Початок березня, майданчики, де на Центральному ринку Херсона зазвичай продають саджанці чи розсаду, ще порожні. Але між рядами з різноманітним крамом стоїть тендітна жіночка з кошиком первоцвітів.
На запитання, скільки коштує букетик, відповідає, що вони з цибулинками, на посадку. І додає:
"У мене багато квітів росло. Але коли Каховську ГЕС підірвали, усі загинули. Вісім діб вода стояла. Все згнило. А проліски – вижили!"
Насправді наукова назва цих квітів – галантуси (Galánthus – у перекладі сніжно-білий молочник), а проліски (Scilla) – зовсім інші, навіть не родичі, хоча теж належать до первоцвітів.
Але всупереч ботанікам, херсонці вперто називають пролісками саме галантуси. І вирощують у городах та на клумбах, хоча їх ареалом вчені вважають Кримські гори.
Квіти для пані Оксани* скоріше хобі, ніж заробіток. Вони з чоловіком живуть у селі неподалік від Херсона, на березі Дніпра. До минулого року вирощували на городі саджанці, розсаду, ягоди, фрукти, зелень, овочі й торгували ними. Велика вода, яка пройшлася пониззям Дніпра після підриву російськими військами греблі Каховської ГЕС, затопила не лише їх земельну ділянку, а й будинок.
"Досі згадувати боляче, – зітхає пані Оксана. – З води лише дах стирчав, верхівка старої айви й кілька лозин винограду. Приходила кожен день, дивилася... У сусідів хати завалилися, повністю розмило. Наша встояла, бо чоловік її зміцнив цементом, цеглинами. Але всередині все посипалося. І на городі все пропало, вимокло. Персики, черешні, вишні, абрикоси, – все. Вижили сливи, алича, трохи винограду, зізіфус. І айва вижила, та, що велика. А молоді деревця, менші – ні. У мене ще полуниця була, ремонтантна, велика. Два врожаї давала. Жодного кущика не залишилося. І квіти загинули, стеблинки як старі ганчірочки стали, в руках розповзалися…"
Після повені земля, за словами господині, стала страшною – мертвою і потрісканою, як на фотографіях висохлих морів. Вони з чоловіком намагалися її відродити, заново саджали все, що тільки могли. Та були у такому розпачі, що зараз навіть не можуть пригадати, що садили й де саме.
"Ходжу зараз, дивлюся, що прокльовується, – ділиться пані Оксана. – І знаєте, виявилося, деякі квіти повінь таки пережили, хоч я навіть не сподівалася. Ось ці проліски, наприклад. Ще є “зірочки” – не знаю, як вони правильно, по-науковому, та у нас їх так називають. Невеличкі такі, але дуже гарно цвітуть, як біленькі зірочки. Ще трохи гіацинтів вціліло. Вони у мене сині, дзвіночками. Бутон не такий набитий, як у звичайного. Але самі квітки більші. І дубки відбиваються. З повені гілочки сухі стояли, а тут бачу, листочки вже з’явилися. Ще у мене з пізніх сортів були, я їх називаю “тамарки” – вони ростуть кущем, цвітуть біленькими квітами у той час, що й дубки. Заглядаю до них, гілочки досі сухі. Але вони зазвичай пізніше просинаються, то й вони, може, відійдуть? Я тоді вам їх теж привезу на розсаду".
*Ім'я героїні матеріалу змінено
Раніше Медіаплатформа “Вгору” писала про квіткову студію в історичній частині Херсона, яка працює попри обстріли.
Медіаплатформа «Вгору» використовує файли cookie для покращення роботи сайту, аналізу відвідувань. Ми також можемо збирати персональні дані, такі як ім’я, ел. пошта чи номер телефону, лише за вашої згоди.