Скандали з укриттями, ТЦК та окуповані Олешки. Інтерв’ю з представником Омбудсмана Василем Донцем

Жителі Херсонщини щодня стикаються з порушеннями своїх прав – як через російську агресію, так і під час взаємодії з державними органами. Люди скаржаться на зачинені укриття, труднощі з компенсаціями за зруйноване житло, питання мобілізації та підтримки переселенців. 

Більшість українців знає про роботу Офісу Уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця за великими обмінами військовополонених і цивільних заручників чи поверненням депортованих Росією українських дітей. Про діяльність регіональних представництв відомо значно менше, хоча саме на їхніх плечах лежить розв'язання місцевих проблем.

В інтерв’ю «Вгору» представник Омбудсмана у Херсонській та Миколаївській областях Василь Донець розповів, як працює регіональне представництво, із якими проблемами звертаються жителі регіону та як розв’язують питання укриттів, «єВідновлення», мобілізації й евакуації з окупованого лівобережжя.

Як працюють представники Омбудсмана в регіонах

Пане Василю, ваша діяльність нечасто потрапляє в інформаційне поле. Розкажіть, як працює представник Омбудсмана на Херсонщині?

Побачити нашу роботу наразі можна у Фейсбуці, там є сторінки регіональних представництв. Але розберімося по суті. Є інститут, який називається Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Це прописано в 101 статті Конституції України. Є профільний закон, де чітко вказано, чим займається ця інституція. Головна функція Омбудсмана – парламентський контроль за дотриманням прав і свобод людини й громадянина.

Всю роботу інституції забезпечує Секретаріат Уповноваженого в Києві. Робота вибудована за 9 основними напрямками (права дитини, повернення громадян України додому, захист прав у секторі оборони тощо). За кожним напрямком у Києві є представник, який займається всеукраїнськими питаннями. Регіональні представництва були створені для того, щоб ми були ближче до людей та розв'язували питання на місцях. Ми проводимо моніторинги та розбираємо питання, які офіс Омбудсмана делегує представнику в регіоні. Питаннями звільнення полонених та повернення депортованих дітей займаються фахівці головного офісу.

Омбудсман Дмитро Лубінець представляє регіонального представника з прав людини в Херсонській області Василя Донця. Херсон, 17 січня 2025. Фото: Олександр Андрющенко / «Вгору»

Як облаштована робота команди, враховуючи, що ваш головний офіс у Миколаєві, а працюєте ви на дві області?

Об'єднання відбулося з 1 квітня, тому ми ще вибудовуємо процеси. Щодо команди: на сьогодні у нас є 5 головних спеціалістів, ці держслужбовці працевлаштовані в Секретаріаті у Відділі підтримки регіональних представництв, але підпорядковуються мені. Також у нас є два координатори: один з питань внутрішньо переміщених осіб (ВПО), інший – з питань дітей. Це працівники громадських організацій, з якими ми маємо спільні програми. Загалом наша команда складається з 8 людей. Один із наших спеціалістів постійно відряджений до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та зниклими безвісти. Він майже на 100% зайнятий обробкою звернень військових та роботою з їхніми родинами.

У Херсоні залишився наш офіс, але, на жаль, він розташований у напівзруйнованій будівлі «Херсонліфту» на вулиці Каштановій (колишня Карбишева). Коли ми приїжджаємо в Херсон, то перебуваємо там. Головний офіс зараз у Миколаєві.

Тобто херсонцям зараз можна прийти лише в миколаївський офіс?

Після обстрілу будівлі в Херсоні ми змушені були перейти на роботу онлайн, але особисті прийоми все одно проводимо. Графік такий: у вівторок я приймаю в Миколаєві, а в четвер – у Херсоні, у першій половині дня (з 9:00 до 12:00).

Але в Херсоні ми працюємо виключно за попереднім записом. Людина телефонує, і я приїжджаю на зустріч. Це пов'язано з безпекою. Я не хочу наражати відвідувачів на небезпеку під обстрілами. Ми намагалися знайти підвальне приміщення або місце в бомбосховищі для безпечного прийому. Я звертався до міської військової адміністрації Херсона, але мені відповіли, що всі такі приміщення зайняті. Хоча згодом я знайшов у місті три бомбосховища, які взагалі не використовуються.

Скандал з укриттями в Херсоні: дрони над головою та кримінальні справи

Як ви почали перевіряти сховища і чому виник конфлікт?

