Херсонці в «Іншому ландшафті». Нова виставка в Тернополі
«Ми – це наша спільна культура та спадщина, наші колективні та особисті спогади. Ми – носії пам’яті, що не дорівнює ностальгії. Ми – лакмусові папірці змін, що відбулися. Ми – це очі, які намагаються розгледіти майбутнє крізь вікно, за яким інший ландшафт».
З анотації до виставки «Інший ландшафт»
10 грудня в Тернополі у креативному кластері Na пошті відкрилась виставка «Інший ландшафт», яка представляє роботи 18 авторів та авторок. Вони всі – херсонці, попри те, що розкидані зараз по всьому світу. У кожного з них свій досвід – одні сповна відчули жахи окупації з першого до останнього дня і свідомо не покидають рідне місто навіть зараз, коли російська армія намагається буквально знищити Херсон. Інших з 24 лютого доля покидала по різних містах і країнах. Треті встигли «скуштували» як життя за панування «руського міру», так і поневірянь у пошуках безпеки та спокою. Четвертих з рідного дому змогли вигнати лише безперервні ворожі обстріли.
«Але всі митці зіткнулися з новими обставинами життя, новими спільнотами, новими викликами», – розповідає кураторка виставки Олена Афанасьєва, керівниця Центру культурного розвитку «Тотем», і саме творчість тотемівської артспільноти стала основою для створення експозиції.
Кураторка виставки «Інший ландшафт» Олена Афанасьєва
Ландшафт ≠ краєвид
Одразу впадає в око, що «Інший ландшафт» розширює та поглиблює торішні дослідження митців про стан херсонської творчої спільноти, які знайшли відображення у проєкті «Херсон inside/outside». І Олена з цим погоджується:
«То була рефлексія на пережиту евакуацію, на стрес від того, що спільнота розірвана і розкидана по світу. Тоді нам було важливо фіксувати той стан, який був на той момент, щоб зрозуміти, хто ми, де ми. Зараз практично це той самий процес, але вже через рік. Ми знову фіксуємо стан, в якому перебуває херсонська спільнота, щоб розуміти, якими ми є зараз і куди рухатися далі. Але найголовніше: виставка – це одночасно і платформа групового аналізу нашого досвіду, і можливість зібрати людей в одному просторі, навіть якщо не фізично, то роботами».
Це вже інші історії, інші стани. Додалися нові учасники – зокрема, Стас Остроус, Вікторія Концева, а дехто перейшов «за лаштунки», як от Устин Данчук, який через завантаження на роботі у творчій частині не представлений, але перекладає описи до робіт херсонських митців на англійську мову, щоб не лише Україна, але й світ також їх почув і зрозумів. І ті п'ятничні зуми, з яких починався «Херсон inside/outside», не втрачали актуальності: нові ідеї, нові творчі завдання, які давали змогу проаналізувати стан, думки, відчуття.
«Фотограф Стас Остроус нам дав одну фотографію з Херсона. Це дорога до його дому, і фотографію однієї з тих доріг, по яких він зараз їздить з харківськими волонтерами по деокупованій Харківщині. Його короткий текст емоційно дуже складний, трохи депресивний, важкуватий, але це дуже чесний текст про те, що поки він не бачить кінця тій дорозі, але це все одно дорога до дому», – розповідає Олена Афанасьєва.
Стас Остороус: «Шлях додому. В омріяну Ітаку. Де все для тебе рідне і знайоме. Нехай іноді до нудоти! До розпачу! Але ж до дому...»
За кожним візуальним образом стоїть особиста історія, яка є повноцінною частиною мистецького твору. Це і вирвані з корінням жінки Юлії Балуди, які опиняються в інших містах, і не-туристичний сувенір Вікторії Концевої – чашка з написом “I love Madrid”, яка стала символом її досвіду біженства в Іспанії:
Юлія Балуда: «Мої спогади дбайливо загорнуті у надію, як у вологу хустку, яка не дає корінню засохнути та померти. У надію, що ми зможемо повернутися додому».
Вікторія Концева: «Але здебільшого я залишаюся в стінах чужого дому. По-своєму любити Мадрид»
«Вікторія зрозуміла, що той “біженський” Мадрид у себе з голови вона вже не викреслить, і з цим досвідом треба якось жити далі. Проте вона також усвідомила, що треба перегорнути цю сторінку, яка залишиться в книзі її життя, і що можна і треба написати нову сторінку. І, повернувшись в Україну, вона купила нову чашку, навіть не одну».
Вікторія Концева на відкритті виставки «Інший ландшафт»
Глядачам відгукнувся й перформанс Анастасії Терещенко (Чібіцевої). Замість прогулянок Херсоном із новонародженою дитиною у білому мереживному платтячку з рюшами, яке їй мала привезти подруга – війна, народження дитини в окупації, вимушена еміграція.
«Сукня занадто контрастує з усім моїм чорним одягом, який я ношу вже майже два роки. Картинка-мрія (як я гуляю в ній Херсоном) пішла в смітник нездійснених уявлень про себе».
«Її перформанс біля сміттєвих баків «Чи я сміття» дуже потужний. Це, по-перше, про те, що її мрії про мирне життя в Херсоні фактично були викинуті війною на смітник. По-друге, це про те, як вона себе відчуває як біженка в іншому середовищі. Її хвилює, якими очима на них дивляться місцеві, чи вони не вважають біженців сміттям? І це дуже людям відгукнулося. Багатьом важко знайти своє місце в новій громаді, багатьом важко позбутися відчуття, що ми тут зайві. Отакі складні роботи людям відгукуються, і це добре, бо з цього починається розмова й усвідомлення проблеми, а наступний крок – думки про те, що треба зробити».
