Казуси херсонських купалень

Водний відпочинок завжди вабив різноманіттям, розвагами та оздоровленням. Ще у стародавні часи купання використовували для лікування більшості захворювань - від нежитю до астми, ревматизму та екземи.

 У середині IV століття до нашої ери відомий античний філософ Гіппократ радив приймати морські процедури при бойових ранах та проблемах зі шкірою. У XVIII столітті вже з’явилися перші курорти, де почали працювати госпіталі. Але не тільки на узбережжі можна було поніжитися в теплій воді та насолодитися сонячними ваннами. Наприклад, наприкінці XIX століття в містах Російської імперії разом з прогулянками міськими садами, скверами, відвідуванням театрів, цирків, салонів, ярмарок особливе місце починав займати відпочинок у купальнях. У цьому випадку була тільки необхідна наявність річок, озер та інших водойм. Херсон не став винятком, у місті було 3 купальні на  Дніпрі та Кошовій. Як відпочивали тут городяни, можете дізнатися у матеріалі Медіаплатформи “Вгору”: https://vgoru.org/post/a-bolee-100-let-nazad-kupalis-v-koshevoj   

Цікаво, що робота цих зон відпочинку не обходилася без певних казусів. На початку XX століття виникла проблема з непристойною поведінкою чоловіків у купальнях, що змусило місцеву владу вжити певних заходів: «В целях ограждения от любопытных купальщиков, заглядывающих в женские купальни, особая комиссия постановила устроить у женских купален шит» (газета «Родной край», 1915 рік, № 966). Це стало необхідно зробити, бо тканинні перегородки були «сплошь изрезаны перочинными ножами».

Ці перепони не стали на заваді  чоловікам, які знаходили інші способи підглядання за жінками: «Никакой приз, кажется, не заставит так многих желающих научиться плавать усиленно заняться этим спортом и размачиваться, едва ли не до водянки, по целым дням в Днепровской воде, как возможность выплыть из купальни за бон и хоть одним глазком взглянуть на потусторонний, скрытый перегородкой, мир. Последнее же постановление городской управы об ограждении женского отделения купальни от пловцов щитом, надо полагать, еще более будет содействовать развитию водного спорта среди любознательного херсонского юношества» (газета «Родной край», 1915 рік, № 968). Вжиті заходи не дуже подобалися представникам сильної половини людства, які вбачали в цьому певну дискримінацію: «Почему мужчинам подплывать к женскому отделению нельзя, а женщинам в лодках к мужскому можно?».

Така ситуація продовжувалася аж до  революції 1917 року, поки купальні не зникли як форма відпочинку, передавши свої функції міським пляжам, які й сьогодні ми полюбляємо відвідувати влітку.