“Мистецтво – рушійна сила, особливо під час війни”. Підземне культурне життя фронтового Херсона

В одному з районів Херсона, у Хабі "На Розі", створеному громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий Простір”, попри всі виклики війни, вирує життя. Це місце стало осередком культури в Херсоні. Журналісти Вгору побували на майстер-класі з малювання, який традиційно проводить працівниця Хабу Світлана Русин – майстриня з арттерапії та декоративного-ужиткового мистецтва.

Від волонтерства – до майстер-класів у фронтовому Херсоні

На початку повномасштабної війни Світлана залишила рідну Херсонщину. Чоловік – військовий подбав, аби якомога швидше вивезти родину в більш-менш безпечне місце. Дав дружині лише 40 хвилин, щоб зібрати найнеобхідніше. Колоною з семи машин, разом із дітьми, вони дісталися Ужгорода, звідки чоловік одразу ж поїхав захищати Україну і зв'язок із ним було втрачено на два місяці.

В Ужгороді Світлана побачила безліч таких самих переселенців, які утворили волонтерську спільноту. Вона приєдналася й разом з усіма плела сітки. А згодом, влаштувавшись на невелике виробництво, вишивала кокарди та шила шапки для військових.

Світлана розповідає журналістам “Вгору”свою історію
Фото Олександра Андрющенка/”Вгору”

"Кожну шапку ти береш в руки, і розумієш, що її буде одягати хтось, хтось, хто захищатиме тебе" – розповідає Світлана

У січні 2023 року вона повернулася до звільненого Херсона, який тоді вразив її безлюдністю. Що місто живе, відчула у березні, коли на вулицях почали з’являтися діти. Вона згадує:

"Ти бачиш дітей, вони сміються. Я тоді зрозуміла, що без дітей місто помирає, без людей помирає"

З першими теплими днями прийшло непереборне бажання проводити майстер-класи з образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва.

Учасниці майстер-класу за творчою роботою
Фото Олександра Андрющенка/”Вгору”

Світлана згадує, малювала ледь не з народження, розмальовувала стіни й шпалери, чим дуже засмучувала батьків. Та коли їй виповнилося дев'ять років, бабуся відвела її до художньої школи, і з того часу мистецтво стало частиною її життя. Бути вчителем Світлана категорично не хотіла, але доля розпорядилася інакше.. Випадково погодившись замінити викладача у художній школі на "місяць-два", залишилася там на роки. А згодом присвятила 17 років Центру дитячої та юнацької творчості. Саме там почала розробляти власні програми навчання та проводити майстер-класи.

У фронтовому Херсоні Світлана знайшла своє місце у безпечному просторі хабу "На Розі", який одразу став частинкою її життя.

Мистецтво під час війни та підземні активності 

Робота Хабу організована громадською організацією "ІРЦ Правовий простір" у співпраці з ОСББ та французькою міжнародною гуманітарною організацією Актед в рамках Консорціуму Реагування за фінансової підтримки Бюро гуманітарної допомоги USAID (BHA).

"Зараз це вимушена міра, що ми перемістилися до підвалів, стали дітьми підземелля. Але культура нікуди не зникла”, – зауважує Світлана

На думку Світлани, культурне життя Херсона трансформувалося, переставши бути масштабним дійством. Натомість утворився осередок із затишною домашньою атмосферою, в якому культура і мистецтво стали ближче до людей.

Так, у Хабі “На розі” можна не тільки помалювати, а й послухати лекції, відвідати презентації, подивитися фільми, а інколи навіть вистави.

Зустріч із засновницями мистецької агенції “АртПоле” 19 серпня 2025 року. 
Фото Олександра Андрющенка\"Вгору"

Світлана проводить свої майстер-класи двічі-тричі на тиждень, переважно у п'ятницю, суботу та неділю. Її заняття відвідують переважно жінки віком від 45 до 83 років. Вона впевнена: неважливо, вміє людина малювати чи ніколи в житті не тримала пензля, якщо хоче навчитися, то навчиться.

“Ви знаєте, сісти за малюнок, взяти пензлик і вмокнути його в фарбу – це вже прогрес.” – заохочувала вона учасниць майстер-класу, які вперше спробували себе у живопису.

Ідея проведення майстер-класів для дорослих виникла в неї ще до повномасштабного вторгнення. Колись, на прохання свого чоловіка, проводила такі заходи для реабілітації військових із зони АТО. А після повернення до звільненого Херсона, зрозуміла, багатьом людям тут треба хоч трохи відволікатися від гуркоту вибухів, руйнувань, важких думок, щоб просто жити далі.

Учасниці обирають фотографії для створення малюнків за проєктом “Небо над Херсоном”
Фото Олександра Андрющенка/”Вгору”

Зцілення через творчість

Щоб допомогти учасникам хоча б трохи розслабитися й відновитися. Світлана створює особливу атмосферу на заняттях, вмикає спокійну музику, "спів пташок". Помічає, її відвідувачки приходять до хабу не лише малювати, а й просто побути у спокої, поспілкуватися. Вони діляться своїми історіями й підтримують одна одну. Майстриня зізнається, так само отримує не тільки задоволення, а й психологічну підтримку під час таких зустрічей.

"Хаби такого плану в Херсоні – це велика справа. Тому що вони об'єднують людей”, – наголошує Світлана.

Творчий процес у розпалі
Фото Олександра Андрющенка/ ”Вгору”

Свої майстер-класи вона починала з кастомізації одягу (додавання декоративних елементів, аплікації, малюнки, вишивка й т.і.). потім вчила створювати ватні та текстильні іграшки, малювати. Заохочувала використовували для малювання незвичайні матеріали, наприклад, пісок та текстурну пасту, спеції та вино. Учасниці майстер-класів виготовляли також мандали з різноколірних ниток, малювали рельєфні картини та картини з імітацією вишивки.

Майстриня констатує, що через обстріли знищується зокрема й автентична українська південна вишивка та писанки. Адже, люди, рятуючись, часто залишають сімейні реліквії, беручи з собою лише найнеобхідніші речі. Щоб зберегти традиції для майбутніх поколінь, присвячують майстер-класи й темі української ідентичності.

Виставка робіт завсідниць Хабу “На розі”
Фото Олександра Андрющенка/ “Вгору”

Через щоденні обстріли в Херсоні зруйновано багато історичних будівель, знищується культурна спадщина міста. Від обстрілів страждають птахи й дерева, випалюються парки й сади. Херсонці стали мимовільними свідками, і це травматичний досвід. Творчість під час війни – не тільки засіб самовираження, а й інструмент зцілення і свого роду культурний спротив Херсона.

Світлана зауважує:

Мистецтво завжди було, є і буде. Це рушійна сила. Особливо під час війни зароджується багато нового.

Учасниця майстер-класу з завершеною роботою
Фото Олександра Андрющенка/”Вгору”

Так учасники майстер-класів з її допомогою долучилися до проєкту «Небо над Херсоном», ініційованого «ІРЦ «Правовий простір» та Центром культурного розвитку «Тотем». Малювали на чорно-білих фотографіях обстріляного Херсона з безліччю руйнувань і наповнювали іншим змістом сумні й трагічні кадри. Наче зцілювали своє багатостраждальне місто й самі зцілювалися у творчому процесі.