Слово «ландшафт», яке увійшло у назву виставки, для херсонських митців означає не тільки краєвид за вікном, який для багатьох кардинально змінився. Хтось оцінює зміни візуально, хтось на смак, хтось фіксує зміну звуків, як, наприклад, херсонський фотограф Михайло Кльокта, який у Херсоні звик засинати під звуки прильотів, тож у Києві зміг заснути тільки тоді, коли почув сирену повітряної тривоги. Але також мова йде про культурний ландшафт, який спочатку змінився критично і трагічно, але й зараз продовжує змінюватися.
«Минулого року ми побоювались, що Херсон перетворюється на культурну пустелю, – зізнається Олена Афанасьєва. – Зараз ми аналізуємо вже інший культурний ландшафт, і не тільки Херсона. Ми вже можемо говорити про те, як херсонці впливають на культурний ландшафт інших міст і навіть країн. Громади, які прийняли наших людей в інших країнах, погодилися на те, що у них буде більше українців. Відповідно, у них з'являється українська культура і змінюється їхній культурний ландшафт. І так само цей процес у багатьох українських громадах по всій країні призведе до формування нового українського культурного ландшафту в цілому. Насправді цей ландшафт не буде гіршим або кращим – він буде іншим, але точно більш різноманітним».
Зв’язок територій через ландшафт
Серед учасників виставки – новокаховські архітекторки Тетяна і Ліза Євсеєви, які зараз мешкають у Львові. Раніше вони відновлювали “Кам’яні вишиванки” та водили екскурсії Новою Каховкою, а після окупації навчилися проводити екскурсію містом без міста і розробили майстер-клас за авторською технологією Григорія Довженка – як робити різьблення по сирому тиньку. За два тижні до відкриття виставки архітекторки провели в Тернополі майстер-клас по новокаховських “Кам’яних вишиванках”, які були частиною архітектурного ландшафту Нової Каховки й культурного ландшафту всієї України. Інтерес був колосальний – ледь вмістилися всі охочі.
Майстер-клас у Тернополі
На запрошення організаторів тернополяни, які були на майстер-класі, прийшли на відкриття виставки “Інший ландшафт” зі своїми роботами, які завершили вже вдома. Казали, що відчувають себе носіями традиції та спадщини Григорія Довженка, дякували та плакали. Тож зараз Олена Афанасьєва розмірковує над тим, що ці кам’яні вишиванки перейшли з категорії матеріальної спадщини в категорію спадщини духовної, а це означає, що спадщина продовжує жити – в іншій формі. Так само, як це відбувається зі спадщиною Поліни Райко.
Ліза Євсеєва, Тетяна Євсеєва: «Те, що сьогодні ми можемо відтворити технологію різьблення «Кам’яних вишиванок», для нас є запорукою того, що спадщина Григорія Довженка житиме у роботах наших сучасників. Чи взагалі, після звільнення Нової Каховки, можливо хтось захоче приїхати та допомагати з реставрацією місцевих панно, відновлюючи наш унікальний історичний і культурний ландшафт».
Пульс спільноти
Також Олена Афанасьєва озвучує зміни у спільноті: поки вона не наважується сказати, що херсонські митці стали філософами, однак їхня творчість втратила поверхневість, стала глибшою:
«Якщо говорити про те, що сучасне мистецтво – це про розумні, сенсовні, глибокі висловлювання, то у цьому вимірі роботи наших митців точно стали кращими».
Торішні побоювання, що херсонський творчий ландшафт матиме пустельний вигляд через те, що багато людей роз'їхалися по світу, не справдилися. Митцям було важливо не тільки долучитися до процесу, взяти участь у виставці творчими роботами, поділитися своїми відчуттями та думками. Люди, які перебувають в інших містах і країнах, не втратили зв'язок із Херсоном. Може, їм болить навіть більше – через відстань.
Розповідаючи про виставку, Олена Афанасьєва повертається до феномену Херсона. Спочатку був феномен надпотужного херсонського опору в окупації, а зараз можна говорити про феномен єдності культурної спільноти міста, яка, попри розпорошеність по всьому світу, тримається купи:
«Херсон «вистрілює» то тут, то там. По всій Україні й по всьому світу. І те, що спільнота існує – це круто. Цей феномен дуже цікавий. Він багато про що говорить – про те, які ми були потужні до повномасштабної війни й про те, що ми не хочемо це втрачати».
Для тих, хто далеко від Тернополя, всі роботи можна побачити на сайті проєкту.
Проєкт «Інший ландшафт» трансформує колективний та особистий досвід у художнє висловлювання, необхідне для того, щоб прийшло усвідомлення і прийняття простих, на перший погляд, речей: щоб повертатися, треба бути готовим до того, що буде важко впізнати свою землю. Щоб жити далі, треба навчитися не тільки сприймати новий (травмований) ландшафт, але створювати новий.
З анотації до виставки «Інший ландшафт»
Нагадуємо, що в Литві відбулася виставка херсонського фотографа Станіслава Остроуса «Херсон, місто Х». В Одесі експонується виставка живопису Оксани Оснач «ІХТІС. Чумацька ікона на рибі». В Ірані в рамках виставки ООН «Humanity. Solidarity. One Planet» представлена фотокопія картини, яку викрали російські окупанти з Херсонського художнього музею. В Херсоні ж з літа діє проєкт «На плаву» – вуличні виставки картин на різну тематику в закритих плитами ОСБ вікнах та вітринах.
