрони? При яких хворобах це буває?
Насправді, масово пошкодити ці нейрони не так просто, вони розподілені по всій корі головного мозку. Якщо у людини трапляється інсульт, то пошкоджується лише частина таких нейронів. Але, наприклад, бувають випадки: коли пошкоджена ліва частина мозку, то людина часом не може розуміти дій інших людей.
Найбільш серйозні пошкодження дзеркальних нейронів пов'язані з генетичними порушеннями. Найчастіше це відбувається при аутизмі. Оскільки в мозку таких хворих зламаний механізм "віддзеркалення" дій та емоцій оточуючих, аутисти просто не можуть зрозуміти, що роблять інші люди. Вони не в змозі співчувати, оскільки не відчувають схожих емоцій при вигляді радості чи переживань. Все це їм не знайоме, може лякати, і тому хворі аутизмом намагаються сховатися, уникають спілкування.
Якщо вдалося з'ясувати таку причину хвороби, вчені стали ближче до відкриття засобів її лікування?
Ми думаємо, що можна максимально повноцінно відновлювати дітей-аутистів, якщо робити це в дуже маленькому віці. На найбільш ранньому етапі потрібно проявляти дуже сильну чутливість, навіть сентиментальність з такими дітьми: мама та фахівець повинні дуже багато розмовляти з дитиною, доторкатися до неї, щоби розвивати і моторні, і емоційні навички. Дуже важливо грати з дитиною, але не в змагальні ігри, а в такі, де успіху можна досягти тільки спільними діями: наприклад, дитина тягне канат - нічого не виходить, мама тягне - нічого, а якщо потягнуть разом, то дістається якийсь приз. Так дитина розуміє: ти і я разом - це важливо, не страшно, а корисно.
У більшості з нас є домашні тварини, які для багатьох стають справжніми членами сім'ї. Нам дуже хочеться розуміти їхній настрій, якось більш осмислено спілкуватися з ними. Наскільки це можливо завдяки дзеркальним нейронам? Вони є у кішок та собак?
Що стосується кішок, то з'ясувати це дуже важко. Довелося б імплантувати електроди їм у голову, а проведення дослідів на таких тваринах у нас заборонено. Ось з мавпами і собаками простіше: вони більш "свідомі". Якщо мавпа знає, що за певну поведінку отримає банан, то буде робити те, в чому зацікавлені вчені. З собакою цього теж можна досягти, хоча і складніше. А кішка, як відомо, гуляє сама по собі і робить те, що хоче, - посміхається професор. - Коли собака їсть, то робить це так, як ми. Ми розуміємо це, тому що у нас є така ж дія. А от коли собака гавкає, наш мозок не в змозі зрозуміти, що це означає. Зате з мавпою у нас дуже багато спільного, і вони дуже добре розуміють нас завдяки дзеркальним нейронам.
Також були досліди, які показали, що дзеркальні нейрони є в деяких співочих птахів. У них в моторній корі головного мозку є клітини, що відповідають за певні ноти. Якщо людина відтворює ці ноти, то в мозку птахів активуються відповідні нейрони.
Професоре, якщо ми підсвідомо сприймаємо емоції інших людей, то при перегляді фільмів жахів або трагічних репортажів по телевізору ми автоматично отримуємо ті ж емоції? Скажімо, засмучуємося, і в нас починає вироблятися гормон стресу кортизол, який порушує сон, пам'ять, роботу щитовидної залози і т.д.?
Так, це автоматично відбувається. Навіть якщо ви будете намагатися заспокоїтися, контролювати себе - це може лише трохи послабити реакцію, але не позбавить від неї.
Але, з іншого боку, напевно, можна використовувати той же принцип роботи дзеркальних нейронів, щоби підняти настрій?
Ви маєте рацію. Якщо ви спілкуєтеся з позитивною, життєрадісною людиною або дивитеся фільм з таким героєм, то у вашому мозку виникають такі ж емоції. А якщо ви самі хочете підняти настрій комусь, то у вас більше шансів зробити це не з трагічно-співчутливим виразом обличчя, а з доброзичливою легкою посмішкою.