Розстріл без суду: чи дозволимо безкарно вбивати наших захисників?

Вчора весь день не міг позбутись запитання: від чого ж такого масштабного нас відволікають, що знадобилося Луцьке мега-шоу?

Косив в бік острова Бірючий, який дивним чином набув ряд спільних рис із Оманом... А он тут виявляється все просто: поки всі обговорювали "терориста", "Землян", Зе-відосік та іншу лабуду, хтось із кимось в межах якоїсь там "контактної групи" домовився про те, що нашу армію тепер дозволено просто розстрілювати. У наших захисників на Сході тепер менше прав, аніж було у нас під час розстрілу на Інститутській. Ось посилання, щоб не повторювати, самі  почитайте всі деталі та подробиці.

Ключове, цинічне та потворне: Україна офіційно заброняє постріли У ВІДПОВІДЬ без прямого наказу вищого керівництва з Києва на КОЖНИЙ такий постріл, та вводить ПОКАРАННЯ для тих, хто цю норму порушить. Так, формально такі ж "обязи" бере на себе і "та сторона", тільки от жодного механізму притягнути за порушення ніким не визнані терористичні угруповання не існує, вони не субєкт права, тоді як держава Україна дуже навіть може бути покараною за "недотримання угоди".

Армія за визначенням не може не виконувати накази, навіть такі. Тож тепер життя наших захисників на Сході залежить лише від нас - чи дозволимо МИ, ті хто наразі у тилу, підписати ці "угоди" та офіційно віддати нашій армії ТАКИЙ наказ? Якщо МОВЧКИ дозволимо, то розідлимо із владою відповідальність за безкарний розстріл наших захисників. Наразі наша черга захистити тих, за чиїми спинами ми живемо кращим чи гіршим, але ж таки мирним життям. Ми маємо висловитись настільки голосно, щоб не почути нас влада не могла.

А що ми можемо зробити, якщо нас все ж таки "в упор" недочуватимуть, і злочинний наказ таки піде з Печерська на фронт? Гадаю, тоді не залишиться нічого, крім як відповісти "симетрично". Армія РФ чинить свої злочини, прикриваючись неіснуючими "збройними силами казкових республік". От і поруч з нашими "офіційними" захисниками мають зявитись добровольчі підрозідли, які не мають ніякого правового статусу, не підписували ніякої фігні ні у якому Мінську, не визнані ні ОБСЄ, ні ООН, ні чортом лисим. І які відповідно самі вирішують, коли можна давати відсіч окупантам, а коли варто запитати про це далекий Київ. Так, це вкрай небезпечний та ризиковий шлях. Але не ми зробимо перший крок - його зроблять (або почують це попередження та НЕ зроблять) ті, хто вирішив відати нашу армію на безкарний розстріл.

Evgen Dykyj