Як на четвертому році повномасштабної війни Червоний Хрест шукає зниклих безвісти херсонців

Всесвітній день зниклих безвісти, який відзначається 30 серпня, був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН 30 серпня 2010 року. Він нагадує про трагічну долю багатьох українців, що втратили своїх близьких та їхніх зниклих родичів. Розшуком зниклих людей займаються різні організації, зокрема служба розшуку та відновлення родинних зв'язків українського Червоного Хреста. Про важливу місію й специфіку роботи цієї служби розповідає Ніна Винниченко, співробітниця Херсонської обласної організації.

Від другої світової – до Майдану, АТО та повномасштабної війни

Зникнення близької людини – це трагедія для членів родини. Вони страждають від "невизначеної втрати", знемагають через відсутність новин і мучаться в очікуванні. Право членів родин зниклих безвісти знати про долю близьких – одне з головних положень міжнародного гуманітарного права і прав людини, – каже Ніна Винниченко

З її слів, служба розшуку Червоного Хреста України почала діяльність у 1992 році. Перші кілька років шукали людей, зниклих ще під час Другої світової війни. З часом напрямки діяльності розширилися. Так, у 2004 році співробітникам служби розшуку довелося працювали із запитами, пов'язаними зі зникненням людей під час Помаранчевої революції, а згодом — Революції Гідності.

"Справа Майдану – це був такий потужний виклик, бо не знали, з чого починати й чим взагалі все це може закінчитися", – каже Ніна.

Коли ж у 2014 році почалася війна, основним напрямком роботи став розшук зниклих безвісти під час проведення Антитерористичної операції (АТО).

А з 24 лютого 2022 року, Служба розшуку українського Червоного Хреста тимчасово припинила приймати будь-які заяви, крім пов'язаних з повномасштабною війною.

Акція-нагадування про зниклих безвісти у Києві
Фото надала Ольга Святна – співзасновниця громадської організацій “Кринки. Шлях додому”. Її син Владислав Святний безвісти зник  17 березня 2024 року –  через місяць після його початку участі в операції.

Як шукають зниклих безвісти

"Процес розшуку — складна та багатоетапна робота", – каже Ніна Винниченко.

Будь-які пошуки починаються з подання заяви. Шукають І зниклих військових,   і цивільних громадян. Ніна наголошує: важливо, щоб заяву подавали родичі першої ланки спорідненості (батьки, діти, дружини/чоловіки). Адже вони краще знають особливі прикмети та деталі зникнення.

Щоб пошуки були успішними, родичі повинні надати якомога більше особистих прикмет зниклої людини й усі відомі деталі обставин зникнення.

Отримавши максимально детальну інформацію про зниклого, служба розшуку передає інформацію Національному товариству Червоного Хреста, а тоді – Міжнародному Комітету Червоного Хреста (МКЧХ). Червоний Хрест співпрацює з державними органами, обмінюючись інформацією.

Якщо людина перебуває в іншому регіоні, втратила зв'язок  з близькими, особливо під час бойових дій, вона може зателефонувати на гарячу лінію Червоного Хреста, або напряму звернутися до фахівців служби регіону, де вона перебуває. Фахівці за можливості будуть запитувати сусідів за останнім місцем проживання зниклого, та телефонуватимуть за всіма відомими контактами.

Рідні зниклих безвісти у Кринках на акції в Києві
Фото надала Ольга Святна  – співзасновниця громадської організацій “Кринки. Шлях додому”.

Тривалість пошуків, історії і статистика

Ніна розповідає: пошуки можуть тривати від кількох днів до багатьох місяців.

Якщо вона шукає цивільну людину в Херсонській області, а логістика та зв'язок порушені, – робить запит до голів місцевих громад, до старост і спілкується з місцевими волонтерами. І так через "десяті руки" небайдужих людей знаходить інформацію. Якщо дозволяє безпекова ситуація, виїжджає на останнє місце проживання людини, спілкується з сусідами.

