Турбота, що повертає гідність: як допомога доходить до тих, хто не може вийти з дому

У Херсоні тисячі людей живуть, не виходячи зі своїх квартир — під звуки обстрілів, не через власний вибір, а через обставини, які не залишають альтернативи. Вони не виходять на вулицю, не стоять у чергах, не просять про допомогу вголос. Часто їхній світ обмежується кімнатою — і щоденною боротьбою за базовий комфорт.

Саме до цих людей доходить допомога, яку не завжди видно, але яка має для них вирішальне значення.

У січні–лютому громадська організація «Інформаційний ресурсний центр «Правовий простір» передала 380 гігієнічних наборів лежачим та маломобільним мешканцям Херсона.

До кожного набору увійшли речі, без яких неможливо зберігати не лише чистоту, а й відчуття гідності — підгузки, одноразові пелюшки, гель для душу, лосьйон для тіла та вологі серветки.

Цю допомогу доставляли додому — людям, які через стан здоров’я не можуть самостійно вийти з дому.

Сьогодні на правобережжі Херсонської області проживає близько 145 тисяч людей — це втричі менше, ніж до повномасштабного вторгнення. У самому Херсоні залишилось близько 64 тисяч мешканців — лише чверть довоєнного населення. Серед них — десятки тисяч тих, хто потребує особливої підтримки. 

За кожною цифрою — людська доля й окрема історія.

«Я щодня роблю маленькі кроки»

Пані Світлані — 89 років. Вона живе сама. Її син помер минулого року, невістка загинула від уламка снаряда, онуки виїхали.

Пані Світлана вже три роки не виходить із квартири.

«Я не можу ходити без опори. Лікарі кажуть — проблеми з хребтом. За продуктами не ходжу — мені допомагає соціальна працівниця. Я не жаліюся. Мені вистачає», — говорить вона.

Попри все, пані Світлана намагається залишатися самостійною: готує, прибирає, пере.

«Я щодня роблю маленькі кроки — як би важко не було. І дуже чекаю на нашу Перемогу. Я вірю в це».

Для неї гігієнічний набір — це більше, ніж допомога:

«Це відчуття, коли про тебе пам’ятають… Це дуже-дуже приємно».

«Не так болісно відчуваєш самотність»

Михайлу Григоровичу — 75 років. Він теж живе один.

«Раніше місто було живе — діти, молодь. А зараз… найстарші люди. Постійна небезпека, обстріли», — ділиться він.

У минулому інженер-програміст, активний і рухливий, він любив їздити велосипедом навіть на дачу, яку облаштовував власноруч. Сьогодні її знищено війною.

Михайло Григорович: «Наша головна потреба — щоб закінчилась війна. Все інше подолаємо».

Попри складні умови життя, холод у квартирі та пошкоджений будинок, він тримається.

«Дякую за гігієнічний набір. Старість вона така… Ці речі справді потрібні. І дуже важливо, що про нас пам’ятають. Тоді не так сильно відчуваєш самотність».

«Я не можу піти на роботу — я поруч із батьком»

Сергію — 56 років. Він доглядає за 88-річним батьком, який має інвалідність першої групи та став лежачим після перелому стегна.

«Операція була безкоштовною, але ліки коштували 26 тисяч гривень. Ми зібрали ці гроші. Намагались поставити його на ноги, але стан здоров’я і втрата мотивації даються взнаки», — розповідає він.

Сергій залишився у Херсоні, тоді як його дружина і син виїхали до Києва.

Сергій: «Я не виїжджаю і не можу працювати, бо маю доглядати тата — бути поруч постійно».

«Херсон, де зараз і проживаю доглядаючи рідного батька, інваліда першої групи та лежачої людини, якому 8 березня виповнилося 88 років. Стан здоров'я не дозволяє його перевезти в інше, більш безпечне місце, тому ми тут. Хочу висловити щиру та велику подяку ГО "ІРЦ "Правовий простір" та міжнародній гуманітарній організації Актед - усім вам, хто бере участь у роботі на існуванні таких організацій. Я вдячний, що ці важкі та скрутні часи ви активно допомагаєте таким людям як ми. Ваше піклування емоційно (про нас пам'ятають, нам телефонують, пропонують допомогу, обирають зручний для нас час що її надати), та фізично (я отримую такі необхідні речі для догляду та життя мого батька) мають для мене однаково велику силу. Я вдячний вам за вашу небайдужість, та вашу працю! Знаю, що є багато людей, які маючи до вас такі самі слова подяки, не мають можливості написати такого листа. І їхня подяка адресована тому, хто із рук у руки передає такі необхідні для речі. Але запевняю вас, якби ви були поряд, вас так само обійняли б та потисли ваші теплі руки», - написав Сергій на «гарячу лінію».

Більше, ніж допомога

Гігієнічні набори для маломобільних людей — це не просто базові речі, які у нинішніх умовах це спосіб забезпечити бодай мінімальний комфорт і відчуття людської гідності.

У місті, яке щодня живе під обстрілами, така підтримка — це ще й сигнал: ви не самі.

Ця допомога стала можливою завдяки співпраці ІРЦ «Правовий простір» з міжнародною гуманітарною організацією ACTED у межах Консорціуму реагування за фінансової підтримки Бюро гуманітарної допомоги (BHA).

Більше інформації про діяльність організації: https://www.facebook.com/legalspace.org