Ми працюємо за планами моніторингових візитів, які затверджує Омбудсман. По Херсонській області наш план – перевірити 10 укриттів на квартал. Ресурсів мало, тому я виїжджав разом із нашим єдиним херсонським спеціалістом. Ми фіксуємо порушення, робимо звіт і направляємо владі.

Ми кожного разу приїжджали та брали для моніторингу ті укриття, які ближче, а потім трохи далі заходили. У багатоквартирних будинках часто є проблема: сховище зачинене, голова ОСББ далеко, треба чекати пів години, поки знайдуть ключі. Десь у 30% випадків доводилося на місці вирішувати ці квести, щоб просто потрапити всередину. Один із таких випадків у Таврійському мікрорайоні переріс у кримінальне провадження: нас не допускали в укриття, потім ми зайшли, виявили масу порушень в експлуатації, написали звіт, Омбудсман оприлюднив це в соцмережах. Інформацію побачила прокуратура й відкрила справу.

«Укриття в Херсоні під замком: кричущі порушення безпеки в зоні бойових дій». Фото: Офіс Омбудсмана України у фейсбуці, допис від 31 січня 2026 року

А нещодавно ми поїхали в Херсон з черговим візитом, у нас за планом була перевірка місць тимчасового проживання в гуртожитках на вулиці Комкова. Поряд, за всіма документами та інформацією на сайті Херсонської військової адміністрації, мали бути бомбосховища. Ми підійшли, позаглядали в один гуртожиток, в другий, але жодних розпізнавальних знаків чи вказівників немає. Ми зателефонували відповідальній особі, але нас «ввічливо послали».

І в цей час, поки ми вели переговори з доступу до цих укриттів, прилетіли російські дрони й почали над нами кружляти. Ми ховалися під деревами. Звісно, після цього викликали поліцію, під'їхала слідчо-оперативна група, ми залишили заяви. Зрештою нас пустили в укриття. Коли зайшли всередину, то побачили, що вода і продукти там є, але термін їхньої придатності закінчився ще у 2022 або 2023 роках. Світла немає, умови абсолютно не відповідають нормам.

З'ясувалося, що на території Херсонського аграрно-економічного університету є три офіційні бомбосховища, але територія закрита, і туди нікого не пускають. Чому? Керівництво виправдовується релокацією, браком грошей та людей.

І тут питання значно глибше, ніж те, що мене як представника Уповноваженого не допустили до перевірки. Звісно, що за цим стоять певні адміністративні або ще й кримінальні питання. Головне те, що громадянин України не може сховатися, не може потрапити у бомбосховище, хоча балансоутримувач зобов'язаний це зробити. Я опинився там як громадянин України, якому треба сховатися від ворожого дрона! А сховатися ніде. Балансоутримувачі зобов'язані тримати сховища відкритими, чіпляти вивіски та телефони відповідальних. Вони кажуть: «Якщо залишимо відкритими – все розтягнуть або спаскудять». Так, це проблема, але проблема іншого масштабу. Якщо прилетить дрон – людину вб'ють, бо ніде заховатися.

«Зачиняти двері перед перевіркою в місті, яке щодня атакує ворог артилерією та дронами – це цинізм. Але ховати за цими дверима підвали без світла, зв'язку, з протермінованими продуктами та протермінованими ліками – це злочин проти громадян, за цим фактом буде максимальне реагування».
Результат перевірки у сховищах, розташованих на базі Херсонського державного аграрно-економічного університету. Джерело фото: офіційний сайт Омбудсмана України

ТЦК, мобілізація та права людей, які виїхали з окупації

З якими ще проблемами ви стикаєтесь на Херсонщині? ВПО, права дітей, ТЦК?

До речі, на Херсонщині гучних медійних скандалів із ТЦК не пам'ятаю. Вони намагаються працювати в межах закону. Було кілька випадків, які ми врегулювали в телефонному режимі. Найчастіша ситуація: людина формально має право на відстрочку, але не знала, боялася або не встигла оформити документи. І вже коли її відправляють служити, вона каже: «Стійте, а в мене ж право на відстрочку є». – «Добре, а ти його оформив?» – «Ні, не оформив». І от тоді виникають претензії до ТЦК. Хоча юридично в ТЦК ніяких заборон із приводу мобілізації не існує, тому що документів немає. У Херсоні в таких випадках зазвичай йдуть назустріч, дають людині час зібрати довідки й не входять у «клінч», за що їм можна подякувати.