Іноді шукати доводиться на віддалених територіях Херсонщини, де погана логістика і дуже поганий зв'язок, а також на тимчасово окупованих територіях (ТОТ).

Так, зі слів Ніни, на початку весни 2024 року до Червоного Хреста звернулася херсонка з проханням знайти її родичів похилого віку, які мали інвалідність. Складність полягала в тому, що вони перебували на ТОТ Херсонської області, у зоні бойових дій (біля Кринків). Вони пережили там підтоплення, і хотіли виїжджати. А наприкінці жовтня 2023 року зв'язок з ними перервався.

Ніна розповідає:

“Шукати їх почали через місцевих волонтерів та по місцевих групах (у соцмережах ред.). До розшуку долучилася активно і  заявниця. Але, на жаль, було дуже багато неправдивої інформації від корисливих людей.”

За кілька місяців пошуків родичі нарешті вийшли на зв'язок. До того часу Ніна отримала інструкції від місцевих волонтерів, як і що робити, щоб виїхати з небезпечної території та перебратися на територію підконтрольну Україні. Через деякий час з допомогою волонтерів цих людей евакуювали. І в середині літа 2024 року сім'я возз'єдналась.

За словами Ніни Винниченко, з лютого 2022 року майже по 1 липня 2025 року, в Україні надійшло 148 тисяч запитів, на основі яких склали близько 20,5 тисяч заяв. І понад 100 заяв – у Херсонській області, з них 25 – про пошук цивільних. Двоє з розшукуваних повернулися з полону, і ще семеро зв'язалися з  родинами.

Загалом по Україні завершили роботу за 2250 заявами. З них позитивний результат мали 1724 справи. Возз'єдналося близько 400 сімей.

Ніна уточнює: ці дані весь час змінюються, бо зараз йдуть обміни та повернення людей.

Ніна під зустрічі з Людмилою, заявницею з Херсонщини, у якої зник безвісти син.
Кадр з відео на сторінці Червоного Хреста України у Фейсбуці

Можливості служби розшуку обмежені

Одне з найскладніших завдань -  пошук людей, які перебувають у полоні. Ніна Винниченко уточнює: доступ до місць утримання полонених має лише Міжнародний Комітет Червоного Хреста, і то — з дозволу російської сторони.”

Також, з її слів, служба розшуку Червоного Хреста не має можливостей для пошуку інформації на російських ресурсах, і у базах, де шукають полонених.

Вона рекомендує родичам робити це самостійно, адже саме вони краще за всіх знають своїх близьких  і зможуть впізнати їх у будь-якому стані, за рухами, голосом або поглядом. Знайдену інформацію потрібно передавати фахівцям служби розшуку Червоного Хреста та іншим державним органам, що займаються розшуком.

Найбільшою складністю у  роботі Ніна Винниченко вважає психологічний стан родичів зниклих безвісти. Розпач, гнів, образа – це лише частина емоцій, з якими доводиться стикатися співробітникам Червоного Хреста. І на питання, чого вони найбільше потребують, вона відповідає – розуміння.

"Повірте, ми дуже співчуваємо, дуже близько беремо це до серця", –запевняє Ніна.

З її слів, товариство Червоного Хреста України надає родинам зниклих безвісти комплексну підтримку. Організовують інформаційні зустрічі з представниками державних організацій та міжнародного Комітету Червоного Хреста. Надають фінансову та психологічну допомогу. Якщо безпекові умови дозволяють, проводять заходи, на яких члени сімей зниклих безвісти можуть обговорити свої проблеми один з одним, поділитися досвідом.

Ніна Винниченко проводить захід, присвячений всесвітньому дню зниклих безвісти
Фото зі сторінки Червоного Хреста у Фейсбуці

Телефони, за яким можна звертатися для подання заяв з розшуку та отримання консультацій:

• 080033656 - гаряча лінія українського Червоного Хреста.
• 0994517378 - відповідальна за Службу розшуку та відновлення родинних зв'язків Херсонської області організації товариства Червоного Хреста України.