Фастфуд по-херсонськи понад 100 років тому: ціни, холера і хамство

Щі португальські, короп у білому вині та баранчик жандорьєр. Це не страви якогось відомого київського ресторану чи мішленівського кухаря! Це все подавалося в ресторанах Херсона на початку 20 століття.

Правда, ціни були такі, що лише заможні жителі та аристократія могли їх замовляти. Бо не кожен міг сплатити 1 рубль за обід. Для порівняння, місячна заробітна плата чорнороба тоді була десь 30 рублів. Не дуже “походиш” по ресторанах. 

Трактири та “обжорки”: їжа для бідних і ризик для життя

І куди було податися простому люду? В  “обжорки”заклади харчування, де подавалися недорогі традиційні страви. У радянські часи їх замінили їдальні  та трактири. 

Хочеш поїсти борщ з тарганами – це в “обжорку” чи трактир. Хочеш випити не за дорого – це туди ж. Хочеш, щоб тобі нахамили чи навіть побили – там також нададуть такі “послуги”. І у цій “пишності” ароматів та антисанітарії в закладах можна було легко “упіймати” холеру. Майже щороку вона “косила” сотні херсонців. 

Трактир “Відень” у центрі Херсона особливо відрізнявся таким сервісом. Сучасники згадували: “на підлозі недокурки, сірники, голови оселедців, скатертини – у крихтах хліба та залиті борщем… прачку тут давно не бачили…”. 

Привоз, як альтернатива

“Рятував” херсонців Привоз. Там можна було відносно безпечно поїсти. Селяни привозили домашню їжу. Порція борщу, для прикладу, коштувала десь 3 копійки. Єдине, відвідувачі повинні були з собою принести хліб та посуд. 

Мандрівник Олександр Афанасьєв-Чужбинський у 19 столітті так згадував про херсонський Привоз: “Західна сторона облаштована цілим лабіринтом комор, з лавами, де продаються страви для простолюдинів: борщ, вуха, локшина, печеня, білий і чорний хліб та збитень… Жінки все привозять зі своїх будинків… Звичайно, не останню роль тут грає також привітність і послужливість, на що простолюдин звертає увагу…”.

Традиції “обжорок” пережили імперію. Продовжили “гастрономічні традиції” царського періоду їдальні часів СРСР. 

• Водночас у СРСР були нескінченні черги за товарами першої потреби, експорт зерна з-за кордону, відсутність можливості купити якісну продукцію, продуктові карточки. «Дефіцит» – це слово стало головним у побуті кожного жителя радянської держави, особливо  наприкінці 70 – 80-х років минулого століття. Наприклад, щоб купити щось елементарне – туалетний папір або шматок мила – треба було відстояти годинами у черзі.
• СРСР стала країною “спекулянтів” та державою плагіату. Автівки, їжа, електроніка, одежа, пісні, навіть туалетний папір та ядерну бомбу. Чого тільки не вкрав СРСР, подаючи це як “передові здобутки виробництва”. При цьому навіть не зміг вкрадену із Західної Європи та Америки продукцію виробляти на такому ж рівні високої якості.