Тобто Херсонський ТЦК на всеукраїнському рівні має репутацію доброго, хорошого?

Тут ще грає роль і арифметика. Наскільки мені відомо, на обліку в нашій області стоїть не більше 20 тисяч людей на всю звільнену територію. Масштаби значно менші, ніж в інших регіонах, тому й випадків менше.

Але ж загалом до методів ТЦК дуже багато питань...

Позиція Уповноваженого тут непримиренна. Під час війни захищати країну – це обов'язок кожного, він не обговорюється. Але ми не будемо миритися з беззаконням. Дмитро Лубінець постійно наголошує на необхідності реформи ТЦК. Через так звану «бусифікацію» та дії «людоловів» від методів ТЦК вже відхрещуються самі військові, бо це створює величезний негатив.

Ба більше, ці відео «розкручують» окупаційні пабліки...

І показують тим, хто намагається повернутися на територію України. Є реальна проблема, коли людина виїжджає з лівого берега, її зустрічають на підконтрольній території й ледь не одразу відправляють на фронт. Юридично порушень наче й немає, але з погляду людської логіки...

Я сам виїхав з окупації наприкінці травня 2022 року. Коли прийшов у військкомат, попросив хоча б два тижні, щоб оговтатися. Мене відправили на ВЛК, а тиск зашкалював. Я місяць приходив до тями, хоча прожив в окупації недовго, всього три місяці. А що можна сказати про людей, в якому емоційному, психологічному, фізичному стані вони виїжджають після того, як більше ніж чотири роки пробули в окупації?! Особливо ті, хто з Олешок, з Голої Пристані, коли вони постійно під обстрілами, під дронами, без світла, без газу, без води, без нічого. Їм конче потрібен час на психологічну та фізичну адаптацію. Держава мала б давати цей час, щоб люди прийшли в себе. Хоча, частина з них дійсно готові йти потім служити, захищати свою батьківщину і визволяти свої регіони.

Нинішня система неефективна. Про це Уповноважений постійно наголошує. Зараз вже створили робочу групу з Міністерством оборони, й Омбудсман надав чіткі рекомендації, як змінити цю систему, щоб не «стріляти собі в ногу».

Програма «єВідновлення», компенсації та взаємодія з органами влади

З якими проблемами люди звертаються до вас найчастіше?

Величезний блок – це невиплати грошової допомоги військовим чи їхнім родинам, проблеми родин військовополонених і зниклих безвісти.

Друге за масштабністю питання для Херсонщини – це зруйноване житло та програма «єВідновлення». Спочатку було важко, бо через безпекову ситуацію комісії не могли виїжджати на об'єкти. Коли ухвалили постанову про дистанційне обстеження, процес пішов швидше. Але зараз виникла інша проблема: держава схвалює сертифікати, але фізично бракує коштів на виплати за ними. Люди скаржаться на довге очікування грошей.

Зруйнована багатоповерхівка в Херсоні. Фото: Олександр Андрющенко / «Вгору»

Також мене дивує поведінка наших місцевих чиновників. Дуже багато звернень стосується порушення законів «Про доступ до публічної інформації» та «Про звернення громадян». Люди просто не можуть отримати від органів влади потрібні довідки чи відповіді. Посадовці чомусь думають, що людина махне рукою і відчепиться, якщо написати їй складну відписку. Але люди стали досвідченішими, вони знають, що на чиновників можна й треба впливати через інституцію Омбудсманa.

Що відбувається з евакуацією жителів окупованих Олешок

Кричуще питання – окуповані Олешки. Про евакуацію начебто домовилися з російською стороною, але зараз тиша. Яка ситуація насправді?

Дмитро Лубінець обговорював це питання з попередньою російською омбудсманкою і нібито отримав запевнення, що вони розглянуть евакуацію. Але в Росії змінився уповноважений. Нова російська посадовиця Яна Лантратова заявила, що хоче «почати все з чистого листа». Тому наразі конкретної інформації щодо погоджених коридорів немає, доведеться чекати. Ми підключаємо Міжнародний комітет Червоного Хреста та інші організації. Звісно, я не можу прогнозувати, який буде результат. Проте, ми цю проблему не замовчуємо, ми про неї постійно говоримо. І, наскільки я знаю, Дмитро Валерійович на цій проблемі сконцентрований і тримає руку на пульсі. Але коли з тієї сторони є неспроможні до переговорів люди, то як це перебороти? Тому використовуємо всі механізми, всі можливості, щоб розв'язати цю проблему.

Перша робоча зустріч Дмитра Лубінця із новою Уповноваженою з прав людини в Російській Федерації Яною Лантратовою. 5 червня 2026. Фото: Дмитро Лубінець / фейсбук

Окупаційний очільник Херсонщини Сальдо заявляє, що мешканці Олешок готові їхати «куди завгодно, тільки не в Україну». Чи є реальні запити на евакуацію в наш бік?

Сальдо бреше. Запити є. І можливість виїхати довго була. Просто люди хочуть жити в себе вдома, і вони живуть уже чотири роки в жахливих умовах. Я теж не хотів з Олешок виїжджати, але не зміг би там жити при окупації.

Багато хто каже: «Ми б і далі тут жили, якби припинили стріляти, дали світло, воду та їжу». Багатьом літнім людям просто немає куди їхати. Моїм батькам під 80 років, вони інваліди, ледве виїхали з Нікополя, який так само обстрілюють, як і Херсон. Для старих людей це катастрофа.

Кажуть, дехто залишається, щоб зберегти майно. Мовляв, якщо виїдемо – в хату заселяться окупанти, по них «прилетить», і лишимося ні з чим.

У мене на це власний погляд: я в Олешках залишив свій будинок і виїхав, тому що життя набагато цінніше. А де гарантія того, що зараз вони там живуть і туди не прилетить? На мій погляд, такий аргумент дуже дивний, особливо якщо ще й дітей там тримають. Якщо ти доросла людина, ти сам відповідаєш за своє життя. Але ж у дитини не запитаєш... Звісно, вона відповість, що хоче бути з татом і мамою. Тому наражати на небезпеку дитину, яка ще нічого не розуміє, – це просто жахливо.

Ви отримуєте від сусідів, які залишилися в Олешках, інформацію про обстановку?

Нема вже нікого там. З тих, кого я знав, всі або загинули, або виїхали. Я навіть не знаю, у якому стані мій дім. Минулого року він ще стояв, а що з ним зараз – не уявляю. Ви ж пам'ятаєте, яка там сталася величезна трагедія, коли все затопило? За деякими оцінками, дуже багато людей загинуло саме під час потопу. Це була перша катастрофа. Чимало будівель було зруйновано, адже на деяких вулицях вода стояла вище дахів. У моєму районі вона піднялася майже на два метри – я й уявити такого не міг, бо це дуже далеко від річки. Це була величезна трагедія, загинуло багато людей, але Росія про це мовчить.

Окуповані Олешки у квітні 2026 року. Скриншот відео 34 окремої бригади Морської Піхоти «Борисфен»

Чому, на ваш погляд, люди не виїхали з окупації, коли була така можливість?

Тут є серйозні питання до нашої держави. В Україні досі не створено комплексної, чіткої політики щодо ВПО. Переселенці приїжджають і, в кращому разі, живуть у місцях тимчасового перебування – тимчасового! – в якому люди вже живуть по 3-4 роки. Загальної картини підтримки немає, лише окремі дрібні програми, на жаль. Тому люди не виїжджають. Але не думаю, що наразі в Олешках або поряд умови кращі, ніж в Україні, навіть у місцях тимчасового перебування.

Для людей, які хочуть виїхати й звертаються на нашу гарячу лінію, є різні можливості, зокрема й фінансова підтримка. Адже часто телефонують ті, хто не має коштів на переїзд. У таких випадках знаходимо партнерів, які фінансують та організовують евакуацію. Також допомагаємо тим, хто не знає, куди саме їхати та де облаштуватися на новому місці.

Як Ви оцінюєте стан дотримання прав людини на окупованих територіях?

Там нема дотримання прав людини, нема виконання жодної Женевської конвенції. У нас дуже багато свідчень того, як там все проходить. Ми бачили та чули про тортури, про катівні. Дуже багато історій про те, як люди не можуть навіть виїхати з окупованих територій, їх не випускають. Права людини – таке словосполучення взагалі неможливо застосувати до того стану, який є на тимчасово окупованих територіях.

Якої підтримки найбільше потребують люди, які виїжджають з окупації? Що їм потрібно?

Наскільки знаю, вони приїжджають у такому стані, що їм в першу чергу потрібна медична допомога. Це ще те випробування – потрапити на територію України. Звісно, що вони потребують у першу чергу якогось житла, якщо вони не їдуть десь до родичів. А потім вже починається початок нового життя, людям потрібне житло, робота.

Я сам виїхав з двома рюкзаками й собакою в багажнику. Я почав все з чистого листа, з нуля. Добре, що батьки були в Нікополі, я там якийсь час побув, трошки адаптувався до життя. Коли почали обстрілювати Нікополь, я поїхав далі – в Дніпро, потім у Миколаїв. А вже згодом, завдяки зустрічі з Дмитром Валерійовичем, який дав мені можливість хоча б у такий спосіб повернутися до Херсона, я знову тут. Звісно, сподіваюся, що колись потраплю й додому.

Про плани змін та як звернутися по допомогу, якщо ваші права порушено

Якщо подивитися річний звіт Омбудсмана, цифри результатів Закарпатського чи Дніпропетровського офісів вражають, а Херсонщина опинилася в кінці списку. Чому так?

По-перше, дві третини нашої області досі в окупації. На вільній Херсонщині зараз залишається близько 150 тисяч людей. Відповідно, і об’єктів для моніторингу фізично менше, ніж на Заході України, де проживають мільйони переселенців і відкрито сотні шелтерів. По-друге, там команди працюють роками, а ми об’єдналися лише з квітня і тільки набираємо штат.

Мій головний виклик зараз – створити сильну команду. Ми вже знайшли майже всіх людей, розпочинаємо їхнє навчання. Наша мета – вийти на 9 профільних напрямків роботи в регіоні, як і в центральному офісі Омбудсмана. Моя мрія – після перемоги знову розділити представництва, щоб окремий потужний офіс був у Херсоні, а згодом – і у звільненому Генічеську.

Дмитро Лубінець називає Херсонщину одним із регіонів, які найбільше потерпають від терору РФ, але інформації від місцевого представництва вкрай мало.

Ми плануємо змінити це кардинально. Кажу це не для виправдання, але все ж таки: останні два місяці ми створювали нове представництво та формували команду. На самому початку нас було лише троє – я та два головних спеціалісти. Звісно, налагодження комунікації, про яку ви кажете, – це серйозна й постійна праця. Тому нам із новою командою ще потрібно цього навчитися, щоб публікацій про регіон стало більше. Крім того, Дмитро Лубінець також вимагає від нас системності. Він наполягає на тому, щоб ця робота була масштабнішою та професійнішою. Але для цього нам потрібно трохи часу.

Фото Лариси Жарких

Як подати скаргу, якщо права людини порушено?

Усі звернення пишуться безпосередньо на Уповноваженого Верховної Ради – він єдина особа, яка має право їх розглядати. Ми, представники в регіонах, працюємо за його дорученням. Якщо питання вимагає спеціалізованого рішення, його передають профільним юристам у Києві. Якщо питання суто регіональне – його делегують нам.

Звернутися до нас можна будь-яким зручним способом:

Телефони «гарячої лінії» та зв'язок з ТОТ:

1678 або 0 800 50 17 20 – всеукраїнська «гаряча лінія» (безплатно в межах України);

+38 (044) 299-74-08 – для дзвінків із-за кордону;

+38 (093) 406-80-17 – для зв'язку з тимчасово окупованих територій (ТОТ) через месенджери WhatsApp, Viber та Telegram.

Електронна пошта для звернень та запитів:

[email protected] – виключно для офіційних електронних звернень громадян та адвокатських запитів;

[email protected] – виключно для подання запитів на публічну інформацію.

Адреса для поштових відправлень:

01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8.

Громадські приймальні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини:

Київ, вул. Інститутська, 21/8:
Графік прийому: понеділок-четвер — з 9:00-13:00; 13:45-17:00
п’ятниця — з 9:00-13:00; 13:45-16:45

Миколаїв, вул. Образцова, 4а/2
Графік прийому: понеділок, четвер 9:00-13:00

Більше матеріалів про порушення прав людини:

• Втратили душу разом із домом: історія знищення дев'ятиповерхівки у Дніпровському районі Херсона
• Чому Росія утримує українських цивільних і що заважає їх поверненню: розмова з колишніми полоненими
• “Нам видно через річку, як горить Херсон”. Жінки з Олешківської громади про життя в окупації
• Штучний голод та нестача ліків: як люди виживають в окупованій Голій Пристані на Херсонщині
• Замість уроків – пропаганда: як РФ знищує українську школу і майбутнє дітей на окупованій Херсонщині